Справа № 344/1755/15-ц

Провадження № 22-ц/779/582/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О. В.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Пнівчук О.В., Беркій О.Ю.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю: представника апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м.Києву і Київській області про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з поручителя за кредитним договором № 07 від 04.03.2014 року, кредитним договором № 29 від 03.04.2014 року, кредитним договором № 31 від 04.04.2014 року,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 06 лютого 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 06 лютого 2015 року заяву представника Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м.Києву і Київській області про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з поручителя за кредитним договором № 07 від 04.03.2014 року, кредитним договором № 29 від 03.04.2014 року, кредитним договором № 31 від 04.04.2014 року задоволено.

Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3, у тому числі на його грошові кошти, в межах ціни позову розміром 80181197 (вісімдесят мільйонів сто вісімдесят одна тисяча сто дев'яносто сім) гривень 56 копійок, в тому числі на кошти, які розміщені на поточних рахунках: рахунок - НОМЕР_1, валюта рахунку - 980, назва банку - ПАТ «КБ Фінансова Ініціатива», код банку 380054; рахунок - НОМЕР_2, валюта рахунку 978, назва банку - ПАТ «КБ Фінансова Ініціатива», код банку 380054; рахунок - НОМЕР_1, валюта рахунку 978, назва банку - ПАТ «КБ Фінансова Ініціатива», код банку 380054; рахунок - НОМЕР_1, валюта рахунку 840, назва банку - ПАТ «КБ Фінансова Ініціатива», код банку 380054; рахунок - НОМЕР_2, валюта рахунку 826, назва банку - ПАТ «КБ Фінансова Ініціатива», код банку 380054; рахунок - НОМЕР_1, валюта рахунку 756, назва банку - ПАТ «КБ Фінансова Ініціатива», код банку 380054; рахунок - НОМЕР_1, валюта рахунку 643, назва банку - ПАТ «КБ Фінансова Ініціатива», код банку 380054; рахунок - НОМЕР_3, валюта рахунку 978, назва банку - ПАТ «ВіЕйБі Банк», код банку 380537; рахунок - НОМЕР_4, валюта рахунку 980, назва банку - ПАТ «ВіЕйБі Банк», код банку 380537; рахунок - НОМЕР_5, валюта рахунку 980, назва банку - ПАТ «ВіЕйБі Банк», код банку 380537; рахунок - НОМЕР_6, валюта рахунку 840, назва банку - ПАТ «ВіЕйБі Банк», код банку 380537.

На вказану ухвалу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне і неповне дослідження доказів і встановлення обставин у справі, а також на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, представник апелянта зазначає, що в ухвалі суд не зазначив жодного обґрунтування причин та необхідності вжиття заходів по забезпеченню позову, які б могли утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Суд не вказав жодних поданих доказів (якщо такі докази були подані) на підтвердження заявлених вимог по забезпеченню позову та не послався на існуючі реальні загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, мотивувальна частина ухвали не містить будь-яких мотивів, із яких суд дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, що потягнуло за собою порушення ст.151 ЦПК України, чим грубо порушено права та інтереси ОСОБА_3

Також вважає, що суд вжив заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно (рухоме та нерухоме), в тому числі на грошові кошти, всупереч нормам процесуального права - ст.152 ЦПК України, яка передбачає право суду щодо накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, що потягло за собою чергове істотне порушення прав та інтересів ОСОБА_3

Крім того, на думку представника апелянта, заходи забезпечення позову всупереч ч.3 ст.152 ЦПК України не є співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки розмір позовних вимог становить 80181197 грн. 56 коп. Разом з тим, зазначає, що ОСОБА_3 є публічною особою, статки якого за даними провідних світових та українських засобів масової інформації становлять від 623 млн. до 1 млрд. доларів США та відповідно значно перевищують заявлені в межах даної справи позовні вимоги, що свідчить про грубе порушення судом принципу співмірності, та, як наслідок, порушення прав та інтересів ОСОБА_3

З наведених підстав просив ухвалу суду скасувати.

Представник Національного банку України в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У задоволенні клопотання останнього про проведення судового засідання у режимі відеоконференції відмовлено, справу вирішено розглядати без його участі.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній мотивів та просив її задовольнити.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Як вбачається із матеріалів справи, Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з поручителя за кредитним договором № 07 від 04.03.2014 року у розмірі 37 014 974 (тридцять сім мільйонів чотирнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 16 копійок, кредитним договором № 29 від 03.04.2014 року у розмірі 21 380 356 (двадцять один мільйон триста вісімдесят тисяч триста п'ятдесят шість) гривень 26 копійок, кредитним договором № 31 від 04.04.2014 року у розмірі 21 785 867 (двадцять один мільйон сімсот вісімдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень 14 копійок. Ціна позову - 80181197 (вісімдесят мільйонів сто вісімдесят одна тисяча сто дев'яносто сім) гривень 56 копійок.

Представник позивача звернувся до суду із заявою, в якій просив забезпечити вказаний позов шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача, у тому числі на грошові кошти у сумі, що не перевищує позовні вимоги, які розміщені на поточних рахунках. Заява мотивована тим, що відповідач може відчужити належне йому майно до ухвалення рішення суду у цьому спорі, що ускладнить виконання рішення у разі задоволення позову.

Відповідно до ч.1-3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч.1, 2 ст.152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У п.4 постанови №9 від 22.12.2006 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Із наданих позивачем доказів на підтвердження своїх вимог можна зробити попередній висновок про те, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини, що випливають із договору поруки, зобов'язання за яким відповідач не виконує, що стало підставою для подання позову про стягнення з відповідача значної суми заборгованості (80181197 грн. 56 коп.).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із з висновком суду першої інстанції про те, що вимога заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно та грошові кошти відповідача до вирішення спору в межах ціни позову є співмірною із заявленими позовними вимогами, оскільки позивач просить суд про стягнення значної суми заборгованості (80181197 грн. 56 коп.), існує ризик відчуження майна (виведення з рахунків грошових коштів), зміни стану та належності майна відповідача, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд правильно, з дотриманням статей 151-153 ЦПК України, задовольнив обгрунтовану заяву представника позивача про забезпечення позову у вказаній справі.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо немотивованості ухвали суду, є безпідставними з огляду на надані позивачем докази на підтвердження його вимог, значної суми заборгованості та існування ризику відчуження майна (виведення коштів з рахунків).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд вжив заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно (рухоме та нерухоме), в тому числі на грошові кошти, всупереч нормам процесуального права - ст.152 ЦПК України, яка передбачає право суду щодо накладення арешту на майно або грошові кошти, не заслуговують на увагу, оскільки колегія суддів вважає, що вказана норма не забороняє суду застосовувати одночасно накладення арешту на майно (рухоме та нерухоме), а також і на грошові кошти.

Що стосується доводів представника апелянта про неспівмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, оскільки розмір позовних вимог становить 80181197 грн. 56 коп., проте ОСОБА_3 є публічною особою, статки якого за даними провідних світових та українських засобів масової інформації становлять від 623 млн. до 1 млрд. доларів США та відповідно значно перевищують заявлені в межах даної справи позовні вимоги, то такі доводи колегія суддів відхиляє, оскільки вказані повідомлення засобів масової інформації не можуть розглядатися як належні та допустимі докази підтвердження майнового стану відповідача.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвалу постановлено з додержанням вимог закону, і підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст.307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 06 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.В. Пнівчук

О.Ю. Беркій