Номер провадження: 11-сс/785/303/15

Номер справи місцевого суду: 522/25329/14-к

Головуючий у першій інстанції Дерус

Доповідач Кадегроб А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2015 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кадегроб А.І.,

суддів: Котелевського Р.І., Джулая О.Б.,

при секретарі - Куцині А.В.,

за участю прокурора - Індиченка Б.Б.,

апелянта - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2015 року, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу СУ ГУМВС України в Одеській області Ревенко Г.М. про накладення арешту на земельні ділянки з присвоєними кадастровими номерами, які розташовані у Лиманському районі смт. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, -

встановив:

заступником начальника відділу СУ ГУМВС України в Одеській області Ревенко Г.М. було подано до суду клопотання про накладення арешту на 66 земельних ділянок з присвоєними кадастровими номерами, які розташовані у Лиманському районі смт. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, на час проведення досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014160000001104 від 13.11.2014 року, а також щодо заборони посадовим особам Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Держземагенству м. Білгород-Дністровський та реєстраційній службі Головного управління юстиції в Одеській області, на час проведення досудового розслідування за вказаними матеріалами кримінального провадження здійснювати у будь-який спосіб відчуження зазначених земельних ділянок, та здійснити заходи щодо реєстрації та обтяжень нерухомого майна.

Згідно клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що рішенням виконавчого комітету Затоківської селищної ради №219 від 04.06.2008 року було затверджено містобудівельне обґрунтування ТОВ "УКРБУДІНВЕСТ" на розміщення пляжно-розважального комплексу на земельній ділянці площею 4,473 га у Лиманському районі смт. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області.

16 травня 2012 року рішенням Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області XXIV сесії VI скликання №284 скасовано рішення виконавчого комітету Затоківської селищної ради №219 від 04.06.2008 року. У зв'язку з чим, 01.06.2012 року ТОВ "УКРБУДІНВЕСТ" звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області XXIV сесії VI скликання №284 від 16.05.2012 року.

11.02.2014 року постановою Приморського районного суду м. Одеси адміністративний позов ТОВ "УКРБУДІНВЕСТ" до Затоківської селищної ради задоволено в повному обсязі. Рішення XXIV сесії VI скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області №284 від 16.05.2012 року "Про скасування рішення виконавчого комітету Затоківської селищної ради №219 від 04.06.2008 року "Про затвердження ТОВ "УКРБУДІНВЕСТ" містобудівельного обґрунтування на розміщення пляжно-розважального комплексу у Лиманському районі смт. Затока" визнано протиправним та скасовано. При розгляді вищевказаного адміністративного позову ТОВ "УКРБУДШВЕСТ" до Затоківської селищної ради, 05.07.2012 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси на земельну ділянку площею 4,473 га накладено арешт та відкрито виконавче провадження, про що повідомлено посадових осіб Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області. Рішення суду про накладення арешту не скасовано та на теперішній час є чинним.

Незважаючи на вищевказані обставини, на XXIV сесії VI скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, у відсутності представника ТОВ "УКРБУДІНВЕСТ", рішенням №2522 від 22.09.2014 року знову скасовано рішення виконавчого комітету Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області №219 від 04.06.2008 року "Про затвердження ТОВ "УКРБУДШВЕСТ" містобудівельного обґрунтування на розміщення пляжно-розважального комплексу у Лиманському районі смт. 3атока".

28.10.2014 року ТОВ "УКРБУДІНВЕСТ" на свій запит отримало копію рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області №2522 від 22.09.2014 року та звернулось з адміністративним позовом до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області про визнання вищевказаного рішення протиправним та його скасування.

22.12.2014 року, в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні допитано в якості свідка директора ТОВ "УКРБУДІНВЕСТ" ОСОБА_4 В ході допиту останній пояснив, що від начальника управління архітектури та містобудування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області - ОСОБА_5 йому стало відомо про те, що управлінням вже узгоджено ряд проектів землевідведення земельних ділянок громадянам під дачне будівництво, які знаходяться на спірній земельній ділянці площею 4,437 га та зазначені проекти землевідведення земельних ділянок мають бути затверджені на найближчій сесії Затоківської селищної ради наприкінці грудня 2014 року, після чого земельні ділянки будуть передані у приватну власність громадянам.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що існує 2 різних рішення №2522 від 22.09.2014 року XXIV сесії VI скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

29.12.2014 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси на вищевказані земельні ділянки земельній ділянці площею 4,437 накладено арешт.

