Справа №295/10148/13-ц

Категорія 47

2/295/173/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2015 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого - судді Кузнєцова Д.В.,

при секретарі с/з - Говорадло А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності подружжя та визнання недійсним договору дарування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із указаним позовом в якому зазначив, що із 22.12.2001 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3, який було розірвано 21.12.2009 року. Під час перебування у шлюбі із громадянкою ОСОБА_3 остання уклала договір дарування від 25.04.2003 року з гр. ОСОБА_6, згідно якого прийняла в дар 31/100 частину жилого будинку по АДРЕСА_1. Позивач ОСОБА_2 зазначає, що в період перебування у шлюбі із 22.12.2001 по 21.12.2009 року працював на різних посадах, отримував належну заробітну плату, а тому займався прибудовою отриманого в подарунок ОСОБА_3 частини спірного будинку. За словами позивача за 8 років перебування у шлюбі ним були зроблені наступні роботи: добудовано до 31/100 частини спірного будинку двоповерховий будинок, який складається з кухні, коридору та 3-х кімнат загальною площею приблизно 110 кв.м., були проведені внутрішні роботи по благоустрою частини спірного будинку (обдарованого та добудованого), зроблена каналізація, водопостачання, ванна кімната, автономне опалення, енергозабезпечення, спірний будинок був обставлений меблями. ОСОБА_2 вважає, що вищенаведене призвело до істотного збільшення вартості майна як об'єкту (спірного будинку), його якісних характеристик. Позивач зазначає, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 12.06.2011 року за відповідачем ОСОБА_3 (ОСОБА_3) визнано право власності на 46/100 ідеальних долей у домоволодінні АДРЕСА_1, що також підтверджує істотність збільшення спірного майна (частини будинку).

Посилаючись на положення ст. 62 СК України позивач просить суд з урахуванням уточнених вимог визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісної власності подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири, що складає 54,50 кв.м.

Позивач ОСОБА_2 у зміненій позовній заяві зазначає, що в ході розгляду даної справи в суді, а саме 02.12.2013 року, йому стало відомо із заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову, що остання згідно договору дарування від 25.05.2013 року подарувала своїй матері ОСОБА_4 спірну квартиру, у зв'язку із чим з огляду на положення ст.ст. 368, 369 ЦК України та відсутності згоди на відчуження спірного майна позивач просить також суд визнати недійсним указаний вище договір дарування від 25.05.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_8 і зареєстрований в реєстрі за №457, та застосувати реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній та зміненій позовних заявах, просив їх задовольнити. Добавив, що займався спірною прибудовою із 2004 по 2007 роки, в ході будівництва прибудови здвигались стіни, а саме існування прибудови вже у 2008 році підтверджується технічним паспортом, складеним на ім'я сусідки ОСОБА_9 у 2008 році.

Представник позивача в судовому засіданні добавив, що всі будівельні роботи по будівництву прибудови до будинку по АДРЕСА_1 виконувались без відповідних дозволів і вже після розірвання шлюбу ОСОБА_3 почала все узаконювати.

Відповідач ОСОБА_3 заперечувала у судовому засіданні проти позовних вимог, наголошувала на тому, що ніякого будівництва прибудови із 2004 по 2006 роки не відбувалось, а велось вже після розірвання шлюбу, оскільки земельна ділянка під спірним майном була приватизована тільки у 2008 році. Факт завершення будівництва спірної частини нерухомого майна підтверджується сертифікатом (т. 2, а.с. 71) та тільки на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира у 2011 році вона набула право власності на спірну квартиру (т. 1, а.с. 10-11). Просила застосувати строки позовної давності.

Інший відповідач, ОСОБА_4, також заперечувала проти позову. Зазначила, що у 2008 році була знесена веранда і почате будівництво спірної прибудови. Станом на 2009 рік був виритий котлован, фундамент, стара частина будинку не чіпалась. Після того відповідачі звернулись у будівельну фірму, до гр. ОСОБА_10, який і будував стіни та паркан. У червні 2010 року її донька - ОСОБА_3 звернулась до БТІ з проханням обміряти прибудову. Також як і інший відповідач підтвердила, що будівництво не могло розпочатись у 2008 році, тому що не було розподілу землі між сусідами, а коли такий поділ відбувся, то і почалась підготовка до будівельних робіт. У 2010 році спірна прибудова мала коробку та кришу, а в 2011 році вже розпочались внутрішні роботи, які продовжуються і нині на 2-му поверсі прибудови. Будівництво прибудови здійснювалось переважно за її кошт, проте визнала, що позивач допомагав частково і фізичною працею. Влітку 2009 року позивач забрав свої речі із будинку і остаточно виїхав.

