Справа № 2а-74/08
Кіровський районний суд м. Кіровограда
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2008 р. Кіровський районний суд
міста Кіровограда
в складі:
головуючого - Косцової І.П.
при секретарі - Панченко Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції м. Кіровограда, Державної податкової адміністрації України про визнання неправомірною бездіяльність державних органів, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом про визнання неправомірною бездіяльність державних органів. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є віруючою православною християнкою, сповідує православну релігію і через свої релігійні переконання виявила намір відмовитися від ідентифікаційного номеру, присвоєного їй податковими органами.
З цією метою вона звернулась до ДПІ м. Кіровограда та ДПА України на підставі Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків і інших обов'язкових платежів» із заявою про виключення з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб- платників податків і інших обов'язкових платежів її ідентифікаційного номеру та внесення відповідної відмітки в паспорт. Проте відповідачі відмовили їй у вилученні ідентифікаційного номеру з Державного реєстру та внесенні відмітки до однієї зі сторінок її паспорта, чим порушили її конституційні права, в тому числі права на свободу, світогляд та віросповідання.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги в повному обсязі, та пояснила, що позивачка є православною людиною і наявність у неї ідентифікаційного номера суперечать її релігійним переконанням. Також вона пояснила, що вимоги позивача ґрунтуються на законних підставах, а саме на Законі України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» від 22.12.1994 року № 320/94-ВР (у редакції Закону від 16.07.1999 року № 1003), де в ч. 2 ст. 1 визначено, що для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Позивачці було відмовлено у вилученні ідентифікаційного номеру з Державного реєстру та внесенні відмітки до однієї зі сторінок її паспорта в зв'язку з тим, що такі зміни вносяться згідно зі спільним наказом ДПА та МВС від 19.10.2004 р. № 602/1226, яким затверджено Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, який є підзаконним нормативним актом. Але Закон України має вищу юридичну силу ніж будь-який підзаконний нормативний акт, тому ДПА та ДПІ повинні в першу чергу керуватись Законом № 1003. Також вона пояснила, що позивачка відмовляється від ідентифікаційного номеру, а не від сплати податків, тому позивачка хоче щоб вона була занесена до Державного реєстру за раніше встановленою формою обліку платників податків та інших обов'язкових платежів: по прізвищу, імені та по-батькові, без застосування ідентифікаційного номера, а Порядок № 602 встановлює зовсім іншу форму обліку платників податків та інших обов'язкових платежів, а саме за серією та номером паспорта, що суперечить Закону №1003.
Позивачка в судовому засіданні підтримала заявлений позов, заявила клопотання щоб пояснення давала її представник.
Представник відповідача - ДПІ м. Кіровограда в судовому засіданні заяву за адміністративним позовом ОСОБА_1 не визнав та пояснив, що ДПІ при вирішенні питання про вилучення ідентифікаційного номеру з Державного реєстру керується Порядком № 602, який є механізмом виконання Закону № 1003, в якому визначений порядок вилучення ідентифікаційного номеру з Державного реєстру. Але ОСОБА_1. не виконала встановлену Порядком № 602 процедуру для вилучення ідентифікаційного номеру з Державного реєстру, а саме не звернулася із заявою встановленого зразка про відмову від ідентифікаційного номера до податкового органу, надавши при цьому ряд документів, який після відповідної перевірки видає довідку про можливість чи неможливість отримати відмітку до паспорта. При цьому таку відмітку повинні проставляти тільки органи внутрішніх справ.
З цих підстав він вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 не може бути задоволено.
Представник ДПА України в судове засідання не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не сповістив. Суд вважає причину неявки відповідача - ДПА України неповажною, тому розглядає справу у відсутності його представника на підставі наявних матеріалів відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС Укаїни.
Вислухавши думку позивача, представника позивача, представника відповідача та вивчивши всі наявні матеріали, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 ст. 1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» від 22.12.1994 року № 320/94-ВР (у редакції Закону від 16.07.1999 року № 1003) (далі - Закон № 1003) для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених
осіб робиться відмітка про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Згідно з частиною 2 ст. 5 Закону № 1003 до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка була внесена в Державний реєстр фізичних осіб і їй було присвоєно ідентифікаційний номер.