29.01.2015 року, у ході проведення обшуку в приміщенні Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, згідно ухвали Приморського районного суду від 31.01.2014 року, були вилучені документи:

- рішення XXIV сесії VI скликання Затоківської селищної ради від 22.09.2014 року, якими на земельній ділянці площею 4,437, на яку накладено арешти, надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництво;

- рішення ХХVІІІ сесії VI скликання Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року №№ 2745, 2746, 2747, 2748 згідно яких, на земельній ділянці площею 4,437 на яку накладено арешти, затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва та передачу цих ділянок безоплатно у приватну власність з присвоєними кадастровими номерами.

Протоколи ХХIV сесії VI скликання від 22.09.2014 року та ХХVІІІ сесії VI скликання від 29.12.2014 року Затоківської селищної ради від 22.09.2014 року на час проведення обшуку відсутні, та з усного пояснення голови Затоківської селищної ради ОСОБА_6 вказані протоколи йому на підпис секретарем селищної ради не надавались.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2015 року задоволено вказане клопотання. Слідчий суддя, дослідивши матеріали кримінального провадження, визнав необхідним задовольнити клопотання з метою недопущення протиправних дій з земельними ділянками, які за обставинами кримінального провадження можуть бути визнані речовими доказами, а також з метою об'єктивного і всебічного розслідування обставин справи.

ОСОБА_1, який відповідно до наявних документів є власником одної з арештованих земельних ділянок, не погодившись з оскаржуваною ухвалою слідчого судді, подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій просить поновити йому строк на оскарження вказаної ухвали слідчого судді, оскільки він не знав про її існування, а дізнався про це лише 23 лютого 2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрів до 2013 року щодо об'єкта нерухомого майна.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі та доповненнях до неї просить скасувати ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2015 року і відмовити в задоволенні клопотання заступника начальника відділу СУ ГУМВС України в Одеській області Ревенко Г.М. про накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами згідно переліку, які розташовані у Лиманському районі смт. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області та заборони посадовим особам Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Держземагентству м. Білгород-Дністровський та реєстраційній службі Головного управління юстиції в Одеській області здійснювати у будь-який спосіб відчуження зазначеної земельної ділянки та заходи щодо реєстрації та обтяжень нерухомого майна та відмовити в задоволенні вказаного клопотання.

Апелянт стверджує, що судове розслідування по кримінальному провадженню за №12014160000001104 здійснюється відносно посадових осіб Затоківської селищної ради, а не відносно власників земельних ділянок. Вважає, що вказані земельні ділянки не є предметом кримінального правопорушення, власники не є підозрюваними або обвинуваченими по цьому кримінальному провадженні, а тому дане майно не може бути предметом конфіскації, а також воно не може бути звернене на відшкодування цивільного позову по справі. Вважає, що дані земельні ділянки не можуть відповідати критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 та ч. 3 ст. 170 КПК України. Також зазначає, що ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м Одеси аналогічне клопотання було повернуто без розгляду для усунення недоліків, а тому вважає, що та зазначена ухвала має преюдиційне значення і повторно аналогічне клопотання не повинно було розглядатися слідчим суддею.

Аналогічними за своїм змістом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводами апеляційну скаргу подав ОСОБА_2, який також є власником одної земельної ділянки, просить суд скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 405 КПК України апеляційний розгляд проводиться без участі ОСОБА_2, оскільки останній був завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду його апеляційної скарги, але в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта ОСОБА_1, який підтримав своє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи своєї апеляційної скарги, просив їх задовольнити, підтримав клопотання ОСОБА_2 та його апеляційну скаргу та просив їх задовольнити, думку прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, перевіривши судові матеріали та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Із клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2015 року вбачається, що апелянтам стало відомо про її існування 23 лютого 2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрів щодо об'єкта нерухомого майна. В матеріалах доданих до апеляційних скарг є витяги з вказаного реєстру, що на думку колегії суддів підтверджує ці доводи апелянтів. Оскільки інших доводів апеляційному суду з даного питання не було представлено учасниками судового розгляду, судова колегія визнає поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження апелянтами судового рішення і вважає необхідним поновити їм строк на апеляційне оскарження.

