УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №295/12712/14-ц Головуючий у 1-й інст. Болейко А. П.
Категорія 53 Доповідач Борисюк Р. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.
суддів Галацевич О.М., Широкової Л.В.
з участю секретаря
судового засідання Мишаковської В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Житомирської обласної комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби Житомирської обласної ради, третя особа -ОСОБА_3, про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та покладення на ОСОБА_3, як на службову особу вину у незаконному звільненні, обов'язок покрити шкоду, заподіяну установі у зв'язку з оплатою вимушеного прогулу,
за апеляційною скаргою Житомирської обласної комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби Житомирської обласної ради на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 грудня 2014 року, -
встановила:
У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з даним позовом, в якому просив визнати незаконними та скасувати накази відповідача про притягнення його до дисциплінарної відповідальності і звільнення; поновити на роботі; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 липня 2014 року до дня поновлення на роботі; покласти на начальника Житомирської обласної комунальної спеціалізованої аварійно - рятувальної служби Житомирської обласної ради ОСОБА_3, як на службову особу, винну у незаконному звільненні, обов'язок покрити шкоду, заподіяну установі у зв'язку з оплатою позивачу часу вимушеного прогулу та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з січня 2009 року працював на посаді водолазного фахівця у Житомирській обласній комунальній спеціалізованій аварійно-рятувальній службі Житомирської обласної ради (далі ЖОКСАРС). Наказом № 39 від 25 червня 2014 року його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану. Наказом № 47 від 14 липня 2014 року позивача звільнено з роботи на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із систематичним порушенням трудової дисципліни та невиконанням покладених на нього трудовим договором обов'язків. Притягнення до дисциплінарної відповідальності позивач вважає безпідставним і незаконним, оскільки реалізував своє право, передбачене положеннями ст. 153 КЗпП України та ст.6 Закону України «Про охорону праці» та відмовився від виконання наказу ЖОКСАРС від 12.06.2014 року № 32 щодо участі у пошуково-рятувальній операції через незабезпечення керівником служби дотримання вимог законодавства у сфері охорони праці.
Крім того,зазначив про недотримання вимог ст. 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки його притягнуто до дисциплінарної відповідальності без попередньої згоди профспілкового комітету.
Звільнення позивач вважає незаконним, а наказ № 47 від 14 липня 2014 року про звільнення таким, що прийнятий з порушенням норм трудового законодавства, оскільки у ньому не зазначено, що стало причиною звільнення. Крім того, він виданий в порушення вимог ст. 43 КЗпП України та ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» за відсутності попередньої згоди профспілкового органу установи.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 грудня 2014 року позов задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано накази Житомирської обласної комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальній служби Житомирської обласної ради від 25.06.2014 р. № 39 «Про оголошення доганир» та від 14.07.2014 р. № 47 «Про звільнення водолазного фахівця».
Поновлено ОСОБА_2 на роботі водолазним фахівцем Житомирської обласної комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби Житомирської обласної ради.
Стягнуто із відповідача на користь позивача 11554,25 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15 липня 2014 року до дня поновлення на роботі.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та в межах суми заробітної плати за один місяць. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням того ж суду від 29 січня 2015 року вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із судовим рішенням, Житомирська обласна комунальна спеціалізована аварійно-рятувальна служба Житомирської обласної ради подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та закрити провадження у справі, судові витрати покласти на позивача.
Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані всі обставини справи, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення. Апелянт вважає, що судом не було звернуто увагу на ті обставини, що після оголошення догани позивачу, останній продовжував порушувати трудову дисципліну та внутрішній розпорядок служби. Також судом були проігноровані та відхилені документи про відсутність належного фінансування посади водолазного фахівця та її скорочення відповідно до затвердженого штатного розпису від 01 вересня 2014 року.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача проведено з порушенням вимог трудового законодавства. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи із наступного.
Із матеріалів справи видно, що згідно наказу № 05 від 21 січня 2013 року ОСОБА_2 був прийнятий на посаду рятувального спеціаліста ЖОКСАРС (а.с. 25).
Наказом начальника ЖОКСАРС ОСОБА_3 № 39 від 25 червня 2014 року позивачу було оголошено догану (а.с.7), згідно наказу начальника служби № 47 від 18 липня 2014 року позивача було звільнено з роботи на підставі ст. 40 п. 3 КЗпП України (а.с.8).
Законодавець передбачив, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливо у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. 3 ст.40 КЗпП України).
Як роз'яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі Постанова), у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом до звільнення: чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України: чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.
Статтею 147 КЗпП України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку ( 148,149 КЗпП України).
Згідно п. 23 Постанови за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
Отже, при звільненні працівника з підстав, передбачених вищезгаданою нормою, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення, коли та які дисциплінарні стягнення були застосовані до працівника.
Із змісту наказу № 39 від 25.06.2014 року вбачається, що ОСОБА_2 оголошено догану за невиїзд на водолазну пошукову операцію 12 червня 2014 року в с. Варварівка Олевського району Житомирської області для пошуку тіла загиблої на воді особи (а.с. 7).
Згідно п.2.2.2, 2.3.4., 2.3.6 Єдиних правил безпеки праці на водолазних роботах та Додатку 20 Правил (НПАОП 45.24 -1.01.91) перед початком водолазних робіт, які виконуються на певних об'єктах, наказом адміністрації повинні бути призначені особи, що здійснюють медичне забезпечення. Керівник водолазних робіт несе відповідальність за правильність та достатність необхідних заходів безпеки при здійснені водолазних робіт, відповідність кваліфікації особи, яка здійснює медичне забезпечення.
Судом встановлено, що позивач відмовився від виконання наказу про виїзд на водолазну пошукову операцію, оскільки в порушення вказаних Правил НПАОП 45.24 -1.01.91 , у наказі про виїзд не було призначено особу, що мала б здійснювати медичне забезпечення безпосередньо під час водолазних занурень на місці їх проведення і така особа не виїзджала на водолазні роботи.
Крім того, згідно журналу медичного забезпечення водолазів ЖОКСАРС, рятувального спеціаліста ОСОБА_2 12 червня 2014 року визнано непридатним до виїзду з причин хірургічного втручання, імплантації металевої пластини до кістки правого плеча, перебування на лікарняному з 17 лютого 2014 року по 06 червня 2014 року. Ці обставини були підтверджені показами свідка ОСОБА_5, яка проводила медичний огляд позивача.
Таким чином, наявні всі підстави визнання незаконним наказу №39 від 25 червня 2014 року про оголошення ОСОБА_2 догани за невиїзд 12.06.2014 року на пошукову операцію.
Враховуючи, що крім оголошеної догани 25 червня 2014 року інші стягнення на позивача не накладалися, то звільнення ОСОБА_2 на підставі п.3 ст. 40 КзпП України у зв'язку із систематичним порушенням трудової дисципліни та невиконанням трудових обов'язків не можна вважати законним, тому наказ № 47 від 18 липня 2014 року підлягає скасуванню з поновленням позивача на займаній посаді до звільнення.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність належного фінансування посади водолазного фахівця та її скорочення відповідно до затвердженого штатного розпису є безпідставним, оскільки не підтверджене належними та допустимими доказами.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду щодо необхідності стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як це передбачено вимогами ч.2 ст. 235 КЗпП України.
Розрахунок суми стягнення проведений з врахуванням довідки ЖОКСАРС № 115 від 19 грудня 2014 року про розмір заробітної плати ОСОБА_2 та у відповідності до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.
Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, права і обов'язки сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норм права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.
Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія судів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Житомирської обласної комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби Житомирської обласної ради відхилити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий Судді