Представник відповідачів так само заперечувала проти позову. За її словами будівництво прибудови розпочалось після розірвання шлюбу, укладеного між сторонами у справі, та станом на березень 2010 року, тобто вже після розірвання шлюбу, спірна прибудова мала коробку, а з осені 2010 й до кінця 2011 року відповідачі почали виконувати там внутрішні роботи. Підтвердженням виконуваних робіт слугують чеки, копії яких були надані відповідачами. За словами представника відповідачів ФОП ОСОБА_10 (т.2 а.с.68) добудував прибудову за 2,5 місяці, а саме право власності ОСОБА_3 на спірний об'єкт взагалі виникло у 2011 році згідно із рішенням Богунського районного суду м. Житомира. Вагомим підтвердженням того, що станом на 2008 рік спірна прибудова не існувала - є відсутність у технічному паспорті гр. ОСОБА_9, виготовленого як раз станом на 2008 рік, відмітки "самовільне будівництво".

Свідок ОСОБА_11 дала показання в судовому засіданні, що знає сім'ю ОСОБА_2 майже з того моменту як вони почали жити по АДРЕСА_1, і бачила як позивач по справі робив ремонт у спірній частині будинку приблизно із 2005 по 2006 роки. Йому допомагали рідний дядько та дядько колишньої дружини. Вказала, що у новій прибудові приблизно 4-5 кімнат, якісні поли, сходи, плитка, сантехніка і дана прибудова значно збільшила розмір спірного нерухомого майна.

Допитана в якості свідка ОСОБА_9, яка приходиться сусідкою відповідачів та проживає в іншій частині будинку по АДРЕСА_1 пояснила суду, що будівництво спірної прибудови розміром 8х8 кв.м. було розпочато у 2004 році, закладено фундамент, а закінчено приблизно у 2007 році. Позивач приймав участь у будівельних робот, йому також допомагав батько. Всі будівельні роботи виконувались власними силами та силами родичів, без допомоги якихось будівельних бригад. Свідок зазначив, що з моменту закінчення будівельних робіт у квартирі відповідачів не була, але бачила як вони відбувались ззовні так як мешкає через стінку, по сусідству.

Свідок ОСОБА_12 пояснив у судовому засіданні, що займається ковкою та металовиробами. Позивач звернувся до нього у 2006 році із проханням зробити паркан, калитку та козирок перед входом, що і було зроблено свідком. А у 2007 році, коли відбувались внутрішні роботи у спірній прибудові, свідком були виготовлені сходи із 1-го на 2-ий поверх.

Свідок ОСОБА_13 зазначила, що в 2008 році спірна прибудова по АДРЕСА_1 була обкладена плиткою, мала вбудовану кухню, диван, підлогу із підігрівом. На 2-му поверсі прибудови було 2 кімнати. Акцентувала увагу на тому, що у 2008 році за запрошенням ОСОБА_4 навідувалась у гості, бачила ремонтні роботи та при цьому остання стверджувала, що ці роботи виконував позивач ОСОБА_2

Допитаний в якості свідка ОСОБА_14 зазначив, що знає позивача із 2008 року, приїжджав до нього за інструментами і бачив, що на той момент позивач мешкав у недавно відремонтованому та добудованому будиночку разом із дружиною. Свідок вказав, що був неодноразово у будинку, де мешкав позивач, із 2008 по 2010 роки та бачив, що за цей період ніяких серйозних будівельних робіт там не виконувалось.

Свідок з боку відповідачів ОСОБА_15 пояснила в судовому засіданні про те, що знає ОСОБА_3 із літа 2006 року, приходила до неї в гості та бачила як у 2008 році почали виконувати ремонт у власній частині будинку. Позивача при цьому свідок не бачила. Хто виконував ці роботи їй невідомо, але у 2010 році будівництво було закінчено, зокрема прибудова мала "коробку". В кінці 2010-2011 роках з'явилась підлога, плитка на кухні, санвузол, сантехніка, диван.