Вирішуючи питання про можливість розгляду апеляційних скарг осіб, процесуальний статус яких не визначений в даному кримінальному проваджені, апеляційний суд виходить з наступного.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, якими визначені завдання кримінального судочинства, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно Свідоцтва про право власності індексний номер 32575180 від 22.01.2015 року власником земельної ділянки кадастровий номер 5110300000:02:005:0096, яка зазначена в оскаржуваній ухвалі слідчого судді - є ОСОБА_2, а ОСОБА_1, відповідно до Свідоцтва про право власності індексний номер 32575506 від 22.01.2015 - є власником земельної ділянки кадастровий номер 5110300000:02:005:0095. З огляду на зазначене, відповідно до положень ст.ст. 2, 7, ч. 6 ст. 9, п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України, апеляційні скарги апелянтів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають розгляду в апеляційному порядку.

З матеріалів наданих апеляційному суду вбачається, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 належить по одній земельній ділянці кожному, а інші 64 земельні ділянки належать іншим особам, які апеляційні скарги не подавали і не доручали ні ОСОБА_2 ні ОСОБА_1 представляти їх інтереси у суді та оскаржувати вказану ухвалу суду. Присутній в судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив апеляційному суду, що ніхто із власників спірних земельних ділянок не уповноважував його представляти їх інтереси або оскаржувати вказану ухвалу слідчого судді.

За таких обставин апеляційний суд не розглядає оскаржувану ухвалу слідчого судді стосовно решти 64 осіб - власників ділянок, від яких апеляційні скарги не надійшли, а оскільки ОСОБА_2 і ОСОБА_1 можуть оскаржити рішення суду лише в частині належних їм земельних ділянок, у колегії суддів не має підстав розглядати апеляційні скарги в частині оскарження ухвали слідчого судді про накладення арешту на земельні ділянки, що належать іншим особам.

Що стосується доводів апеляційних скарг про незаконність розгляду слідчим суддею районного суду клопотання слідчого та прийняття оскаржуваної ухвали, апеляційний суд виходить з наступного.

В апеляційних скаргах апелянти вказують, як на один із доводів незаконності, на їх думку, оскаржуваної ухвали слідчого судді, про неможливість повторного розгляду клопотання про накладення арешту на спірні ділянки, посилаючись при цьому на те, що первісне клопотання про накладення арешту на земельні ділянки, ухвалою слідчого судді від 09.02.2015 року було повернуто прокурору для усунення недоліків, вказана ухвала слідчого судді не була оскаржена та у відповідності до положень ст. 90 КПК України має преюдиційне значення, а тому слідчий суддя Дерус А.В. не мав права повторно розглядати клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Однак дане твердження апелянтів безпідставне і не ґрунтуються на положеннях закону, оскільки главою 17 КПК України, повторне звернення до суду з аналогічним клопотанням про накладення арешту на майно, після його повернення для усунення недоліків, не заборонене, та більш того з контексту вказаної глави кримінального процесуального закону, є логічним і закономірним.

Що стосується законності накладення арешту на майно апелянтів, апеляційний суд виходить з наступного.

Перевіряючи рішення слідчого судді районного суду та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна - це один із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.

Зокрема положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, а саме: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею районного суду були виконані.

