ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" березня 2015 р. Справа № 917/2144/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А.,
при секретарі Катренко І.С.,
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вх.№1453 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2014р. у справі № 917/2144/14,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання", м. Олександрія, Кіровоградська обл.,
до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м.Кременчук, Полтавська обл.,
про стягнення 475276,31 грн.,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.12.2014р. у справі №917/2144/14 (суддя Ківшик О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно - транспортного обладнання" 440040,00 грн. основного боргу, 28813,58 грн. пені та 3761,44 грн. трьох процентів річних та 5452,31 грн. судового збору. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2290,61 грн. пені та 550,68 грн. 3 % річних відмовлено.
В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано зобов'язання за укладеним між сторонами договором поставки товару від 14.10.2013р. № 0499-СН, а також Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" порушено умови договору та приписи ст. 692 Цивільного кодексу щодо оплати отриманого ним товару у встановлені строку, що свідчить про наявність підстав для стягнення з останнього 440040,00 грн. основного боргу.
Крім того, господарський суд першої інстанції, посилаючись на ст. ст. 610, 611, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 230, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України також дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" 28813,58 грн. пені та 3761,44 грн. 3% річних.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2014р. у справі №917/2144/14 скасувати та винести нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" відмовити в повному обсязі.
Зокрема, апелянт, посилаючись на п. 4.1 та п. 7 укладеного між сторонами договору, ст.ст. 662, 666 Цивільного кодексу України, а також не подання позивачем доказів на підтвердження передання постачальником покупцю сертифікату якості на товар під час здійснення поставки, апелянт зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" просить рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2014р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх.№ 3390 від 02.03.2015р.).
Зокрема, позивач зазначає про невідповідність твердження апелянта щодо не надання йому під час поставки крану № 1 документів, якими підтверджується якість поставленого товару, дійсним обставинам справи, з огляду на наступне:
- Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" покупцю разом з краном № 1 було передано паспорт крану 48БН.00.00.00.0.00, який був предметом розгляду господарським судом першої інстанції та містить декларацію про відповідність та Сертифікат відповідності;
- 06.06.2014р. технічним експертом Держгірпромнагляду України ДП "Східний ЕТЦ" Кременчуцької філії В.М. Гришко було проведено первинний технічний огляд крана, за результатами якого кран визнано придатним для експлуатації, про що було зроблено запис на 3 сторінці Паспорту крану 48БН.00.00.00.0.00 (реєстраційний номер 7466).
В судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлення № 002377/1, 002377/2, які містяться в матеріалах справи (а.с. 120, 121).
Згідно з підпунктом 3.9.2. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Оскільки явка представників сторін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015р. не визнана обов'язковою, учасників судового процесу не зобов'язано надати суду додаткові документи у справі, а також у зв'язку з тим, що доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі, а позивача - у відзиві на неї, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
14.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (покупець) укладено договір поставки товару № 0499-СН, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю визначений чим договором товар (надалі іменується «товар»), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.
Відповідно до п. 1.2 договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються специфікацією - (ями) (надалі іменується "специфікація"), що є додатками до цього договору.
Пунктом 1.3 договору встановлено, що загальна ціна товару за цим договором становить 2200200,00 грн. в тому числі ПДВ.
Відповідно до специфікації № 1 до договору від 14.10.2013р. №0499-СН:
- найменування продукції - кран мостовий електричний загального призначення в/п = 5,0 т.с, L = 22,5 м, Н = 12 м, режим роботи 5К, кабіна з кондиціонером КК-3,5;
- кількість продукції - 3 шт.;
- ціна за 1 шт. постановленої продукції 733400,00 грн. (з ПДВ),
- загальна вартість за 3 шт. продукції - 2200200,00 грн., (з ПДВ).
Згідно з п. 2.1 договору поставка товару за цим договором здійснюється згідно додатку №1 до договору від 14.10.2013р. №0499-СН у такі строки: 1-й кран - на протязі 60 календарних днів після надходження 40% попередньої оплати за товар на розрахунковий рахунок постачальника, поставка інших кранів - кран № 2 на протязі 60 календарних днів після надходження 40% попередньої оплати за крани № 2 та № 3 на розрахунковий рахунок постачальника, кран № 3 - через 90 календарних днів після попередньої оплати за крани №2 та №3 на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно до п. 4.1 договору підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості.
Пунктом 4.2 договору встановлено, що якість товару, що поставляється за цим договором має відповідати узгодженій сторонами технічній документації та вимогам ГОСТУ, ДСТУ, ТУ при їх наявності на даний вид товару, та вимогам: НПАОП 0.00-1.01-07 - "Правила будови та безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів", НПАОІІ 40.1-1.01-97 (ДНОАП 1.1.10-1.01-97) - "Правила безпечної експлуатації електроустановок", ДСТУ prEN 12937-2002 - "Безпечність машин. Технічні правила та вимоги до підіймально-транспортних засобів", ГОСТ 28609-90 - "Крани вантажопідіймальні. Основні положення розрахунку", СОУ МПП 53.020-158:2006 - "Вантажопідіймальні крани, підіймальні пристрої і відповідне обладнання. Виготовлення. Загальні технічні вимоги", ТУ У 29.2-21674530-012:2006 - "Крани мостові електричні загального призначення. Технічні умови".
Згідно з п. 7 договору умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору. Поставка здійснюється на умовах DAP.
Відповідно до п. 8.1 договору місцем поставки товару постачальником за цим договором є: м. Кременчук, вул. І.Приходька, 141.
Згідно з п. 9.1 договору передання товару постачальником та приймання товару покупцем здійснюється в місці здійснення поставки, визначеному в п. 8.1 цього договору.
Згідно з п.п. 13.1-13.3 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 13.1 цього договору та закінчується 31.12.2014 р. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
На виконання умов договору поставки товару № 0499-СН сторонами узгоджено графік постачання електромостових кранів Г/П 5 тн (додаток № 1 до договору), в якому останні визначили, що термін поставки електромостового крану г/п 5тн на заміну рег. № 2231 складає до 60-ти календарних днів від дати попередньої оплати за кран № 1, термін поставки електромостового крану г/п 5тн на заміну рег. № 4062 складає до 60-ти календарних днів від дати попередньої оплати за крани № 1 та № 2, термін поставки електромостового крану г/п 5тн на заміну рег. № 1793 складає до 90-то календарних днів від дати попередньої оплати за крани № 2 та № 3. Даний графік підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін (а.с. 15-27).
В дотримання умов п. 6.1 договору 15.11.2013 р. відповідачем було проведено попередню оплату у розмірі 40% від вартості крана № 1 у сумі 293 360,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 15.11.2013 р. (а.с. 28).
06.02.2014 р. між позивачем (замовник) та Держаним підприємством "Східний експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України" (виконавець) було укладено договір № 6050 про надання послуг, згідно з п. 1.1 якого замовник замовив, а виконавець зобов'язувався за плату надати останньому послуги з первинного технічного огляду крану мостового, зав. № 114-0з, що встановлений на ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (а.с. 35-38).
06.06.2014р. було проведено первинний технічний огляд крану в зв'язку з встановленням його на місці експлуатації, за результатами якого технічним експертом Держгірпромнагляду України ДП "Східний ЕТЦ" Кременчуцької філії В.М.Гришко 06.06.2014 р. зроблено висновок, що останній придатний до експлуатації (запис на 3 сторінці Паспорту крану) (а.с. 40-42).
Проте, в порушення умов Договору відповідач не провів остаточного розрахунку за отриманий кран.
З огляду на те, що відповідачем не проведено остаточну оплату за отриманий ним товар в розмірі 440040,00 грн., 19.08.2014 р. на його адресу позивачем було направлено лист-вимогу № 197 про сплату вищезазначеної заборгованості в семиденний термін від дати одержання цієї вимоги оплати (а.с. 9).
Оскільки заборгованість відповідача, яка складає 440040,00 грн., не була погашена в добровільному порядку, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" звернулось з позовом до господарського суду Полтавської області для захисту своїх прав та законних інтересів.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 9.2 укладеного між сторонами договору визначено, що товар приймається покупцем згідно видаткової накладної. Відвантаження товару покупцю здійснюється після пред'явлення останнім довіреності направо отримання товарно-матеріальних цінностей.
Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки крану № 1 покупцю та факт отримання останнім вищезазначеного товару підтверджується наявною у матеріалах справи копією належним чином оформленої видаткової накладної від 27.01.2014 р. № РН-000002, товарно-транспортними накладними від 27.01.2014 р. № 5 та № 6., а також копією належним чином оформленої довіреності (типової форми № М-2) від 24.01.2014 р. № 0000000277 на отримання визначеного договором товару уповноваженим представником Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" - інженером Васагло Є.Я. (а.с. 28-34).
За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч. 1, 5 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за товар здійснюються на умовах 40% попередньої оплати від вартості крана № 1, що складає 293360,00 грн. на протязі 5 банківських днів з дати підписання договору, 60% остаточний розрахунок за кран № 1, що складає 440040,00 грн. на протязі 3 банківських днів з моменту введення в експлуатацію крана № 1, оплата за крани № 2 та № 3 здійснюється після вводу крану № 1 в експлуатацію на протязі 10 календарних днів на умовах 40% попередньої оплати від загальної вартості кранів № 2 та № 3, що складає 586720,00 грн., 60% остаточний розрахунок за крани № 2 та № 3, що складає 880080,00 грн. на протязі 3 банківських днів з моменту введення в експлуатацію крана № 2 та № 3.
При цьому, матеріали справи не містять доказів здійснення апелянтом розрахунку з позивачем за отриманий товар, встановлений договором поставки.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем взятих на себе договірних зобов'язання щодо здійснення поставки товару, а також порушення апелянтом умов вказаного договору та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України щодо оплати отриманого ним товару у встановлені строки, у зв'язку з чим заборгованість останнього перед позивачем склала 440040,00 грн.
При цьому, відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Згідно з п. 4.1 договору підтвердженням якості та комплектності товару з боку
постачальника (позивача) є сертифікат якості, паспорт якості, сертифікат відповідності, протокол узгодження якості.
Відповідно до п. 7.2 договору поставка здійснюється на умова DAP.
Пунктом 9.5 договору встановлено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, визначеному відповідним чинним законодавством та території покупця.
Згідно з п. 9.6 договору з інших питань приймання-передачі товару, що не передбачені цим договором сторонам слід керуватися Інструкцією про порядок приймання передачі продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1996р. № П-7.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до Правил Інкотермс 2010 поняття "Delivered at Place" (DAP - "поставка в місці призначення") означає, що продавець здійснює поставку, коли товар наданий у розпорядження покупця на транспортному засобі, який прибув, готовим до розвантаження, в узгодженому місці призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в зазначені місце .
Згідно з п. 14 Інструкції № П-7 приймання товару за якістю та комплектністю здійснюється у точній відповідності до стандартів, технічних умов, загальними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, підтверджуючими якість й комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не зупиняють приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість й комплектність продукції, що надійшла, а в акті зазначається, які документи відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем доведено наявність факту передання апелянту кран № 1 у встановленому договором порядку та місці. При цьому, апелянтом не надано жодних доказів на підтвердження відсутності на час передачі зазначеного крану документів щодо якості поставленого товару, зокрема, акту про фактичну якість та комплектність продукції з зазначенням відсутності сертифікату якості на поставлений товар.
Крім того, за результатами проведеного 06.02.2014р. первинного технічного огляду крану в зв'язку з встановленням його на місці експлуатації встановлено, що кран знаходиться в справному стані, випробування витримав, про що технічним експертом Держгірпромнагляду України ДП "Східний ЕТЦ" Кременчуцької філії В.М. Гришко було вчинено запис на третій сторінці паспорту крану 48БН.00.00.00.0.00 ПС., реєстраційний номер 7466.
Вказані відомості підтверджуються наданою позивачем копією витягу з паспорту крану 48БН.00.00.00.0.00 ПС, яка міститься в матеріалах справи та була предметом розгляду судом першої інстанції при вирішенні господарського спору (а.с. 40-42).
Враховуючи зазначене, апелянтом у відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовано факт поставки позивачем товару належної якості за умовами укладеного між сторонами договору, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" 440040,00 грн. основного боргу.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 10.6 договору у випадку порушення покупцем строку остаточного розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Як встановлено вище, строк виконання взятих на себе зобов'язань покупцем щодо оплати за поставлений товар визначений в п. 6.1 договору, а саме - остаточний розрахунок за кран № 1, що складає 440040,00 грн., здійснюється на протязі 3 банківських днів з моменту введення в експлуатацію крана № 1.
Колегія суддів, перевіривши визначений місцевим господарським судом період нарахування пені за прострочення виконання основного зобов'язання в межах заявлених позовних вимог, дійшла висновку про правомірність нарахування місцевим господарським судом 28813,58грн. пені в період з 12.06.2014р. по 23.09.2014р., а також відмови в задоволенні 2290,61грн. пені.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок, здійснений апелянтом, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за період з 12.06.2014р. по 23.09.2014р. 3761,44грн. 3% річних, а також відмови в задоволенні 550,68 грн. 3% річних, як безпідставно заявлених, у зв'язку з чим рішення господарського суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2014 року у справі №917/2144/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, то витрати заявника апеляційної скарги по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 91, 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 16.12.2014 року у справі №917/2144/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 10.03.2014р.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Р.А. Гетьман