Ще один свідок з боку відповідачів ОСОБА_16 вказала, що винаймала житло та мешкала із чоловіком у спірній частині АДРЕСА_1 приблизно 10 років назад, але виїхала звідти оскільки там не було душа та туалета. На той час сторони по справі мешкали через стінку. Коли виїжджала, то ніяких будівельних робіт не бачила та не чула від сторін, що такі роботи вони планують розпочати.

Заступник начальник техвідділу КП "Житомирське обласне МБТІ" Житомирської обласної ради Ілющенко С.В., виступаючи в судовому засіданні в якості спеціаліста з посиланням на наявні в матеріалах інвентаризаційної справи №5145 стосовно АДРЕСА_1 в м. Житомирі документи, пояснила, що ОСОБА_4 подала заявку на проведення обстеження житлового будинку 30.09.2008 року, викликала техніка БТІ і вже тоді спеціалістами БТІ була зафіксована спірна прибудова, однак її будівництво було незавершеним. Почали її міряти як недобудову 25.04.2008, тоді був складений план будинку (т. 2 а.с.244), а зміни до нього із зазначенням приміщень спірної прибудови літ А-2 вносились 17.11.2008 року і вже на той же день прибудова мала дах. Чи можна було проживати станом на 17.11.2008 року у спірній частині будинку спеціаліст сказати не змогла, однак роз'яснила, що план прибудови літ А-2 до будинку по АДРЕСА_1, котрий міститься у технічному паспорті, виготовленому на замовлення ОСОБА_9 станом на 2008 рік (із змінами), відповідає плану прибудови, зазначеному у техпаспорті, що виготовлявся у 2011 році для ОСОБА_4 Мансардний поверх вже існував на момент обміру по заявці ОСОБА_9, тобто приблизно станом на 17.11.2008.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали інвентаризаційної справи №5145, оцінивши надані сторонами докази приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 із 22.12.2001 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3, який було розірвано 21.12.2009 року (т. 1, а.с. 13, 14).

На підставі договору дарування частини жилого будинку, укладеного 25.04.2003 із ОСОБА_6, відповідач ОСОБА_3 прийняла в дар 31/100 частину жилого будинку АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 7-9).

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області Сертифікатом від 16.06.2010, виданого ОСОБА_3, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта - прибудови до житлового будинку садибного типу, одноповерхової з мансардою, загальною площею 76,10 кв.м., житловою площею 44,80 кв.м., без господарських споруд і будівель, відповідно до технічного паспорту, виданого комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" 08.02.2010 р., за адресою: Житомирська область, м. Житомир, АДРЕСА_1, державним стандартам, будівельним нормам і правилам (т. 2 а.с. 71).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12.07.2011 у справі №2-2389/11 за ОСОБА_3 визнано право власності на 46/100 ідеальних долей у домоволодінні АДРЕСА_1 а саме на приміщення: передпокою 2-1, коридору 2-2, кімнати 2-3, кімнати 2-4, санвузла 2-5, кухні 2-6, кімнати 2-7. сходинкової клітки 2-8, кімнати 2-9, кімнати 2-10, які разом складають квартиру №2 в даному будинку, з виділенням окремої квартири №2 (т. 1 а.с. 10-11, 109-110).

Згідно ч.1 ст.62 Сімейного кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування передбачених зазначеною статтею правил збільшення вартості майна повинно відбуватися якраз внаслідок затрат подружжя, незалежно від інших факторів, (зокрема, тенденцій до загального подорожчання чи здешевлення конкретного майна) і наявним повинно бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкта в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта.

Як вбачається із висновку № 547/05.14 судової будівельно-технічної експертизи від 04.06.2014, складеного судовим експертом Горкошею М.Д. (т. 2 а.с. 117-147), ринкова (дійсна) вартість частини житлового будинку, а саме квартири АДРЕСА_1 без врахування вартості земельної ділянки, яка знаходиться під цим житловим будинком до його (її) поліпшення, станом на 25.04.2003 року, становила: 35 000 (тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп., а до поліпшення, станом на 04.06.2014 року - 164 000 (Сто шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп.

Ринкова (дійсна) вартість частини житлового будинку, а саме квартири АДРЕСА_1 без врахування вартості земельної ділянки, яка з находиться під цим житловим будинком, після його (її) поліпшення з урахуванням ремонтно-будівельних робіт, станом на час проведення даної експертизи, згідно висновку експерта становить 634 000 (Шістсот тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп., у тому числі:

вартість приміщень площею S=32,9 кв.м., що розташовані в будинку старої забудови, та які зазнали реконструкції - 191 000 грн. 00 коп.

вартість приміщень S=76,10 кв.м., що розміщені в прибудові до будинку старої побудови, та які були введені в експлуатацію у червні 2010 року - 443 000 грн. 00 коп.

При цьому судовий експерт Горкуша М.Д. у своєму висновку відмітила, що ринкова вартість частини житлового будинку, а саме квартири АДРЕСА_1 без врахування вартості земельної ділянки, яка знаходиться під цим житловим будинком, у період з 25.04.2003 року по 2014 рік збільшилася за рахунок реконструкції та будівництва наступних складових квартири №2:

приміщення досліджуваної квартири №2, що розміщуються у житловому будинку старої побудови, у 2003 році мали площу S=37,4 кв.м.; в результаті реконструкції (ремонтно-будівельних робіт), площа приміщень змінилася на S=32,9 кв.м. - тамбур площею 2,6 кв.м. та піч у приміщенні кімнати були ліквідовані, змінено функціональне призначення приміщення кухні на приміщення санвузла, до приміщення підведені водопровід, каналізацію, встановлено автономне опалення. До житлового будинку старої побудови, зі сторони вищевказаних приміщень, була виконана одноповерхова з мансардою прибудова, яка відповідно до Сертифікату відповідності ДБН, стандартам і правилам р/є ЖТ000935 від 16.06.2010 року (т.2 а.с.71), засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкта державним стандартам, будівельним нормам і правилам. За рахунок прибудови, площа досліджуваної квартири №2 збільшилася на 6-гь приміщень загальною площею S=76,10 кв.м. (т.1 а.с.10,11, т.2 а.с. 71).

Згідно висновку спеціаліста СПД Горкуші М.Д. №547/02.15 від 10.02.2015 (т. 3 а.с. 53-63) об'єкт дослідження - прибудова літ А-2 до житлового будинку №14 по АДРЕСА_1 (згідно інвентаризаційної справи №5145 станом на 25.04.2008 року) по зовнішнім габаритним розмірам, техніко-економічним показникам та конструктивним елементам відповідає:

технічному паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3 від 22 липня 2010 року за реєстровим №870531, інв.№5145;

технічному паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 від 17 листопада 2011 року інв.№5145.

Тобто, об'єкт дослідження - прибудова літ. А-2 до житлового будинку АДРЕСА_1 (згідно інвентаризаційної справи №5145 станом на 25.04.2008 року) по техніко-економічним показникам та конструктивним елементам відповідає об'єкту дослідження, а саме прибудови літ. А-2 - квартири АДРЕСА_1 на час проведення судової будівельно-технічної експертизи від 04.06.2014 року, згідно висновку №547/05.14.

Таким чином, з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин істотного збільшенням спірного майна, а саме квартири АДРЕСА_1 у своїй вартості внаслідок спільних трудових, грошових затрат, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи, суд вважає за необхідно задовольнити вимоги позивача в частині визнання вказаної вище квартири спільною сумісної власності подружжя. Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи № 547/05.14 від 04.06.2014 збільшення ринкової вартості частин житлового будинку, а саме квартири АДРЕСА_1 відбулось за рахунок реконструкції та будівництва ряду складових квартири, зокрема до житлового будинку старої побудови була виконана одноповерхова з мансардою прибудова, за рахунок якої площа досліджуваної квартири збільшилася на 6-ть приміщень загальною площею S=76,10 кв.м., а також підведення до приміщень водопроводу, каналізації, встановлення автономного опалення тощо. З оглянутих в судовому засіданні матеріалів інвентаризаційної справи №5145 вбачається, що дана прибудова літ. А-2 вже була зазначена на технічному плані, складеному спеціалістами БТІ ще у 2008 році, а отже існувала станом на 2008 рік, що спростовує твердження відповідачів про початок будівельних робіт з реконструкції спірної частини житлового будинку наприкінці 2009 року. Окрім цього показаннями свідків, які є сусідами відповідачів, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_11 підтверджено, що прибудова до будинку виконувалась (будувалась) до 2008 року і в її будівництві не останню участь приймав позивач ОСОБА_2

За статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічне положення міститься і в ч. 3, 4 ст. 368 ЦК України, а саме майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Суд не знаходить правових підстав для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, що складає 54,50 кв.м., оскільки вимоги щодо поділу або виділу майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності і яке припиняє право спільної сумісної власності, позивачем не заявлялись згідно змісту позовної заяви, отже вирішувати це питання суд не має права.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі договору дарування, укладеного із ОСОБА_4 25.05.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за №457, відповідач ОСОБА_3 подарувала своїй матері спірну квартиру АДРЕСА_1 (т.1 112-115).