Так, слідчий суддя, пославшись на вимоги ст.ст. 167, 170 КПК України, задовольнив клопотання слідчого, вірно вказав, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України, та прийняв обґрунтоване рішення про необхідність накладення арешту на майно, яке на даний час належить апелянтам, з метою заборони розпоряджатися таким майном, зазначивши при цьому, що їх незастосування може призвести до вчинення протиправних дій з ним, вказавши також, що зазначене майно може бути визнане речовим доказом по справі.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком слідчого судді, та при вирішенні питання щодо законності ухваленого судового рішення керується наступними вимогами кримінального процесуального закону України.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді, суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Доводи апеляційних скарг про те, що на земельні ділянки, які належать апелянтам, не можна було накладати арешт, оскільки вони не є предметом кримінального правопорушення, їх власники не є підозрюваними або обвинуваченими по цьому кримінальному правопорушенню, а тому дане майно не може бути предметом конфіскації, а також воно не може бути звернене на відшкодування цивільного позову по справі, на думку апеляційного суду, є хибними та безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає майно арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.

Відповідно до вимог пунктів 3 та 4 частини 2 статті 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно щодо якого є достатні підстави вважати, що воно набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення або на яке було спрямоване кримінальне правопорушення та майно яке є предметом кримінального правопорушення.

Апеляційним судом встановлено, що майно апелянтів відповідає зазначеним критеріям, оскільки з матеріалів кримінального провадження, які були надані суду, вбачається, що, на даній стадії досудового розслідування, є всі обґрунтовані підстави вважати, що вказане майно могло бути одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Затоківської селищної ради а також предметом, по зареєстрованому у відповідності до вимог закону кримінальному провадженню.

Як вбачається із витягу з ЄРДР від 13.11.2014 року порушено кримінальне провадження відносно посадових осіб Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, які впродовж 2014 року, зловживаючи владою, умисно, використовуючи службове становище, з порушенням вимог чинного законодавства, незаконно відчужували земельні ділянки, розташовані на території смт. Затока шляхом ухвалення рішень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України.

Частиною 2 статті 364 КК України передбачено, що зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що посадові особи Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, які впродовж 2014 року, зловживаючи владою, умисно, використовуючи службове становище, з порушенням вимог чинного законодавства, незаконно відчужували земельні ділянки, розташовані на території смт. Затока шляхом ухвалення рішень, тобто земельні ділянки, зокрема і ті на які накладено арешт оскаржуваною ухвалою, можуть бути майном, відносно якого, на даній стадії досудового розслідування, є всі обґрунтовані підстави вважати, що воно було одержане апелянтами внаслідок вчинення кримінального правопорушення, по кримінальному провадженню, яке здійснюється відносно посадових осіб Затоківської селищної ради.

При цьому, поза увагою апелянтів залишилось те, що діючий кримінальний процесуальний закон України не ставить в залежність можливість накладення арешту на таке майно, з процесуальним статусом особи, у володінні якого воно перебуває на час вирішення клопотання, щодо необхідності його арешту, а тому слідчий суддя, при прийнятті рішення діяв у відповідності до положень ст.ст. 2, 5 КПК України.

На думку колегії суддів, для ефективного розслідування даного кримінального провадження, орган досудового розслідування на даній стадії досудового слідства, з урахуванням конкретних обставин справи та ризику подальшого відчуження вказаних земельних ділянок, які належали територіальній громаді, але в подальшому за версією слідства в незаконний спосіб, в наслідок незаконних дії посадових осіб органу місцевого самоврядування, вибули з володіння та змінили власника, має потребу у вжитті заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема накладення арешту на це майно, до встановлення всіх фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, що цілком відповідає вимогам ст. 2 КПК України.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні доказами, а тому колегія суддів визнає їх не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 376, 399, 404, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд Одеської області, -

постановив:

Поновити строк на апеляційне оскарження ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2015 року.

Апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2015 року, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу СУ ГУМВС України в Одеській області Ревенко Г.М. про арешт майна, накладено арешт на земельні ділянки з присвоєними кадастровими номерами, які розташовані у Лиманському районі смт. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, на час проведення досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014160000001104 від 13.11.2014 року. Заборонено посадовим особам Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Держземагенству м. Білгород-Дністровський та реєстраційній службі Головного управління Юстиції в Одеській області, на час проведення досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014160000001104 від 13.11.2014 року, здійснювати у будь - який спосіб відчуження зазначеної земельної ділянки, та здійснити заходи щодо реєстрації та обтяжень нерухомого майна - без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області:

Кадегроб А.І. Котелевський Р.І. Джулай О.Б.