ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого – судді Конюшко К.В.,
суддів: Шипуліної Т.М., Карася О.В., Ланченко Л.В., Усенко Є.А.,
при секретарі Бойченко Ю.П.
за участю представника відповідача Петрової М.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної міжрайонної ДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2005 року по справі позовом Відкритого акціонерного товариства “Криворіжсільбуд” до Центральної міжрайонної ДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2005 року, позовні вимоги ВАТ “Криворіжсільбуд” про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 00029026000/0 від 09.11.2004р. про сплату податку на прибуток та № 0002912600/0 від 09.11.2004р. про сплату податку на додану вартість – задоволено частково.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 30 листопада 2005 року подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2005 року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення та постановити нове- про відмову в задоволенні вимог, оскільки судами не було враховано, що структурний підрозділ ВАТ «Криворіжсільбуд» є «балансовим» відокремленим підрозділом Акціонерного товариства Криворіжсільбід», має відокремлений баланс і окремо обліковує стан заборгованості.
До того ж, згідно п.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.03 р. по справі №Б 26/13/03 КУ ВАТ «Криворіжсільбуд» втратило вимоги кредитора.
Таким чином, на думку відповідача, підприємство самостійно визнало борги безнадійними, занизило скоригований валовий дохід на 327243,89 грн.
Судами було встановлено, що 30.04.2004 р. Центральною МДПІ було складено акт № 55-26/331-25797318"Про результати позапланової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства України Комерційного Управління ВАТ"Криворіжсільбуд" за період з 01.01.2001 р. по 31.12.2003 р."
У даному акті було зазначено порушення положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств". "Про податок на додану вартість». В результаті зазначених в акті порушень було донараховано податок на прибуток в сумі 85 680, 00 грн.. податок на додану вартість в сумі 7 101,00 грн.
На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.04.2004 р. на суму 7 101.00 грн. та від 30.04.2004 р. на суму 85 680,00 грн.
ВАТ "Криворіжсільбуд" не погодилося з вказаними податковими повідомленнями -рішеннями та оскаржило їх. Рішенням Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 04.08.2004 р. № 20789/10/25-008 зазначені податкові повідомлення-рішення від 30.04.2005 р. були скасовані.
04.11.2004 р. Центральною МДПІ було складено акт №120-260-331-25797318 "Про результати повторної позапланової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства України Комерційного Управління ВАТ "Криворіжсільбуд" за період з 01.01.2001 р. по 31.12.2003 р.». Цим актом знову було визначено порушення підприємством норм Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" та нараховано податок на прибуток в сумі 64 320,00 грн. і 74 150,00 грн. податку на додану вартість.
09.11.2004 р. на підставі зазначеного акту було прийнято податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибутку в сумі 64 320,00 грн. та по податку на додану вартість в сумі 74 150,00 грн.
Щодо нарахування податку на прибуток в сумі 64 320,00 грн., то колегія суддівобгрунтовано прийшла до висновку , що в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, визначення валового доходу підприємства регулюється ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктом 4.1.6 якого передбачені доходи з інших джерел, у тому числі з переліченням їх видів, але не виключно. Колегія суддів вважає, що списання платником податків кредиторської заборгованості без її сплати по операціях з зовнішніми кредиторами є підставою в будь-якому випадку для її включення до складу валового доходу.
В 2003 р. управлінням ВАТ "•Криворіжсільбуд" було списано без закінчення строку позовної давності за бухгалтерським обліком кредиторську заборгованість у сумі 569 247,37 грн., з них кредиторська заборгованість зовнішніх кредиторів складає 72 447.36 грн., за внутрішньовідомчими розрахунками - 495 377,07 грн. Однак, дана операція не знайшла свого відображення у податковому обліку. Відповідач кваліфікував ці обставини як порушення вимог п.4.1.6 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".
Стосовно кредиторської заборгованості зовнішніх кредиторів, то пунктом 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачений обов'язок платника податку збільшити податкові зобов'язання з ПДВ у випадку зміни суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг). Позивач списав кредиторську заборгованість у зв'язку зі справою про банкрутство і вважає її погашеною без сплати. Однак, суди обґрунтовано визнали ці обставини як зміну суми компенсації за отримані від інших суб'єктів господарювання товари та послуги, що є підставою для збільшення податкових зобов'язань покупця цих товарів.
Щодо нарахування податків по внутрішньовідомчих операціях, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що це суперечить змісту ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств'", якою виключено зі складу валового доходу вартість безоплатно отриманих товарів і послуг в межах таких операцій між платником податків та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи. Тому нарахування податку на прибуток з суми внутрішньовідомчих розрахунків є помилковим.
Щодо нарахування податку на прибуток в сумі 4 871.32 грн. та податку на додану вартість в сумі 3 247,55 грн. у зв'язку із завищенням суми винагороди за посередницькі послуги за листопад-грудень 2002 р., то колегія суддів, також, погоджується з позицією судів, що таке нарахування неправомірними з огляду на наступне.
Дійсно 03.01.2001 р. між управлінням та ВАТ "Криворіжсільбуд" було укладено договір № 02 про надання посередницьких послуг щодо знаходження оптимального покупця, готового придбати послуги управління з виконання покрівельних робіт. Договором передбачено, що за надані послуги посередник (ВАТ' "Криворіжсільбуд») отримує винагороду у розмірі 25% від суми виконаних робіт.
В процесі документальної перевірки відповідачем було встановлено, що посередник знайшов оптимального покупця в особі ТОВ "КаЗБеГ", з яким було укладеного договір субпідряду № 20/09-02 від 20.09.2002 р. За умовами зазначеного договору управлінням було виконано субпідрядні роботи на загальну суму 202 573.67 грн.. в т.ч. ПДВ - 29 991.09 грн.
Додатковою угодою від 03.01.2001 р. сторони договору про надання посередницьких послуг домовилися про те. що розмір винагороди може змінюватися у відповідності з його вимогами. Таким чином, сума винагороди є договірною сумою, яка може змінюватися сторонами в ході виконання договору. Враховуючи наведене, посилання відповідача на порушення позивачем п. 5.1.ст.. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є необґрунтованими і нарахування податку на прибуток в сумі 4 871,32 грн. та податку на подану вартість в сумі 3 247,55 грн. у зв'язку із завищенням суми винагороди за посередницькі послуги за листопад-грудень 2002 р. є безпідставним.
Крім того, нарахування податку на прибуток в сумі 3978,14 грн. та ПДВ в сумі 2652,09 грн. пов'язано з тим. що в ході перевірки у 1 кварталі 2003 р. відповідно до актів про зняття за січень та лютий 2003 р. прийому виконаних підрядних робіт, а також розрахунків коригування кількісних та вартісних показників по податкових накладних, скориговано та знято обсяг виконаних робіт в сумі 46 184.33 грн.. в т.ч. ПДВ -7 697,39 грн., та 33 378.44 грн.. у т.ч. ПДВ -5563.07 грн. У зв'язку з коригуванням актів виконаних робіт за 1 квартал 2002 р. на суму 79562,77 грн., у т.ч. ПДВ - 13 260,46 грн., валові витрати по актах виконаних робіт /правління у ІУ кварталі 2002 р. зменшені на 66 302,31 грн.
Одночасно, відповідач знову самостійно розраховує суму винагороди за посередницькі послуги, які на 15 921.55 грн.. у т.ч. ПДВ - 2 652,09 грн.. менше суми винагороди, яка віднесена управлінням до складу валових витрат.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що в даній частині позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять даних про те, що після коригування обсягів та вартості виконаних підрядних робіт, сторони за договором на надання посередницьких послуг узгодили нову суму винагороди, яка вже була визначена Протоколом узгодження виконаних робіт від 29.11.2002 р. в сумі 60 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ- 10000,00грн.
Нарахування податку на прибуток в сумі 2 995,28 грн. та ПДВ в сумі 1 996,85 грн. за актом перевірки пов'язується з наступними обставинами.
Згідно з угодою №20/09-02 від 20.09.2002 р., укладеною між управлінням та ТОВ "КаЗБеГ", субпідрядником - управлінням, надаються послуги з ремонту двох електрофільтрів УГ02-74-04 літейного подвір'я доменного цеху №2 КДГМК „Криворіжсталь". Вартість робіт по зазначеному договору склала 600 000,00 грн.. у т.ч. ПДВ - 100 000,00 грн. Відповідно до п.4.4 договору компенсація вартості послуг Генпідрядника (ТОВ „КаЗБеГ") здійснюється Субпідрядником (управлінням) у такій послідовності: послуги, що увійшли до складу накладних витрат здійснюється за пред'явленням Генпідрядником рахунків, складених на підставі двосторонніх актів у розмірі 2% від обсягів фактично виконаних робіт у договірних цінах (без урахування вартості матеріалів); дотація вартості харчування у розмірі 2% від обсягу фактично виконаних робіт у договірних цінах (без урахування вартості матеріалів) за пред'явленими Генпідрядниками рахунками, складеними на підставі двосторонніх актів.
Згідно з п.5.3 угоди Субпідрядник виплачує Генпідряднику 2% від кошторису робіт за місяць шляхом утримання цієї суми при розрахунках.
Таким чином, в ході виконання угоди між управлінням та ТОВ „КаЗБеГ" були підписані акти прийому-передачі послуг, згідно з якими ТОВ „КаЗБеГ" передав, а управління прийняло послуги на загальну суму 11 981,85 грн., у т.ч. ПДВ - 1 996,85 грн., що складає послуги генпідрядної організації, компенсацію дотацій на харчування та послуги соціально-побутового призначення. На валові витрати управлінням віднесено у ІУ кварталі 2002 р. 9 984,25 грн.
Відповідач вважає, що компенсація дотації на харчування робітникам підприємства на валові витрати не передбачено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", може здійснюватися за рахунок прибутку підприємства, а також шляхом утримання із заробітної плати робітників. Крім того, підприємством не надано розшифровку витрат соціально-побутового призначення. Також в акті перевірки зазначається, що в актах прийому-передачі виконаних робіт компенсація дотації на харчування, послуги соціально-побутового призначення, послуги генпідряду не входять до складу загальної суми витрат за актом.
В той же час, як встановлено судами та свідчать матеріали справи, компенсація витрат Генпідрядника (пожежна охорона. медична допомога, благоустрій території, дотація вартості харчування та інше) є умовою договору субпідряду, що компенсується Субпідрядником - управлінням. Первинними документами у вигляді акту №21 за листопад 2002 р., акт №12 за листопад 2002 р.. акт №6 за листопад 2002 р., акт №15 за грудень 2002 р., акти за січень, лютий 2003 р. зафіксовано прийом-передачу послуг генпідряду з компенсації дотації на харчування, послуг соціально» побутового призначення та інших послуг генпідряду, вартість яких підлягала поверненню з вартості виконаних Субпідрядником робіт.
Колегія погоджується з висновками судів, що витрати управління підтверджуються первинними документами, а тому правомірно віднесені до складу його валових витрат. Посилання відповідача на те, що ці витрати відсутні в актах виконаних робіт Субпідрядника суд є непереконливими, оскільки цими актами визначалася вартість послуг саме субпідрядника, а не послуги генпідрядника.
Посилання відповідача на те, що компенсація дотації на харчування не повинно відображатися в податковому обліку управління суд вважає неправомірним, оскільки мова йде про відшкодування витрат генпідрядника за умовами договору.
3 урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
Враховуючинаведене, колегіявважає, щосудиобґрунтовано визналиподаткове повідомлення-рішення від 09.11.2004 р. № 00029026000/0 щодонарахування податку на прибуток в сумі 64 320,00 грн. частково недійсним на суму податку в розмірі 48 059,06 грн., а податкове повідомлення-рішення від 09.11.2004 р. № 00029112600/0 щодо нарахування податку на додану вартість в сумі74 150.00 грн. – частково недійсним на суму 63 709,07 грн., а в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено шляхом зміни рішення суду першої інстанції в цій частині.
Відповідно до ч.1ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції у частині рішення яке залишено без змін та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 221 ,224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Центральної міжрайонної ДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2005 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Головуючий: _________________________Конюшко К.В.
Суддя-доповідач: _____________________Шипуліна Т.М.
Судді: ______________________ Карась О.В.
_________________________Ланченко Л.В.
_________________________Усенко Є.А.