Справа № 2-200/2009 р.

                                                                                                                                № 2-1369/2008 р.                                                             

                 Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

               І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

     18 лютого 2009 року.    Татарбунарський районний суд Одеської об-ласті в складі:

     головуючого - судді                                Тимошенка С.В.   

     при секретарях                                      Коренчук О.Е.

                                                           Герман В.Ф.      

     за участю прокурора

     адвоката                                      ОСОБА_1,                           

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбуна-ри Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3

                 про стягнення боргу та процентів за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

     ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення боргу та процентів за договором позики, посилаючись на наступні обставини. 12 листопада 2007 року відповідачка у справі позичила у нього 12500 грн. до 15 лютого 2008 року під 2% у місяць, про що видала розписку. Після спливу зазначеного строку повернення боргу, а саме, у квітні 2008 року чоловік позивачки повернув йому 5000 грн. Останню суму боргу та проценти від нього відповідачка не повернула і не бажає цього робити у добровільному порядку. Загальна сума боргу разом з процентами складає 12655 грн.65 коп.

     В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

     Відповідачка позовні вимоги не визнала, пояснивши, що борг та проценти було сплачено позивачу у повному обсязі, але документи про це у неї відсутні.

Вислухавши пояснення та доводи сторін, допитавши свідка, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

З розписки, яку було оглянуто у судовому засіданні та копія якої є у матеріалах справи ( а.с.7 ), видно, що відповідачка позичила у позивача 12500 грн. під 2% на місяць, зазначену суму зобов'язалася повернути до 15 лютого 2008 року. На звороті розписки є запис позивача про те, що в рахунок погашення боргу 07.04.2008 р. ним отримано 5000 грн.

Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона ( позикодавець ) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості , Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлено договором.

Як видно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства… Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що витікає із ст.525 ЦК України.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК.

Судом з достовірністю встановлено, що між сторонами був укладений договір позики грошової суми. Але відповідачка не виконала умов договору, а саме не повернула суму боргу у встановлений договором строк, тоді як позивач виконав повністю умови договору, передавши відповідачці визначену грошову суму.

Доводи відповідачки та її представника про те, що 12500 грн. вона не брала у борг у позивача, а цю суму необхідно було сплатити за придбаний у позивача автомобіль, тобто мав місце договір купівлі-продажу автомобіля, а тому проценти у даному випадку не можуть стягуватися, суд не може прийняти до уваги, оскільки вони спростовуються позивачем, а крім того, змістом розписки, наданої відповідачкою про отримання у позивача у борг грошової суми, та зобов'язанням повернути її разом з процентами у зазначений строк.

Суд критично відноситься до свідчень ОСОБА_4 про те, що позивачу сплачено всю суму боргу та проценти за нею, але розписки про це не брались, та не може прийняти їх до уваги тому, що зазначений свідок є чоловіком відповідачки, отож зацікавлений у результатах розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики з відповідачки, яка складає з урахуванням індексів інфляції станом на момент подання позову 10835 грн.68 коп., підлягають задоволенню, як основані на законі.

     Крім того, у відповідності до вимог ст.625 ЦК України боржник повинен сплатити два проценти місячних від простроченої суми, що складає 1820 грн.

     Суд повністю погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, який проведено правильно і з урахуванням частини повернутої грошової суми та індексів інфляції.

     Таким чином, підлягаюча стягненню загальна сума заборгованості складає 12655 грн.65 коп.

     На підставі викладеного, керуючись статтями 525,526,625,1046, 1048-1050 ЦК України, статтями 208,209,213-215 ЦПК України, суд

             В   И   Р   І   Ш   И   В:

     Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та процентів за договором позики задовольнити.

     Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики на суму 12655 грн.65 коп.; судовий збір у сумі 126 грн.56 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

     Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

     Суддя                                             Тимошенко