Нормами ст.ст. 65, 68 СК України визначено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. При цьому для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово, а згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Так само розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Аналогічні за суттю положення щодо порядку здійснення права спільної сумісної власності співвласниками майна передбачені статтею 369 ЦК України.

При цьому правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень (ч.4 ст.369 ЦК України).

За правилами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину (ч.1 ст.215 ЦК України).

За обставин відсутності згоди позивача ОСОБА_2 на укладання колишньою дружиною ОСОБА_3 договору дарування із своє матір'ю ОСОБА_4 суд вважає за доцільне визнати недійсним зазначений вище договір дарування від 25.05.2013 року квартири АДРЕСА_1.

Статтею 216 ЦК України передбачені правові наслідки недійсності правочину, за якими, серед іншого, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У той же час вимога щодо застосування наслідків недійсності правочину була заявлена не стороною оспорюваного правочину, а позивачем ОСОБА_2, у зв'язку із чим вона не підлягає задоволенню.

Суд не знаходить підстав для задоволення заявленого відповідачами клопотання про застосування строків позовної давності, а відтак і відмови у позові, у зв'язку із тим, що перебіг позовної давності, згідно ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки позивачем не заявлялись вимоги щодо поділу майна, то для звернення до суду із вимогами, що викладені у позовній заяві ОСОБА_2, законодавець визначив загальний строк позовної давності у 3 роки (ст. 257 ЦК України).

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, у тому числі моменту розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, часу проведення будівельних робіт із реконструкції спірного майна та одержання відповідачем ОСОБА_3 сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам і правилам від 16.06.2010, а також із урахуванням часу винесення Богунським районним судом м. Житомира рішення від 12.07.2011 у справі №2-2389/11, яким за колишньою дружиною позивача визнано право власності на 46/100 ідеальних долей у домоволодінні АДРЕСА_1, суд вважає, що причини пропущення строків позовної давності ОСОБА_2 є поважними та підлягають поновленню.

Згідно положень ч. 1, 5 ст. 86 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи. Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий розмір визначений у постанові Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави". Відповідно до положень постанови розмір оплати послуг спеціаліста обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. Розмір витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Мін'юсту.

Із наданих суду квитанцій на оплату послуг спеціаліста (т. 3 а.с. 48-51) неможливо визначити чи пов'язані такі витрати із розглядом справи, що перебуває у провадженні суду, а відтак чи належать вони саме до судових витрат.

Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2013 № 239/5 "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2013 році" установлена нормативна вартість однієї експертогодини за проведення простої, середньої та особливої складності експертиз, однак ні з копії квитанції (т. 3 а.с. 52), ні з висновку судової будівельно-технічної експертизи не можливо визначити скільки годин було затрачено експертом на проведення експертизи та складання висновку, отже і порахувати яка сума судових витрат, затрачених на проведення експертизи підлягає стягненню із відповідачів.

У зв'язку із цим та на підставі ст. 88 ЦПК України суд із відповідачів стягує в дольовому порядку тільки судові витрати у вигляді суми судового збору, які були понесені позивачем при зверненні до суду із даним позовом.

З огляду на викладене вище, керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 257, 261, 267, 355, 368, 369 ЦК України, ст.ст. 60-63, 65, 68 СК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 строк позовної давності для звернення до суду із вимогою про захист свого цивільного права.

Визнати квартиру АДРЕСА_1, спільною сумісної власності подружжя.

Визнати недійсним договір дарування від 25.05.2013 року квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_8 і зареєстрований в реєстрі за №457.

Стягнути в дольовому порядку із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору в сумі по 675 грн. 50 коп. з кожного із відповідачів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.В. Кузнєцов