Копія:

Справа № 127/19324/14-ц Провадження № 22-ц/772/729/2015Головуючий в суді першої інстанції Іщук Т. П.

Категорія 27Доповідач Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

03 березня 2015 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Голоти Л.О.,

при секретарі Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2015 року позов ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» суму заборгованості за кредитним договором №0101/1008/88-239 від 03 жовтня 2008 року в розмірі 35623,88 доларів США (тридцять п'ять тисяч шістсот двадцять три долари США 88 центів), що еквівалентно за курсом НБУ на дату розрахунку 443821,74 грн. (чотириста сорок три тисячі вісімсот двадцять одну гривню 74 коп.), з яких: 34740,00 доларів США - заборгованість по основній сумі кредиту; 883,88 доларів США - заборгованість по процентам, а також 3654,00 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні вимог.

Апелянт - відповідач ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримала на умовах, викладених у ній, просила задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача Селезньов М.В. проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

ОСОБА_3, повідомлений в установленому порядку про дату, час і місце судового розгляду, до суду не з'явився, що відповідно до статті 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 жовтня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 0101/1008/88-239 відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 41000,00 доларів США на строк до 02 жовтня 2018 року включно на умовах передбачених договором, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,99% за весь строк фактичного користування ним.

Відповідно до заяви - анкети на отримання кредиту ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 41000,00 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки від 03 жовтня 2008 року, зміст операції - «видача кредиту згідно договору №0101/0908/88-239 від 03 жовтня 2008 року» (а. с. 4-5).

Відповідно до умов кредитного договору від 03.10.2008 року - п. 1.2, 3.1, 8.1 кредит надається у готівковій формі через касу банку на підставі заяви позичальника. Погашення заборгованості здійснюється шляхом внесення коштів на позичковий рахунок через касу банку згідно Додатку №1. У разі порушення позичальником строків платежів банк має право вимагати погашення заборгованості в повному обсязі (суми кредиту, нарахованих процентів, комісій, штрафних санкцій). За порушення строків погашення заборгованості за кредитом або строку сплати процентів позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості. Додатком № 1 до зазначеного кредитного договору встановлений графік погашення кредиту та сплати відсотків, відповідно до якого розмір щомісячного платежу становить 341,67 доларів США (а. с. 7-10).

Відповідно до договору від 29 січня 2010 року про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору від 03 жовтня 2008 року № 0101/1008/88-239, укладено між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 сторони п.3.1.1. кредитного договору виклали в наступній редакції: «позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок щомісячно через касу банку згідно додатку №2». Додаток №1 вважати таким, що втратив чинність, а графік погашення викласти в новій редакції, згідно Додатку №2 (а.с. 12). Додатком №2 до кредитного договору встановлений графік погашення кредиту та сплати відсотків, відповідно до якого з 10 листопада 2008 року по 10 січня 2010 року включно сума платежу становить 341,67 доларів США, з 10 лютого 2010 року по 10 січня 2011 року включно сума платежу становить 00,00 доларів США, з 10 лютого 2011 року по 02 жовтня 2018 року сума платежу становить 385,75 доларів США (а.с. 11).

Крім того, договором від 29 січня 2010 року про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору від 03 жовтня 2008 року № 0101/1008/88-239, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 сторони домовились про проведення реструктуризації заборгованості позичальника та починаючи з 01 лютого 2010 року до 10 січня 2011 року включно позичальник додатково до суми платежу визначеної п. 3.1.1. кредитного договору здійснює погашення заборгованості в сумі 250,00 доларів США кожного місяця. Інші умови кредитного договору залишаються без змін (а. с. 13).

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір факторингу №15.

Згідно з умовами цього договору банк відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитним договорам укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників право на вимогу якої належить банку, а фактор набуває права вимоги такої заборгованості. Права вимоги по кредитних договорах та договорам забезпечення відступаються на основі «як є » без надання інших гарантій. Разом з правом вимоги до фактора переходить всі пов'язані з ним права, зокрема права вимоги щодо нарахованих та не сплачених процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів. Також Банк відступає фактору права за договорами забезпечення.

Відповідно до витягу з реєстру заборгованостей боржників №1-Б від 28 листопада 2012 року право вимоги по кредитному договору від 03 жовтня 2008 року №0101/1008/88-239, укладеному між банком та ОСОБА_3 в розмірі 42679,55 доларів США, ПАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (а.с. 133).

Отже сторони виконали умови договору факторингу №15 від 28 листопада 2012 року.

