ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"10" березня 2015 р. Справа № 922/4152/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя

Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янка», м. Харків, (вх. 1529 Х/2), на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.10.2014р. у справі № 922/4152/14

за заявою Публічне акціонерного товариства "Нововодолазький молокозавод", смт. Нова Водолага,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.10.2014р. (суддя Усатий В.О.) порушено провадження у справі про банкрутство Публічного АТ "Нововодолазький молокозавод", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника - ПАТ "Нововодолазький молокозавод" на строк 115 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника - ПАТ "Нововодолазький молокозавод" арбітражного керуючого Булижина Ігора Володимировича; встановлено арбітражному керуючому Булижину І.В. оплату послуг (грошову винагороду) за виконання повноважень розпорядника майна в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень, шляхом її авансування боржником, згідно ч.2 ст.115 Закону; ухвалено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Нововодолазький молокозавод"

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янка» з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 14.10.2014р. у справі №922/4152/14 та винести нову ухвалу, якою провадження по справі №922/4152/14 про банкрутство ПАТ «Нововодолазький молокозавод» припинити.

Одночасно скаржник просить про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування поданого клопотання заявник посилається на те, що йому була надана можливість ознайомитись з матеріалами справи лише 15.02.2015р.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для прийняття апеляційної скарги до провадження та відновлення строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга подається на ухвалу місцевого господарського суду протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом.

Отже, встановлений законом термін оскарження ухвали від 14.10.2014р. закінчився 20.10.2014р.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 ГПК України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

З правового контексту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.

Колегія суддів зазначає, що як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2014р. апелянтом подано заяву до господарського суду Харківської області про визнання кредиторських вимог у сумі 583700,00грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.01.2015р. за участю, зокрема, представника ТОВ «Слов'янка» визнано вимоги останнього в сумі 486000,00грн. основного боргу та 97200грн. пені та включено до реєстру вимог кредиторів до четвертої та шостої черг відповідно.

05.01.2015р. проведено попереднє засідання за участю, зокрема, представника апелянта, за результатами якого винесено ухвалу господарського суду Харківської області

Окрім того, в матеріалах справи наявне клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яке, у відповідності до штампу канцелярії господарського суду Харківської області, подане 02.02.2015р. (т. 9, а.с. 117).

Однак, заявник посилається на можливість ознайомлення з матеріалами справи тільки 16.02.2015р. у відповідності до клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яке подано до господарського суду Харківської області 16.02.2015р.

Однак, про клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яке подане 02.02.2015р. до господарського суду Харківської області, апелянт в обґрунтування пропущеного строку не звертає увагу.

Окрім того, про наявність оскаржуваної ухвали господарського суду Харківської області було відомо, оскільки, у своїй заяві про визнання кредиторських вимог він посилається на цю ухвалу та на дату її прийняття.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що апелянт був обізнаний про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ «Нововодолазький молокозавод», про що свідчить факт своєчасного звернення до суду із заявою із кредиторськими вимогами у справі, та усвідомлював можливість використання прав учасника провадження у справі, в т.ч. права на ознайомлення із матеріалами справи та оскарження процесуального документа, про що свідчать дії апелянта.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи частини першої статті 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, заявником не наведено жодних обставин, які б були для нього об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій, а також належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження більш ніж чотири місяці з дня винесення оскаржуваної ухвали, у даному випадку правових підстав для відновлення пропущеного скаржником процесуального строку подання апеляційної скарги не вбачається.

Отже, можливість вчасного подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.10.2014р. залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер. Саме тільки факту ознайомлення апелянта із матеріалами справи тільки-но 16.02.2015 року недостатньо для задоволення заяви про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги за тих обставин, що матеріали справи не містять доказів того, що апелянт не міг за об'єктивних обставин, що перешкоджали б йому раніше скористатись наданими законодавством процесуальними правами. Тому підстав для відновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку колегія суддів не вбачає.

А також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 N 23436/03).

Таким чином, необхідною передумовою здійснення стороною права апеляційного оскарження є обізнаність зі рішенням суду, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку, як того вимагає пункт 3 частини першої статті 94 ГПК України.

Як було зазначено вище, апелянт був обізнаний про наявність оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, але протягом тривалого часу не скористався наданим йому процесуальним законом правом на ознайомлення із процесуальним документом, та його оскарження в передбаченому процесуальним законодавством порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янка», м. Харків про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 14.10.2014р. та повернення апеляційної скарги заявнику.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янка», м. Харків підлягає поверненню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 91, п. 4 ч.1 ст.97 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янка», м. Харків на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.10.2014р. у справі № 922/4152/14 повернути заявникові.

Додаток: апеляційна скарга з додатками на 41 арк.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко