ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2015 р. м. Київ К/800/43142/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В.

Васильченко Н.В.

Мороза В.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі № 826/7921/13-а за позовом закритого акціонерного товариства "Сонат" до комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и л а:

Закрите акціонерне товариство "Сонат" звернулось в суд з позовом до комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо перереєстрації нежитлового приміщення площею 932,7 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, літ. "А, А'" і належить на праві власності закритому акціонерному товариству "Сонат" на іншу особу на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2006 року, укладеного між приватним підприємством "Русь-95" та приватним підприємцем ОСОБА_4.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач достовірно знав про те, що нежитлове приміщення площею 932,7 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1, літ. "А, А'" належить на праві власності позивачу, а також знав щодо заборони його відчуження, однак 03.03.2006 року вказане нежитлове приміщення було безпідставно зареєстровано на праві власності за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 відповідно до реєстрового №507-П на підставі укладеного договору купівлі-продажу між приватним підприємством "Русь-95" (яке не було власником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії відповідача щодо перереєстрації нежитлового приміщення площею 932,7 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, літ. "А, А'" і належить на праві власності закритому акціонерному товариству "Сонат" на іншу особу на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2006 року, укладеного між приватним підприємством "Русь-95" та приватним підприємцем ОСОБА_4.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 24.03.2004 року між закритим акціонерним товариством "Сонат" (покупець) та Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №121, згідно якого продавець продав, а покупець придбав нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літ. "А, А'", загальною площею 932,7 кв. м.

КП "БТІ" реєстраційним посвідченням від 31.03.2004 року засвідчило, що приміщення зареєстроване за позивачем на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу №121, який посвідчений 24.03.2004 року Першою Київською державною нотаріальною конторою, про що зроблено запис в реєстровій книзі №4-п-190 за реєстровим номером 507-П.

В подальшому, 31.03.2004 року між закритим акціонерним товариством "Сонат" та приватним підприємством "Русь-95" укладено договір купівлі-продажу від 31.03.2004 року вказаного нежитлового приміщення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 грудня 2005 року визнано недійсним договір купівлі-продажу від 31.03.2004 року, укладений між позивачем та приватним підприємством "Русь-95" щодо продажу нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літ. "А, А'", загальною площею 932, 7 кв. метра. В порядку двосторонньої реституції зобов'язано приватне підприємство "Русь-95" повернути закритому акціонерному товариству "Сонат" нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літ. "А, А'", загальною площею 932, 7 кв. метра.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.03.2006 року між приватним підприємством "Русь-95" (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літ. "А, А'", загальною площею 932,7 кв. метра. Даний договір зареєстрований відповідачем в реєстрі за № 894.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки договір купівлі-продажу від 31.03.2004 року визнано судом недійсним відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 29 грудня 2005 року, відтак єдиним законним власником на приміщення на час проведення відповідачем спірної реєстрації від 03.03.2006 року був позивач.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як зазначено вище, постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 грудня 2005 року визнано недійсним договір купівлі-продажу від 31.03.2004 року

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 грудня 2009 року у справі № 2-3354/2009 задоволено повністю позов закритого акціонерного товариства "Сонат" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, КП "БТІ", товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Маркет" про витребування майна із чужого незаконного володіння.

В даному рішенні суд першої інстанції встановив, що 30.03.2006 року КП "БТІ" була незаконно проведена реєстрація права власності на приміщення за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Дану реєстрацію права власності суд скасував та зобов'язав КП "БТІ" зареєструвати відомості про право власності за закритим акціонерним товариством "Сонат" на дане приміщення. Також суд першої інстанції встановив, що Перша Київська державна нотаріальна контора листом №68 від 10.01.2006 року повідомила КП "БТІ" про розірвання договору від 31.03.2004 року та визнання його недійсним, а відтак, відповідач станом на 10.03.2006 року володів інформацією і мав документи, які підтверджують право власності за закритим акціонерним товариством "Сонат" на відповідне приміщення.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.01.2006 року відповідач отримав належним чином завірену копію Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2005 року №40/511.

Таким чином, на момент вчинення відповідачем дій щодо реєстрації за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 права власності на спірне майно відповідно до договору від 01.03.2006 року з приватним підприємством "Русь-95" вже існувало судове рішення про визнання недійсним договору, на підставі якого вказане підприємство мало у власності вказане приміщення.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Згідно з пунктом 3.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором бюро технічної інвентаризації розпочинається її розгляд.

Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи для проведення державної реєстрації прав, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав; відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 3.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо: заявлене право не є таким, що підлягає державній реєстрації відповідно до Положення; із заявою про державну реєстрацію прав звернулась особа (особи), яка не може бути заявником відповідно до Положення; об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, розташований у межах території, на якій свою діяльність здійснює інше БТІ відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав; подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт; право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом; право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло з порушенням встановленого порядку відчуження; відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився; у тридцятиденний строк з моменту надіслання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) не усунено обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року № 7/5, бюро технічної інвентаризації приймають заяви про внесення записів до Реєстру прав, внесення змін до записів, скасування записів у Реєстрі прав, приймають запити, надають витяги з Реєстру прав та виконують інші функції, передбачені цим Порядком. У разі припинення виконання своїх функцій БТІ зобов'язане передати всі документи та матеріали, пов'язані з виконанням своїх функцій, держателю Реєстру прав. Заява - документ встановленої держателем Реєстру прав форми, складений власником (власниками) або належним чином уповноваженою особою, який засвідчує бажання цієї особи (осіб) внести запис до Реєстру прав, внести зміни до запису, скасувати запис у Реєстрі прав.

Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для реєстрації права власності так само як і для скасування реєстрації, є подання заяви у відповідності до передбаченого законодавством порядку. В іншому випадку, державний реєстратор позбавлений можливості самостійно здійснити реєстрацію прав чи скасувати таку реєстрацію. У випадку ж якщо запис про реєстрацію права власності не було скасовано, чи позивачем не подавалась заява про таке скасування, відповідач не мав законних підстав для відмови фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у реєстрації за ним права власності.

Судова колегія додатково зауважує, що саме по собі визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.03.2004 року не означає, що позивач позбавлений необхідності звернутись в передбаченому законодавством порядку до органів реєстрації з приводу скасування запису про реєстрацію та поновлення своїх прав на майно.

В той же час, при розгляді справи судами попередніх інстанцій не було чітко встановлено чи було зареєстровано право власності на нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літ. "А, А'", загальною площею 932, 7 кв. м. за приватним підприємством "Русь-95" так само як і не було встановлено чи звертався позивач із заявою до відповідача про скасування цієї реєстрації після визнання недійним договору купівлі-продажу від 31.03.2004 року, укладеного між позивачем та приватним підприємством "Русь-95".

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 грудня 2009 року у справі № 2-3354/2009 КП "БТІ" зобов'язано зареєструвати відомості про право власності за закритим акціонерним товариством "Сонат" на спірне приміщення. Однак, судами попередніх інстанцій не встановлено, чи вказане рішення було виконано, що в свою чергу означало б відновлення за позивачем його права власності та відсутності порушень його інтересів в даних спірних відносинах.

Також слід зазначити, що в порушення статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, судами не було залучено у якості третьої особи ОСОБА_4, прав та інтересів якого даний спір стосується.

З огляду на сукупність наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності направлення справи на новий розгляд.

За правилами частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)