АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/2343/14-ц Номер провадження 22-ц/786/902/15Головуючий у 1-й інстанції Троцька А. І. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Корнієнка В.І, Чічіля В.А.

при секретарі Колодюк О.П.

за участі відповідача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, представника позивачів ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, треті особи перша Полтавська державна нотаріальна контора, реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції, приватне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" про визнання права власності на спадкове майно

зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи Полтавська державна нотаріальна контора, реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції, приватне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на майно,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду із вказаним позовом та просили визнати за ними право власності в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 по 5/24 частини житлового будинку по АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх дід - ОСОБА_8 Після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1.

За життя спадкодавець залишив заповіт, яким заповів усе належне йому майно своїй онуці - ОСОБА_9, та своєму сину - ОСОБА_10 Спадкоємці протягом визначеного законом строку звернулись до Першої полтавської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

ОСОБА_10 не встиг оформити свідоцтво про право на спадщину і помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Після його смерті із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк до Кобеляцької державної нотаріальної контори після померлого батька звернувся його син - ОСОБА_7

Вказували, що оскільки за життя син спадкодавця ОСОБА_10 прийняв спадщину, але не оформив її, його спадкові права на цю спадщину входять в склад спадщини після його власної смерті. Таким чином, ОСОБА_7, який прийняв спадщину після свого батька, є належним позивачем та має право на ту частину спадщини після померлого діда, на яку мав право його померлий батько.

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом та просила визнати ? частину садибного (індивідуального) житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 об'єктом її та ОСОБА_8 спільної сумісної власності; визнати за нею право власності на ? частину садибного (індивідуального) будинку; визнати за нею права власності на обов'язкову частку в спадковому майні, а саме на 1/24 частину вказаного житлового будинку.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 01 серпня 1985 року між нею та ОСОБА_8 було зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу, вона разом з чоловіком почали проживати однією сім'єю в будинку чоловіка по АДРЕСА_1.

За життя, ОСОБА_8 набув право власності на 1/2частину житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 за договором дарування б/н від 23 листопада 1982 року.

В період спільного проживання з чоловіком цінність 1/2 частини вказаного житлового будинку значно збільшилась, а тому вважає, що зазначене майно набуло статусу об'єкта спільної сумісної власності подружжя.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 - задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 на 5/24 частин житлового будинку по АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 на 5/48 частин житлового будинку по АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 на 1/12 частин житлового будинку по АДРЕСА_1.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_3, просила скасувати його і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, а також визнати за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування на 17/48 частин спірного житлового будинку, а за ОСОБА_8 - 51/96 частини спірного житлового будинку, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Судове рішення ухвалене у справі відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підставі договору дарування від 23 листопада 1982 року ОСОБА_8 належала 1/2 частина будинку по АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.

За життя спадкодавець склав заповіт, яким заповів усе належне йому майно в рівних частках своїй онуці - ОСОБА_9, та своєму сину - ОСОБА_10

Згідно ст.ст. 1217,1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Протягом визначеного законом строку ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулись до першої Полтавської Державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи .Також із заявою про прийняття спадщини звернулася дружина ОСОБА_8 - ОСОБА_3, яка є пенсіонером.

Таким чином ОСОБА_3 має право на обов'язкову частку в спадщині, яка складає 1/12 в домоволодінні по АДРЕСА_1.

Згідно довідки першої Полтавської Державної нотаріальної контори 31 жовтня 2014 року свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання спірного домоволодіння об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання за нею права власності на ? частину вказаного житлового будинку, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено істотне збільшення цінності ? частини житлового будинку по АДРЕСА_1 за час шлюбу із ОСОБА_8

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини.

Згідно ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкту в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також і визначена на час розгляду справи ринкова вартість будинку не є тим фактором, який безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкту.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у своїх рішеннях, зокрема в ухвалах від 22 серпня 2007 року, 20 січня 2010 року, 02 червня 2010 року.

Позивачем, всупереч ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України не було надано суду належних доказів того, що за рахунок спільних грошових та (або) трудових затрат істотно збільшилась вартість спірного будинку. Також ОСОБА_3 не надала суду належних доказів того, що за рахунок її трудової або грошової участі було побудовано гараж, улаштовано огорожу та здійснено будь-які інші поліпшення.

Окрім того, аналіз висновку експерта (т.2 а.с. 3-10), на який посилається апелянт, вказує, що експертом при визначенні вартості виконаних поліпшень було використано витратний підхід, який припускає визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об'єкта оцінки з наступним коректуванням їх на суму зносу. Таким чином, експертом було визначено розмір грошових затрат подружжя на здійснення відповідних робіт з поліпшення житлового будинку, що не є свідченням істотного збільшення його цінності.

Експертом не визначалась ринкова вартість ? частини будинку на день проведення експертизи з урахуванням та без урахування здійснених поліпшень, що унеможливлює визначення різниці у вартості будинку з врахуванням та буз врахування поліпшень, яка б і свідчила про їх обсяг та істотність.

З урахуванням того, що законодавство передбачає необхідність встановлення не лише факту наявності певних поліпшень, але і ступінь їх істотності, то судом першої інстанції зроблено правомірний висновок про недоведеність участі ОСОБА_3 у здійсненні істотних поліпшень спірного домоволодіння.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 314, 315, ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: О.Ю. Кузнєцова

Судді: В.І Корнієнко

В.А. Чічіль

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: