Справа №504/2755/13-ц

№2/504/445/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2015

20 лютого 2015 року Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

судді Рідник І.Ю.

секретарях: Нікітюк М.В., Омелюх О.А., Малиш О.Л.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача за довіреністю ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача, адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Комінтернівське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна набутого у шлюбі, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на квартиру,

в с т а н о в и в:

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання трьохкімнатної квартири по АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю подружжя, поділу квартири в рівних частках та стягнення на його користь вартість ? частки квартири, зобов'язання відповідача не чинити йому перешкод для доступу і постійного проживання у спірній квартирі до моменту виплати вартості ? її частки.

При розгляді справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги і згідно останніх уточнень позов пред'явлено до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Красносільської сільської ради Комінтер-нівського району Одеської області про визнання трьохкімнатної квартири по АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю подружжя; визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частину спірної квартири; визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Красносільської сільської ради Комінтер-нівського району Одеської області №80 від 16.03.2006 року про оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_3; зобов'язати виконком Красносільської сільської ради Комінтер-нівського району Одеської області оформити право власності на квартиру АДРЕСА_3 в рівних частках за ОСОБА_1 і ОСОБА_3; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3, що видано на ім'я ОСОБА_3; зобов'язати виконком Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області видати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 на ім'я ОСОБА_3 і ОСОБА_1; зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні ? частиною квартири АДРЕСА_3; усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 ? частиною квартири АДРЕСА_3 шляхом виселення з цієї частини квартири співмешканця ОСОБА_3, ОСОБА_5, та вселення ОСОБА_1 в цю частину квартири.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала і звернулася до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про визнання квартири АДРЕСА_3 її особистою власністю.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримав, зустрічний позов ОСОБА_3 не визнав, вважає його необґрунтованим і просив в задоволенні відмовити пославшись на наступне.

Сторони почали проживати у цивільному шлюбі з травня 2003 року. 5 листопада 2005 року шлюб офіційно був зареєстрований. Проживали по АДРЕСА_1 в квартирі готельного типу, що дісталася ОСОБА_3 у спадщину від бабці. За час їх спільного проживання працював позивач, відповідачка займалася вихованням свого малолітнього сина від першого шлюбу. Щоб покращити свої житлові умови сторони планували купити собі більшу квартиру за гроші від продажу квартир, що залишилися їм обом в спадщину. До жовтня 2005 року ОСОБА_1 здавав квартиру по АДРЕСА_4, що дісталася йому у спадщину від померлого у 2004 році батька, квартирантам, а у жовтні 2005 року її продав за тридцять три тисячі доларів США і гроші

- 2 -

віддав матері ОСОБА_6 на зберігання. Після продажу квартири дідуся ОСОБА_3, ними була куплена трьохкімнатна квартира в новозбудованому багатоповерховому будинку по АДРЕСА_3. Правовстановлюючі документи на квартиру отримали у 2006 році. Те, що документи на квартиру оформлюються на ім'я дружини, позивач не заперечував, оскільки довіряв їй. Вважає зустрічний позов необґрунтованим, оскільки квартира куплена за спільні гроші сторін і за час їх проживання у шлюбі. Доказів внесення відповідачкою ще до реєстрацію шлюбу з позивачем власних грошових коштів за квартиру суду не надано, правовста-новлюючі документи і право власності на квартиру оформлені за час шлюбу. На підставі викладеного, просив первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити. Посилання предс-тавника відповідача на перебіг строку позовної давності для звернення до суду ОСОБА_1 з даним позовом вважає таким, що не ґрунтується на вимогах закону, оскільки позивач узнав про порушення свого права у травні 2012 року, коли повернувся з м.Києва і не зміг попасти в квартиру у зв'язку зі зміною замків на вхідній двері.

Позивач ОСОБА_1 позов підтримав і просив його задовольнити, пояснивши суду, що з відповідачкою вони почали разом проживати у цивільному шлюбі з 2003 року, офіційно оформили шлюбні відносини 5 листопада 2005 року. Спільних дітей не мають. У відповідачки від першого шлюбу є малолітній син ОСОБА_7. Жили в її однокімнатної квартирі готельного типу АДРЕСА_1, яка дісталася їй в спадщину. В даній квартирі проживали до лютого 2006 року, а у лютому 2006 року переїхали в свою трьохкімнатну квартиру, що купили за гроші від продажу квартири його батька, яка була продана за 33000 доларів США, та від продажу квартири померлого діда відповідачки, яка була продана за 23000 доларів США. Квартира була куплена у новозбудованому будинку по АДРЕСА_3 за 34000 доларів США. Допоміг знайти цю квартиру, а в подальшому займався оформленням документів на цю квартиру вітчим ОСОБА_3. Документи на квартиру за його згодою виготовлялися на дружину. Квартира була від будівників, тому вони 3 місяці робили в неї ремонт, купляли меблі, а потім переїхали вже жити. Разом проживали в цієї квартирі до серпня 2011 року. У серпні 2011 року дружина забрала свого сина і пішла жити до іншого чоловіка. Офіційно шлюб між ними було розірвано у вересні 2012 року. З серпня 2011 року по квітень 2012 року він проживав в квартирі один. У квітні 2012 року він уїхав до тітки в Київ, а коли повернувся в квартиру зайти не зміг, оскільки були замінені замки на вхідній двері та в квартирі вже проживала відповідачка разом зі своїм співмешканцем і вже двома дітьми. З 15.05.2012 року в квартиру попасти не може. Іншого житла не має, тому проживає у своїх родичів. Перший раз він звертався до суду з позовом про поділ майна у 2012 році після розірвання шлюбу, але за проханням колишньої дружини, яка обіцяла йому, що вони мирним шляхом поділять нажите майно і квартиру, залишив позов без розгляду. Однак в подальшому відповідачка стала уникати його, питання про поділ майна не вирішувався, тому він вдруге звернувся до суду з позовом про поділ майна. Оскільки житла в нього не має, та на його думку, відповідачка не має можливості сплатити йому вартість його ? частки квартири, свій уточнений позов просить задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити тому, що спірна квартира була куплена за їх спільні гроші. Ствердження відповідачки, що дана квартира була куплена до шлюбу і на її гроші, це є неправдою, в неї таких грошей не було, вона з часу їх спільного проживання офіційно не працювала, виховувала малолітнього сина. Гроші на квартиру появились після продажу квартири його батька у жовтні 2005 року і квартири діда відповідачки у листопаді 2005 року. За ці гроші була куплена квартира, зроблено ремонт та облаштована меблям. Документи він з квартири не забирав, всі документи забрала ОСОБА_3 у 2011 році коли уходила від нього, тому її ствердження є неправдиві.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник, адвокат ОСОБА_4, позов не визнали і просили відмовити ОСОБА_1 у його задоволенні, зустрічний позов підтримали і в обґрунтування вимог за зустрічним позовом представник позивача зазначила, що сторони разом не проживали і не вели спільного господарства, навіть після реєстрації шлюбу, до тих пір, поки не зробили ремонт і не заселилися в трьохкімнатну квартиру, яку ОСОБА_3 придбала за власні кошти за договором інвестування, у зв'язку з чим, вважає, що первісний позов не ґрунтується на вимогах закону та не підлягає задоволенню. В якості доказу виплати позивачкою своїх особистих грошових коштів за договором інвестування являються сам договір №24/П від 02.09.2005 року та довідка, що видана будівельною компанією про отримання від позивачки, яка тоді була на прізвищі ОСОБА_3, грошових коштів в розмірі 129410.30 гривень. Офіціальний фінансовий документ ОСОБА_3 не має можли-вості надати суду, оскільки він зник за час проживання в квартирі відповідача. ОСОБА_3 не заперечує, що гроші, які були отримані відповідачем від продажу квартири його батька у жовтні 2005 року, пішли на ремонт квартири, але це не є підставою для визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя. Також, вважає, не має значення і час отримання ОСОБА_3 правовстанов-люючих документів на квартиру та реєстрацію права власності на неї, оскільки квартира придбана до шлюбу за особисті кошти позивача, частку з яких вона заробила працюючи перукарем, а частку позичила у своїх батьків. Крим цього, просить застосувати строк позовної давності, який, на її думку, сплив ще у березні 2009 року, посилаючись на те, що ОСОБА_1 у березні 2006 року був ознайомлений з правовстановлюючими документами на квартиру та знав, що власником квартири є ОСОБА_3. На сьогоднішній день в спірній квартирі проживає тільки ОСОБА_3 разом зі своїми двома малолітніми дітьми.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, але направив на адресу суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутність, зазначивши, що позов не визнає, оскільки у спірній квартирі не проживає /а.с.94-95/.

Представник відповідача - Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області в судове засідання не з'явився, направивши до суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутність.

Вислухавши сторони, представників сторін, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК, ст.3 ЦПК кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав визначені у ч.2 ст.16 ЦК у тому числі: визнання права, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст.60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.392 ЦК власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Судом установлено, що відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3, яка до укладання шлюбу з позивачем мала прізвище ОСОБА_3, 02.09.2005 року укладено договір №24/П з будівельною фірмою ПП ВКФ «Мікромегас» про часткове інвестування у будівництві, предметом якого виступала 3-х кімнатна квартира будівельний АДРЕСА_3 /а.с.28-30/.

На день укладання відповідачкою договору інвестування сторони проживали однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю, що підтверджено в судовому засіданні показаннями свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Суд критично оцінює показання свідків: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, що були клієнтками ОСОБА_3 по отриманню перукарських послуг, оскільки дані свідки по суті відносно особистого життя ОСОБА_15 нічого пояснити не могли.

05 листопада 2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 зареєстрували шлюб у Першому відділі реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції м.Одеси, актовий запис за №1046, і після реєстрації шлюбі дружина перейшла на прізвище чоловіка - ОСОБА_3 /а.с.27/.

Доказів внесення за договором інвестування власних коштів до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1, наявність відповідної суми та джерело її набуття позивачем за зустрічним позовом суду не надано. Копія довідки ПП ПКФ «Мікромегас» від 29.11.2013 року про підтвердження внесення ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 129410.30 грн. у виконання договору про часткове інвестування у будівництві №24/П від 02.09.2005 року з метою отримання у власність після вводу житлового будинку в експлуатацію трьохкімнатної квартири за АДРЕСА_3, не являється фінансовим документом, тобто належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст.58,59 ЦПК України, тому суд її до уваги не приймає. Договір інвестування представляє собою підстави набуття у власність нерухомого майна та не є доказом внесення грошових коштів інвестором за цим договором.

З викладених вище обставин суд не приймає до уваги також і показання свідка ОСОБА_16, вітчима ОСОБА_3, який суду показав, що спірна квартира була куплена ОСОБА_3 ще до укладання шлюбу з ОСОБА_1 Гроші на квартиру у сумі дев'яносто тисяч гривень позичали вони з матір'ю ОСОБА_3, а решту коштів дочка добавила сама, але письмовими доказами це підтвердити не може. Гроші були сплачені в бухгалтерії фірми-забудовника, де ОСОБА_3 отримала касовий ордер. В подальшому ордер зник, вважає, що його забрав ОСОБА_1

Згідно зі ст.74 СК, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, нале-жить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не пере-бувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Судом установлено, що письмового договору про особисту власність ОСОБА_3 на квартиру за договором інвестування між сторонами не укладалося.

- 4 -

Отже, ОСОБА_3 не доведено, що внески за інвестиційним договором сплачені за рахунок її власних коштів та до укладання шлюбу з ОСОБА_1

Позивачем за первісним позовом в підтвердження прийняття участі власними грошовими коштами у придбанні спірної квартири надано копію договору купівлі-продажу квартири від 12.10.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_17, реєстр за №3034, згідно якого ОСОБА_1 продав однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 за 116150.00 гривень /а.с.42-44/.

Враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, що спірна квартира придбана до укладання шлюбу з відповідачем та за її власні кошти застосуванню підлягає ст.60 СК яка презюмує, що майно, набуте під час шлюбу, належить чоловікові та жінці на праві спільної сумісної власності.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року роз'яснено, що вирішуючи спори між под-ружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припи-нення ведення спільного господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2,3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна,за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), не залежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі і садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами тощо.

20.03.2006 року виконкомом Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, на підставі рішенням виконкому №80 від 16.03.2006 року, ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_3. Право власності ОСОБА_3 на дану квартиру зареєстровано Комінтернівським РБТІ 08.06.2007 року /а.с.31-33/.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.331 ЦК право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності, оскільки набута у шлюбі.

Згідно ч.1 ст.70 СУ у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, позивачем за первісним позовом обґрунтовано заявлена вимога про визнання за ним права власності на ? частку спірної квартири.

Як було встановлено при розгляді справи, сторони припинили шлюбні відносини з серпня 2011 року. У спірній квартирі залишився проживати ОСОБА_1, де проживав до квітня 2012 року поки відповідачем за первісним позовом не були замінені замки на вхідній двері.

Згідно ч.2 ст.72 СК позовна давність до вимоги про поділ майна подружжя обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчис-люється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109,110 СК), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч.2 ст.72 СК).

Позивач за первісним позовом дізнався про порушення свого права власності у травні 2012 року та в межах строку позовної давності звернувся до суду з позовом про поділ майна, набутого у шлюбі.

Посилання представника відповідача за первісним позовом про те, що позивач дізнався про порушення свого права у 2006 році після ознайомлення з правовстановлюючими документами на квартиру є хибними, оскільки нерухоме майно було придбано у період шлюбу, у зв'язку з чим, до цих правовідносин застосовуються положення сімейного законодавства.

Вимоги позивача за первісним позовом про визнання незаконним та скасування рішення виконав-чого комітету органу місцевого самоврядування, свідоцтва про право власності на квартиру, про зобов'язання виконком сільської ради вчинити певні дії задоволенню не підлягають.

- 5 -

Частиною 1 ст.21 ЦК визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуаль-ної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органам місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Стороною позивача за первісним позовом підстави для визнання незаконними та скасування актів індивідуальної дії, виданих на ім'я відповідача органом місцевого самоврядування на нерухоме майно, не зазначені та в чому полягає їх незаконність - не доведено.

Крім цього, визнання права одного з співвласників на спірне майно є захистом його права власності на це майно та не потребує скасування правовстановлюючих документів.

Відповідно до ст.391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При розгляді справи знайшов підтвердження факт, що відповідачем за первісним позовом здійснюються перешкоди у користуванні позивачем спірною квартирою шляхом заміни замків на вхідній двері, з зв'язку з чим, вимога позивача про усунення перешкод у користуванні ним ? частиною квартири АДРЕСА_3 та вселення позивача в спірну квартиру, де йому належить її ? частка, є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Доказів того, що відповідач ОСОБА_5 проживає у спірній квартирі і перешкоджає позивачу у користуванні нею ОСОБА_1 суду не надано та підтвердження дана обставина при розгляді справи не знайшла, тому в цієї частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи /а.с.10/, тобто є особою яку відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору.

За таких обставин, з відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 647.00 грн., що є вартістю ? частки спірної квартири.

На підставі ст.ст.60,61,70,72,74 СК України, ст.ст.15,16,21,368,370,391,392 ЦК України і керуючись ст.ст.10,57,58,60,88,154,209,212-215, 294 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про визнання квартири спільною сумісною власністю сторін, визнання права власності на ? частину спірної квартири, визнання незаконними та скасування рішення, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру, зобов'язання видати нове свідоцтво про право власності на квартиру, усунення перешкод в користуванні ? частиною квартири, виселення та вселення в квартиру - задовольнити частково.

Визнати квартиру АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на ? частину квартири АДРЕСА_3.

Вселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в квартиру АДРЕСА_3.

Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 ? частиною квартири АДРЕСА_3.

В решті вимог відмовити.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про визнання квартири АДРЕСА_3 її особистою власністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 647.00 гривень.

Скасувати ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 24.02.2014 року про накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_3, після набрання рішенням суду законної сили.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя