АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 554/13012/14-ц Номер провадження 22-ц/786/713/15Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2015 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Абрамова П.С., Корнієнка В.І., при секретарі: Коротун І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Октябрської районної в м. Полтаві ради, ОСОБА_2, треті особи Управління Держземагенства у м. Полтаві, третя Полтавська державна нотаріальна контора про визначення часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування,-
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2014 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися в суд із вищезазначеною позовною заявою, в якій прохали: визначити частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 786 кв.м, розташовану в АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, а саме 320/786 частку - у власності ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2; визнати право власності за ОСОБА_3, ОСОБА_4 на 320/786 часток земельної ділянки площею 786 кв.м, розташованої в АДРЕСА_1 в рівних частках, а саме по 320/1572 часток за кожним в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 листопада 2014 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Октябрської районної в м. Полтаві ради, ОСОБА_2 про визначення часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування - задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 на 1/2 частину земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 площею 786 кв.м, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, в рівних частках, а саме по 1/4 часток за кожним в порядку спадкування після померлої ОСОБА_5.
В іншій частині позову - відмовлено.
Стягнуто з громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Полтава, зареєстрованого по АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 (шістдесят) коп.
З даним рішенням суду не погодилася ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в редакції зазначеній в позові. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, а також таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судове засідання проводилося за участі сторін, та представника апелянта.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з наступних підстав.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п.п. 3-4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_4, виданого 03 грудня 2013 року Октябрським відділом ДРАЦС реєстраційної служби Полтавського МУЮ.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 являються дітьми померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, якій належить 9/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, ОСОБА_2 належить 16/25 частин вказаного домоволодіння.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №693540 від 14.02.2008 року ОСОБА_5 є співвласником земельної ділянки площею 786 кв.м, яка розташована у АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Іншим співвласником даної земельної ділянки є відповідач ОСОБА_2
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що виходячи з положень ст. 370 ЦК України частки сторін, як співвласників земельної ділянки є рівними, а тому частка спадкодавця ОСОБА_5 становила ? частину земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 площею 786 кв.м., з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Виходячи з викладеного право власності в порядку спадкування за позивачами слід також визнавати у рівних частках, а саме по ? часток за кожним.
Проте, з таким висновком місцевого суду колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитися у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Згідно ст. 87 ЗК України право спільної часткової власності виникає: а)при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок; б) при придбанні у власність земельної ділянки двома або більше особами; в) при прийняття спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; г) за рішенням суду.
Статтею 89 ЗК України передбачено, що земельна ділянка Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласникам земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.п.19-21 постанови Пленуму Верховного Суду України у постанові «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляду цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.
Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.
Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
У постанові «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця Державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом (пункт 10).
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ 16 травня 2013 року надав роз'яснення в інформаційному листі № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» про те, що відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Згідно висновку №58-14 експертного земельно-технічного дослідження від 23.06.2014 року встановлено, що по АДРЕСА_1 в м. Полтаві в користуванні ОСОБА_5 (померлої) знаходилася земельна ділянка площею 280 кв. м., в користуванні ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка площею 426 кв.м., в спільному користуванні співвласників знаходиться земельна ділянка площею 80 кв.м., частка ОСОБА_5 складає 320/786 (а.с.31-32).
Таким чином, колегія суддів вважає, що вирішуючи позовні вимоги та визнаючи за позивачами право власності на ? частку земельної ділянки, суд першої інстанції зазначені вище положення норм закону та судової практики не застосував, та визначив частки співвласників без врахування їх часток у праві власності на житловий будинок, чим порушив права відповідача ОСОБА_2, яка є власницею більшої частини будинку, і відповідно має право на отримання у користування більшої частини земельної ділянки.
Виходячи з викладено вище, зважаючи на те, що іншому порядку визнати за позивачами право власності на частину земельної ділянки, яка належала на праві власності їх матері не можливо, колегія суддів, вважає за можливе визнати за останніми право власності в порядку спадкування на 320/786 часток земельної ділянки по АДРЕСА_1 в м. Полтаві, згідно ст. 1267 ЦК України по 160/786 частин за кожним.
Виходячи із вищенаведених обставин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення місцевого суду, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314,316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 листопада 2014 року - скасувати.
Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Октябрської районної в м. Полтаві ради, ОСОБА_2 про визначення часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування - задовольнити.
Визначити, що частка померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 786 кв.м., розташованої в АДРЕСА_1, становила 320/786.
Визнати право власності за ОСОБА_3, ІНН НОМЕР_2 та ОСОБА_4, ІНН НОМЕР_3 на 320/786 часток земельної ділянки площею 786 кв. м. розташованої в АДРЕСА_1 в рівних частках, а саме по 160/786 часток за кожним в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Г.Л. Карпушин