ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2015 р. Справа № 905/1728/14-908/4808/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Потапенко В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупі О.О.

за участю представників:

позивача -Салазького О.С.,договір від 10.09.2014 р. № 4

відповідача- не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 527З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 15 грудня 2014 року у справі № 905/1728/14-908/4808/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКО - Трейдінг", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг", м. Донецьк

про стягнення 203 872161,60 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю ""МАКО-Трейдінг" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" про стягнення 203 872 161, 60 грн. заборгованості по укладеному між сторонами договору від 22.12.2011 р. № ЛУК-01/11-213п.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.03.2014 р. вказана позовна заява була прийнята до розгляду та за нею порушено провадження у справі № 905/1728/14

Відповідно до положень частин 1,3 статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" Розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 року було визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області здійснюється господарським судом Запорізької області.

Зважаючи на наведені положення чинних нормативно-правових актів, ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.11.2014 р. матеріали справи № 905/1728/14 було прийнято до розгляду та порушено за ними провадження з присвоєнням справі номеру 905/1728/14-908/4808/14.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15 грудня 2014 року у справі № 905/1728/14-908/4808/14 (суддя Азізбекян Т.А.) позов задоволено.

З відповідача на користь позивача стягнуто 203 872 161, 60 грн. основного боргу та 73 080 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням не погодився та подав на нього до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарським судом першої інстанції зроблено неправильний висновок про настання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" обов'язку з оплати поставленого йому Товариством з обмеженою відповідальністю ""МАКО-Трейдінг" товару по договору від 22.12.2011 р. № ЛУК-01/11-213п, оскільки в порушення умов цього договору позивач не надав відповідачу комплект документів, передбачений пунктом 6.4., в тому числі первинні документи щодо постачання товару, що відповідно до пункту 6.5. договору надає йому право відмовитись від оплати поставленого товару до надання цих документів.

Окрім цього апелянт вказує на те, що оскільки наданий позивачем розрахунок не відповідає первинним бухгалтерським документам, що містяться у матеріалах справи і даним бухгалтерського обліку відповідача (сума боргу була завищена внаслідок повторного пред'явлення до сплати поставленої продукції, частина первинних документів не закриті реальною поставкою), враховуючи великий обсяг цих документів, питання визначення суми заборгованості потребувало спеціальних знань, у зв'язку з чим господарський суд першої інстанції відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України повинен був призначити по справі судово-економічну експертизу.Однак судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотань сторін про призначення вказаної експертизи.

При цьому апелянт зазначає, що наданий позивачем висновок експертного дослідження № 186/24 від 04.12.2014р не підтверджує наявність заборгованості за договором від 22.12.2011 р. № ЛУК-01/11-213п через те, що не є актом судової експертизи в розумінні Закону України «Про судову експертизу», оскільки особа набуває прав та обов'язків експерта тільки після одержання нею ухвали суду.

Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Вказує на те, що викладені в апеляційній скарзі посилання відповідача щодо ненастання у нього обов'язку з оплати поставленого за договором від 22.12.2011 р. № ЛУК-01/11-213п товару через ненадання позивачем пакету документів, передбаченого пунктом 6.4 договору не відповідають матеріалам справи, до яких надані реєстри передачі документів за кожною поставленою партією товару.Ці реєстри містять перелік документів, що передається, дату передачі та підпис працівника відповідача, що прийняв документи.

При цьому позивач зауважує на те, що ці реєстри є належним доказом виконання постачальником обов'язку щодо передачі покупцю документів, передбачених пунктом 6.4. договору, оскільки даний пункт не містить порядку передачі документів, форми реєстру та вимог щодо повноважень особи, яка має право приймати документи за виключенням вимог щодо передачі податкових накладних рекомендованим листом або під розпис.Разом з тим, згідно зі статтею 7 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм ділового обороту, яким є правило поведінки, що не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.З початку дії договору між відповідачем та позивачем встановлена усталена практики передачі документів за реєстром і відповідачем не було заявлено жодних претензій щодо форми реєстру, порядку передачі документів та повноважень особи, яка їх отримує з боку покупця.

Окрім цього позивач зазначає на те, що отримання відповідачем вугільної продукції по договору від 22.12.2011 р. № ДУК-01/11-213п підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції і коригуваннями до цих актів.Оригінали сертифікатів якості відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України були передані відповідачу через перевізника разом із товаром та на підставі показників якості, що зазначені в цих посвідченнях якості розрахована ціна товару, зазначена сторонами в актах приймання-передачі вугільної продукції.Оригінали податкових накладних, надані відповідачу, оскільки вартісні показники господарських операцій у позивача та відповідача повністю співпадають і відповідач скористався податковим кредитом, що виник під час покупки товару у сумі, ідентичній сумі загальної заборгованості за договором, що підтверджується наявними у матеріалах справи податковими деклараціями з ПДВ, в яких зазначається сума зареєстрованих податкових зобов'язань.

Також позивач вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги щодо порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права в частині відмови в задоволенні клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи.Позивач зазначає на недоцільність призначенні такої експертизи, оскільки доданих до матеріалів справи доказів достатньо для підтвердження заборгованості відповідача в розмірі ціни позову, у зв'язку з чим вважає, що для з'ясування вказаного питання не потрібні спеціальні знання.

Відповідач представника для участі в судове засідання не направив, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направлення в судове засідання представників, обізнаних з матеріалами справи через затвердження 22.01.2015 р. Наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Служби безпеки України Тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей,яким було запроваджено перепустки -документ, що надає право в'їзду,проходу на неконтрольовану територію та виїзду,виходу з них для виїзду з території.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаного клопотання, оскільки відповідач протягом тривалого часу з дати подання ним апеляційної скарги -30.12.2014 р. до дати судового засідання, в якому призначене її розгляд -25.02.2015 р.,тобто протягом майже 2 місяців, не був позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь в апеляційному розгляді справи свого представника згідно з частинами першою -третьою статті 28 ГПК України з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, в тому числі поза його місцезнаходження.

Відповідач не обґрунтував неможливість забезпечити явку його представників через введення вказаного Тимчасового порядку більш як за місяць до судового засідання.

Окрім цього відповідач не навів доводів щодо неможливості розгляду даної справи без участі його представника, зокрема щодо недостатності матеріалів даної справи.

Зважаючи на наведене, справа розглядається за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 22.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКО-ТРЕЙДІНГ" (Постачальник) укладений договір № ДУК-01/11-213п з додатковими угодами до нього, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язується передати, а Покупець - прийняти і оплатити вугільну продукцію (Ресурси) на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору кількість, номенклатура Ресурсів зазначається в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 10.5. договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 18.12.2013р.) сторони узгодили, що даний договір діє до 31 грудня 2014р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє Сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних)за даним договором.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Розділом 4 договору узгоджено, що поставка Ресурсів здійснюється за цінами, які визначені у відповідності до умов поставки, вказані в Специфікаціях та включають в себе усі податки, збори та інші обов'язкові платежі, інші витрати Постачальника, які пов'язані з поставкою Ресурсів (п. 4.1.). Загальна сума договору визначається як сумарна вартість Ресурсів, поставка яких здійснюється згідно доданих до нього Специфікацій (п. 4.3.).

Згідно з п.1. договору, оплата Покупцем Ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в даному договорі.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, на виконання умов договору № ДУК-01/11-21 Зп від 22.12.2011р., позивач в період з 30.12.2011р. по 28.02.2014р. передав, а відповідач прийняв вугільну продукцію на загальну суму 2 735 517 327, 22 грн.

На підтвердження факту отримання відповідачем вугільної продукції договору № ДУК-01/11-21 Зп від 22.12.2011р. позивачем надані акти приймання- передачі вугільної продукції, коригування до актів приймання передачі вугільної продукції.

Вказані документи відповідно до статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" є первинними документами, які фіксують господарські операції з поставки товару позивачем відповідачу по договору № ДУК-01/11-21 Зп від 22.12.2011р., в тому числі дату поставок та вартість поставленого товару.

Зважаючи на це, посилання відповідача на те, що вказаний у первинних документах обсяг продукції не закрито реальною поставкою є безпідставними.

Також позивачем надано висновок експертного дослідження № 186/24, який складений 04.12.2014р. судовим експертом з правом проведення судово-економічних експертиз Волошиною Т.В. (свідоцтво № 1222, що видане ЦЕКК МЮУ від 25.03.2008р., дійсне до 11.04.2017р.) на підставі наступних документів: розрахунок заборгованості; договір №ДУК-01/11-213п від 22.12.2011р., з додатковими угодами, специфікаціями; акти приймання-передачі вугільної продукції, акти коригування приймання-передачі вугільної продукції, рахунки, коригування до рахунків, реєстри передачі документів, розрахунки ціни; виписки банку; карточки рахунку 361, зворотно-сальдова відомість по рахунку 361 за період 01.12.2011р.- 01.12.2014р.; Угода про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 21.03.2014р; посвідчення якості, залізничні накладні, акти приймання вугілля за кількістю та якістю.