ОСОБА_1. виконала вимоги Закону, звернувшись до Державної податкової адміністрації України (далі ДПА України) (а. с. 12) та Державної податкової інспекції у м. Кіровограді (далі ДПІ у м. Кіровограді) (а. с. 14-16) з офіційними заявами, в яких просила: виключити з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків і інших обов'язкових платежів її індивідуальний ідентифікаційний номер; зберегти за нею раніше встановлену форму обліку платника податків та інших обов'язкових платежів: по прізвищу, імені та по-батькові, без застосування ідентифікаційного номера; поставити на одній із сторінок її паспорта, передбаченій для особливих відміток, відмітку наступного змісту: "Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера ", завірити її підписом начальника ДПІ у м. Кіровограді та круглою гербовою печаткою ДПІ м. Кіровограді.
07 листопада 2007 року позивачка отримала відмову у задоволенні своїх законних вимог від ДПІ у м. Кіровограді (а. с. 17), а 06 листопада 2007 року - від ДПА України (а. с. 13).
Свою відмову ДПА України та ДПІ у м. Кіровограді обґрунтовували дією Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого спільним наказом ДПА України та МВС України № 602/1226 від 19.10.2004 року (далі - Порядок ), який на переконання органів податкової служби є механізмом до Закону № 1003.
Суд вважає, що посилання представника відповідача на наказ № 602/1226 від 19.10.2004 p., відповідно до якого відмітка в паспорті проставляється органом внутрішніх справ, є необгрунтованою, оскільки будь-які зміни в Закон України № 1003 щодо порядку внесення відмітки до паспорту не вносились, а згідно ст. 10 Закону «Про Державну податкову службу в Україні» та ч. 1 ст.3 Закону № 1003 обов»язок внесення в паспорт відомостей щодо ідентифікаційного номера покладено на податкову інспекцію, так як створення Державного реєстру віднесено до компетенції податкових органів.
Законом № 1003 або іншими законами України не передбачено, що на виконання вимог Закону № 1003, для встановлення механізму унесення відмітки в паспорті осіб, які відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера тощо, має бути прийнятий підзаконний нормативний акт.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону № 1003 Державний реєстр створюється Головною державною податковою інспекцією України і складається з інформаційного фонду, що міститься у базах даних Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.
З наведених норм законодавства вбачається, що органом, який створює Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та надає фізичній особі ідентифікаційний номер (з урахуванням реорганізації органів податкової служби), є Державна податкова адміністрація України, тобто у випадку відмови фізичної особи від ідентифікаційного номера, вилучити номер з Державного реєстру є обов'язком ДПА України.
Ч.1 ст. 9, ч. 8 ст. 5 Закону № 1003 визначає, що державні податкові інспекції зобов'язані своєчасно формувати та тримати в належному стані Державний реєстр, зміни та уточнення
щодо даних, занесених до Державного реєстру під час реєстрації, вносяться державними податковими інспекціями за місцем постійного проживання платників податків.
Перекладення притаманних податковим органам функцій і обов»язків на структурні підрозділи внутрішніх справ недопустимо, навіть якщо це виконується у формі «Порядку» і затверджено сумісним наказом керівників вказаних державних органів. Наявність вказаного порядку не може бути підставою для невиконання посадовими органами державної податкової служби вимог закону, невиконання якого порушує права позивачки.
Зазначений вище сумісний наказ суперечить Закону України № 1003 і в тій частині, яка стосується самого процесу проходження відмови від ідентифікаційного номера. Відповідно до Закону, громадянину для відмови від номера необхідно лише офіційно повідомити про це податкову інспекцію, а відповідно до Порядку необхідно подати заяву встановленого зразка, ряд документів, а також заповнити анкету з численною кількістю запитань. При цьому реалізація зазначеного вище права громадянина на відмову від номера фактично залежить від податкового органа, чим звужуються права, гарантовані Законом.
Крім того, зазначеним Порядком фактично вводиться новий спосіб обліку платників податків за серією та номером паспорта, який не передбачений Законом України № 1003.
Так, ч. 2 ст. 1 Закону № 1003 встановлено, що для осіб, які відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів, до набрання чинності Закону № 1003, а саме до 10 січня 1995 року.
Така форма обліку визначена Інструкцією про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 12 травня 1994 року № 114/323 (далі - Інструкція) в редакції, яка діяла на момент набрання чинності Законом № 1003.
Пункт 13 наведеної Інструкції передбачає, що по платежах населення ведеться алфавітний список платників, в якому вказується прізвище, ім'я та по батькові кожного платника і номер особового рахунку. Тобто облік платників податків проводиться по прізвищу, імені та по батькові, без застосування електронного ідентифікаційного номера.
При цьому п. 1.З. Порядку № 602 встановлює за особами, які відмовляються від ідентифікаційного номера за релігійними переконаннями, зовсім інший механізм обліку платників податків - по серії та номеру паспорта, що суперечить ч. 2 ст. 1 Закону № 1003.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 1003 у разі відмови від ідентифікаційного номера достатньо лише офіційно повідомити про це відповідні державні органи, що і зробила позивачка, надіславши 22 жовтня 2007 року до ДПІ в м. Кіровограді та ДПА України офіційні заяви.
В той же час Порядок № 602 встановлює окрему форму повідомлення, згідно з якою необхідно заповнити 38 персональних позицій. Законом № 1003 не передбачено, що особа, яка відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера, має повідомляти про це відповідні органи за спеціальною формою, яка повинна бути встановлена підзаконним нормативним актом. Жодним іншим законом України не встановлений обов'язок громадянина надавати про себе персональні відомості в обсязі, встановленому Порядком № 602.
Згідно п. 4.6.15. Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 року № 1153 "на документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, фіксують факт витрати грошових коштів і матеріальних цінностей, підпис відповідальної особи повинен завірятися гербовою печаткою. Печатку треба проставляти таким чином, щоб вона захоплювала останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ".
Відмітка в паспорті, передбачена Законом № 1003, засвідчує право громадянина здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, відповідно повинна бути засвідчена підписом уповноваженої посадової особи і скріплена печаткою установи, що цю відмітку проставила.
Згідно з Порядком № 602 відмітка в паспорті щодо наявності права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера проставляється посадовою особою органів внутрішніх справ і має вигляд штампу. Такий штамп не засвідчується ні підписом посадової особи, ні гербовою печаткою установи, що його проставила у відповідності до Порядку № 602, що робить цю відмітку недійсною.
Державна податкова інспекція у м. Кіровограді діє на підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні " від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ. Відповідно до статей 2,10 цього Закону функції по контролю за дотриманням податкового законодавства, облік фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів покладені на органи державної податкової служби.
Органи внутрішніх справ діють на підставі Закону України "Про міліцію " від 20.12.1990 року № 565-ХІІ. Статтями 10, 11 зазначеного Закону визначені обов»язки і права працівників органів внутрішніх справ. Серед наведених прав і обов»язків відсутні таки, які б уповноважували органи внутрішніх справ, а відповідно їх посадових осіб, проставляти в паспорті громадянина України відмітку щодо наявності у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Згідно ст. 19 Конституції України "органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України ".
У відповідності до ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії. Свобода сповідувати релігію чи переконання підлягає лише таким обмеженням, які встановлені законом і являються необхідними в демократичному суспільстві в інтересах суспільної безпеки, для захисту суспільного порядку, здоров»я і моралі чи захисту прав і свобод інших осіб. Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», будь-яке пряме чи непряме обмеження прав громадян в залежності від їх відношення до релігії тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За таких обставин, відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд вважає за необхідне керуватися саме Законом, а не зазначеним вище Порядком. Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачі неправомірно відмовили позивачці в задоволенні її вимог, позов ОСОБА_1 ґрунтується на законі, тому він підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 7, 11, 12, 17, 19, 158-163, 167 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати неправомірною бездіяльність Державної податкової адміністрації України щодо відмови виключити з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків і інших обов'язкових платежів індивідуальний ідентифікаційний номер ОСОБА_1.
Визнати неправомірною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Кіровограді щодо відмови внести в паспорт ОСОБА_1 на одну із сторінок, передбачених для особливих відміток, відмітку наступного змісту: «Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера», засвідчити її підписом начальника податкової інспекції у м. Кіровограді і круглою гербовою печаткою; обліковувати її, як платника податків та інших обов'язкових платежів, за раніше встановленими формами обліку - по прізвищу, імені та по-батькові, без застосування ідентифікаційного номера.
Зобов'язати Державну податкову адміністрацію України виключити з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків і інших обов'язкових платежів індивідуальний ідентифікаційний номер ОСОБА_1.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Кіровограді внести в паспорт ОСОБА_1 на одну із сторінок, передбачених для особливих відміток, відмітку наступного змісту: «Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера», засвідчити її підписом начальника податкової інспекції у м. Кіровограді і круглою гербовою печаткою; обліковувати ОСОБА_1, як платника податків та інших обов'язкових платежів, за раніше встановленими формами обліку - по прізвищу, імені та по-батькові, без застосування ідентифікаційного номера.
Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі з послідуючою подачею апеляційної скарги протягом двадцяти днів..