Відповідно до статей 1077, 1078,1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Відповідач ОСОБА_3 не виконував належним чином зобов'язання відповідно до укладеного договору, а тому з урахування часткового погашення кредиту, станом на 07 червня 2014 року заборгованість становить 39877,06 доларів США, що еквівалентно 496788,41 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 34740,00 доларів США (432790,92 грн.), заборгованість за процентами - 1902,00 доларів США (23695,11 грн.), пеня - 3235,06 доларів США (40302,37 грн.), що підтверджується довідкою розрахунку заборгованості від 07 серпня 2014 року.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 03 жовтня 2008 року укладено договір поруки №0101/0908/88-239-Р-01.

Умовами договору поруки (п.1,11) визначено, що кредитний договір, а також додаткові угоди до нього, які будуть укладені між банком та позичальником, іменуються «основне зобов'язання». Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком, а його відповідальність обмежується сумою кредиту, нарахованим процентами, пенями, комісіями та іншими платежами передбаченими основним зобов'язанням. Поручитель здійснює погашення заборгованості за основним зобов'язанням у валюті кредиту. Крім того, сторони домовились, що будь-які зміни до основного зобов'язання, крім змін наслідком яких є збільшення обсягу відповідальності поручителя, погоджуються між позичальником та банком без повідомлення поручителя про такі зміни (а.с. 16).

Правовідносини, що виникли між сторонами є договірними та врегульовані ЦК України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч. 1 ст. 1048 ЦК України ).

Відповідно до ст. 509, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, іншими видами забезпечення. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені статтею 554 ЦК України, згідно з якою у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки, основне зобов'язання боржником ОСОБА_3 належним чином не виконувалося, банк відповідно до умов договору звернувся до поручителя за виконанням нею своїх зобов'язань за договорами поруки.

Суд першої інстанції, дослідивши обставини справи та надавши належну оцінку наявним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позичальником ОСОБА_3 та поручителем за договором поруки ОСОБА_2 були порушені зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість і як наслідок необхідність солідарного стягнення з них заборгованості та штрафних санкцій.

Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляції в частині ненадання позивачем доказів на підтвердження своїх повноважень щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, як Фактора, а також відсутності доказів правонаступництва ПАТ «Сведбанк» є безпідставними та не підтверджені будь-якими належними доказами, та такими що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п.1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» Рішенням річних загальних зборів акціонерів від 29.04.2013 року Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях Публічного акціонерного товариства «Сведбанк».

Рішенням Позачергових загальних зборів акціонерів від 30.04.2010 року Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк» у зв'язку з приведенням Статуту і відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства» змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк».

Згідно з договором факторингу №15 від 28 листопада 2012 року (а.с. 148) ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» передало свої права вимоги по кредитних договорах, в тому числі по договору з ОСОБА_3ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс».

ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» зареєстроване як фінансова установа та має право здійснювати без отримання ліцензій та/або дозволів відповдіно до законодавства такі фінансові послуги як факторинг та надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів (а.с. 144-147).

Зазначене спростовує посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не перевірив наявність у фактора - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» прав на придбання права відступної вимоги до фізичної особи .

Крім того, на думку апелянта вимоги позивача про стягнення суми заборгованості вираженої у доларах є протиправними, а судом першої інстанції не перевірено наявність у позивача права на здійснення валютних операцій.

Відповідно до статей 192, 524, 533 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у п. 11, 13 Постанови №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу ІІ Закону України від 15.02.2011 року №3024-VI « Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Не можуть бути підставою для скасування судового рішення й ухвалення нового про відмову в позові і посилання апелянта на необхідність застосування строку позовної давності.

Дійсно Верховний Суд України в постанові від 06 листопада 2013 року №6-116-цс-13 висловив правову позицію, згідно з якою Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить при визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Наявними в матеріалах справи квитанціями й виписками з рахунків підтверджено, що вже після укладення договору факторингу відповідач ОСОБА_3 здійснював часткове погашення заборгованості за кредитними договором фактору - позивачу по справі, тобто вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу перед цією юридичною особою.

Безпідставними є посилання апелянта на порушення банком умов укладеного між ними договору, що полягало у відкритті банківських рахунків, що не передбачені договором, й зарахуванні на них сплачених боржником коштів.

Згідно з п. 3.1. кредитного договору позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок НОМЕР_4 щомісяця, через касу Банку згідно Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору.

Разом з тим, договором передбачено сплату процентів за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне або неповне виконання зобов'язань тощо. Відтак банком було відкрито окремі рахунки для відображення руху коштів за кожним із видів платежів. Так, кредитні кошти видано й погашення кредиту здійснювалося на рахунок НОМЕР_1, нараховані проценти обліковувалися на рахунку НОМЕР_2, пеня - на рахунку НОМЕР_3. Зазначене відповідає умовам договору, а відповідачами не доведено, що будь-які їхні платежі не були зараховані, чи зараховані не на той рахунок, що призвело б до необґрунтованого збільшення розміру заборгованості.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 304, 307, 308, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:/підпис/ Стадник І.М.

Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Голота Л.О. Стадник І.М.