В цьому висновку зазначено, що за результатами дослідження актів приймання - передачі вугільної продукції, коригування до актів приймання передачі вугільної продукції, облікових регістрів ТОВ "МАКО-ТРЕЙДІНГ": карток рахунку 361 за період з 01.12.2011р. по 30.03.2014р., зворотно-сальдової відомості по рахунку 361 за період 01.12.2011р.-01.12.2014р. встановлено, що акти приймання передачі вугільної продукції, коригування до актів приймання передачі вугільної продукції складено у відповідності з вимогами п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", містять всі необхідні реквізити.

Загальна вартість вугільної продукції, поставленої ТОВ "МАКО-ТРЕЙДІНГ" ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" в рамках Договору №ДУК-01/11-213п від 22.12.2011р. складає 2 735 517 327, 22 грн.

У бухгалтерському обліку ТОВ "МАКО-ТРЕЙДІНГ" господарські операції з постачання вугільної продукції на адресу ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" в рамках Договору №ДУК-01/11-213п від 22.12.2011р. на суму 2 735 517 327, 22 грн. відображено по дебету рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" у кореспонденції з кредитом рахунку 702 "Дохід від реалізації товарів", дані наданих регістрів бухгалтерського обліку відповідають даним відповідних первинних документів, на підставі яких формувались показники вказаних регістрів.

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином факт поставки позивачем відповідачу товару по договору №ДУК-01/11-213п від 22.12.2011р. загальною вартістю 2 735 517 327, 22 грн. підтверджується сукупністю письмових доказів, в тому числі первинними обліковими документами.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 5.2. договору оплата за поставлені Ресурси буде здійснюватися протягом 30 календарних днів від дати надання документів, вказаних в п. 6.4. даного договору.

Відповідно до п. 6.4. договору, Постачальник зобов'язаний надати Покупцю протягом 5 робочих днів від дати поставки, а у випадку поставки в останні 3 календарних дня місяця, не пізніше 2 календарних, наступних за місяцем поставки, наступні документи:

рахунок на оплату Ресурсів - оригінал;

транспортні та супровідні документи - завірені копії;

посвідчення якості Постачальника або виробника (у випадку, якщо Постачальник не є виробником) - завірена копія;

акт приймання - передачі Ресурсів (в 2 екземплярах), оформлений зі сторони Постачальника - оригінал.

Постачальник зобов'язаний надати Покупцю рекомендованим листом або під розписку в отриманні податкову накладну на всю суму, що виникли у Постачальника податкових зобов'язань в день виникнення податкових зобов'язань по ПДВ.

Згідно з пунктом 6.5. договору Покупець має право відмовитися від оплати поставленого товару до надання документів, що зазначені в пункті 6.4 договору.

Датою оплати Ресурсів вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п. 5.3.).

Покупець має право здійснювати оплату Ресурсів до настання строків оплати (п. 5.4.).

За згодою сторін можливі інші форми оплати, які не суперечать діючому законодавству (п. 5.5.).

Зарахування зустрічних однорідних вимог можливо тільки за взаємною згодою сторін (п. 5.7.).

Відповідно до ч. 2 статті 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо) що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору та актів цивільного законодавства.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, факт виконання обов'язку відповідача щодо передання позивачу разом із товаром пакету документів, передбачених пунктом 6.4. договору підтверджується матеріалами справи в їх сукупності, а тому відповідно до пункту 5.2 договору на час подання позовної заяви настав обов'язок з оплати вартості цього товару.

Так господарський суд першої інстанції правильно встановив, що до матеріалів справи надані реєстри передачі документів за кожною поставленою партію товару. Цей реєстр містить перелік документів, що передається, дату передачі та підпис працівника відповідача, що прийняв документи. Отже, цей документ є належним доказом виконання Постачальником обов'язку щодо передачі документів згідно п. 6.4. договору. Пункт 6.4. договору не містить взагалі порядку передачі документів. Єдиною вимогою є вимога, що податкові накладні повинні бути передані рекомендованим листом або під розпис.

Акти прийому-передачі товару отримані відповідачем, що підтверджується підписом відповідача. Оригінали сертифікатів якості передавались позивачем відповідачу через перевізника разом із товаром, відповідно до положень статті 662 ЦК України, в якій зазначено, що одночасно з товаром покупцеві передаються його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), які стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Вказане підтверджується тим, що на підставі показників якості, які зазначені в посвідченнях якості, розрахована ціна товару, зазначена в підписаних сторонами актах приймання-передачі продукції.Сторонами складено акти приймання продукції за якістю із зазначенням в них номерів посвідчень якості.

Оригінали податкових накладних, надані відповідачу, оскільки вартісні показники господарських операцій у позивача та відповідача повністю співпадають. Відповідач скористався податковим кредитом, що виник під час покупки товару у сумі ідентичній сумі загальної заборгованості. Ці данні підтверджені Податковими деклараціями з ПДВ, в яких зазначається сума зареєстрованих податкових зобов'язань.

Відповідачем після приймання продукції не надавалось позивачу жодних зауважень щодо некомплектності продукці, відсутності або невірного складення документів що зазначені в пункті 6.4. договору .

Частина отриманої продукції в сумі 2 494 891 444, 91 грн. була оплачена відповідачем та частина вартості продукції в сумі 36 753 720, 48 грн. була зарахована в рахунок зустрічних зобов'язань позивача перед відповідачем.

Відповідач взагалі не зазначив, які саме визначені в пункті 6.4. договору документи що стосуються товару він не отримав.

Вищезазначене в сукупності вказує на той факт, що відповідач отримав повний комплект документів що стосуються товару, які визначених договором.

Зважаючи на наведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо ненастання у відповідача обов'язку з оплати товару через ненадання позивачем комплекту документів, передбачений пунктом 6.4., в тому числі первинних документів щодо постачання товару.

Таким чином, позивачем виконано свій договірний обов'язок з поставки продукції відповідачу та передачі разом з нею визначеного договором пакету документів, що свідчить про настання встановленого пунктом 5.2. договору строку її оплати.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте обов'язок з оплати поставленої по договору продукції було виконано відповідачем частково на суму 2 494 891 444, 91 грн., що підтверджується сукупністю доказів по справі.

Так ТОВ "МАКО-ТРЕЙДІНГ" надані виписки банку, які містять інформацію щодо перерахування ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" грошових коштів на адресу ТОВ "МАКО-ТРЕЙДІНГ" за вугільну продукцію, поставлену в рамках Договору №ДУК-01/11-21 Зп від 22.12.2011р.

Вказані документи містять всі необхідні реквізити із зазначенням номеру, дати складання та призначення платежу.

Крім цього в наданому позивачем висновку експертного дослідження № 186/24 зазначено, що згідно результатів дослідження наданих платіжних документів, облікових регістрів ТОВ "МАКО-ТРЕЙДІНГ": карток рахунку 361 за період з 01.12.2011р. по 30.03.2014р., зворотно-сальдової відомості по рахунку 361 за період 01.12.2011р. по 01.12.2014р. встановлено, що ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ№ в оплату вугільної продукції, поставленої в рамках Договору №ДУК-01/11-213п від 22.12.2011р. перераховано" ТОВ "МАКО-ТРЕЙДІНГ" грошових коштів у сумі 2 494 891 444, 91 грн.

У бухгалтерському обліку ТОВ "МАКО-ТРЕЙДІНГ" господарські операції з отримання від ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" 2 494 891 444, 91 грн. відображено по дебету рахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті" у кореспонденції з кредитом рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями". Дані наданих регістрів бухгалтерського обліку відповідають даним відповідних первинних документів, на підставі яких формувались показники регістрів.

Також 21.03.2014р., між ТОВ "МАКО-ТРЕЙДІНГ" (Поставщик) та ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ" (Покупатель) укладено Угода про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, згідно якої (п.1) сторони дійшли згоди про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорогих вимог, строк виконання яких настав й виходить з наступних договорів:

1.1. Договору №ДУК-01/11-213п від 22.12.2011р., укладеного між Постачальником і Покупцем, за яким Постачальник є кредитором, а Покупець є боржником при виконанні грошового зобов'язання на суму 36 753 720,48 грн. за поставлену вугільну продукцію.

1.2. Договору про уступку права вимоги № МКЦ-9.30-14-1упт від 21.03.2014р., укладеного між ТОВ "ДТЗК ТРЕЙДИНГ", Покупцем і Постачальником про уступку права вимоги на суму 36 753 720, 48 грн. за договором поставки № 28/03/ 13/МТ від 28.03.2013р., укладеному між Постачальником і ТОВ "ДТЗК ТРЕЙДИНГ", згідно якого Покупець є кредитором, а Постачальник є боржником при виконанні грошового зобов'язання на суму 36 753 720, 48 грн.

Взаємні зобов'язання сторін, передбачені в п. п. 1.1, 1.2 даної Угоди, припиняються з моменту набрання сили даної Угод (п.2).

Угода підписана від імені представників сторін, скріплена їх печатками, містить відомості про місцезнаходження та реквізити сторін.

Відповдіно до частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Аналогічні положення містить стаття 601 Цивільного кодексу України.

Отже, відповідно до вищенаведеної Угоди сума припинених зобов'язань за Договором №ДУК-01/11-213п від 22.12.2011р. складає 36 753 720, 48 грн.

Таким чином загальний розмір припинених зобов'язань з оплати поставленого за договором №ДУК-01/11-213п від 22.12.2011р. складає 2 531645165,38 грн., а несплаченою залишилась заборгованість на суму 203 872161,61 грн.

Отже, як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, матеріалами справи в їх сукупності підтверджується заборгованість ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" перед ТОВ "МАКО-ТРЕЙДІНГ" на суму 203 872 161, 60 грн. за Договором №ДУК-01/11-213п від 22.12.2011р.

При цьому господарський суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача відносно різниці даних бухгалтерського обліку операцій у період, в якому утворилась заборгованість, пославшись на те, що вони спростовуються доданими суду податковою звітністю позивача за січень, лютий та березень 2014 року та відповіддю податкового органу про відсутність розбіжностей у податковій звітності з податку на додану вартість відповідача та позивача. Зазначені документи підтверджують, що вартісні показники господарських операцій відповідача та позивача повністю співпадають в податковому обліку сторін.

Крім цього колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Проте відповідач в обґрунтування своїх заперечень взагалі не навів, в якій сумі та за якими первинними та бухгалтерськими документами дані розрахунку суми позову не відповідають первинним бухгалтерським документам, що містяться у матеріалах справи і даним бухгалтерського обліку відповідача.Зокрема не навів за якими актами на його думку позивачем було повторно пред'явлено до сплати поставлену продукції

До того ж невідображення заборгованості, яка підтверджується наведеною вище сукупністю первинних документів в бухгалтерському обліку та податковій звітності відповідача не є підставою для її неоплати, а може свідчити лише про порушення правил ведення вказаних обліків.

На підставі наведеного колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо того, що наданий позивачем розрахунок суми позову не відповідає первинним бухгалтерським документам, що містяться у матеріалах справи і даним бухгалтерського обліку відповідача.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що оскільки наданий позивачем розрахунок не відповідає первинним бухгалтерським документам, що містяться у матеріалах справи і даним бухгалтерського обліку відповідача, враховуючи великий обсяг цих документів, питання визначення суми заборгованості потребувало спеціальних знань, у зв'язку з чим господарський суд першої інстанції відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України повинен був призначити по справі судово-економічну експертизу.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Виходячи із зазначеної норми, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші способи доказування.Зокрема, якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватись лише після ґрунтовного вивчення справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, яка викладена в пунктах 2 і 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

Проте, в даному випадку вирішення судом питання щодо розміру заборгованості за договором не потребувало спеціальних знань, оскільки, як зазначалось вище, заборгованість відповідача підтверджується сукупністю доказів у справі та відповідач взагалі не навів будь-яких доводів щодо суперечливості вказаних доказів.

Зокрема великий обсяг наявних у матеріалах справи первинних документів не свідчить про необхідність спеціальних знань для визначення вартості поставленої за ними продукції та як зазначалось вище, невідображення заборгованості, яка підтверджується наведеною вище сукупністю первинних документів в бухгалтерському обліку та податковій звітності відповідача не може бути підставою для її неоплати, а отже не може свідчити про будь-які суперечності наявних у справі доказів.

Відповідач взагалі не навів, в якій частині наданий позивачем висновок експертного дослідження № 186/24, який складений 04.12.2014р. не відповідає наявним у матеріалах справи первинним документам та іншим доказам,тобто не обґрунтував неналежність чи недостовірність цього письмового доказу.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване..

Керуючись статтями 49, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15 грудня 2014 року у справі № 905/1728/14-908/4808/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Постанову складено в повному обсязі 02.03.2015 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Плужник О.В.