УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" червня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Фединяка В.Д.,
суддів: Павлишиної А.Т., Соколовського В.М.,
секретаря Білик Л.З.,
за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3, представника ОСОБА_4
- ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 15 березня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та виконкому Івано-Франківської міської ради про встановлення порядку користування квартирою №НОМЕР_1 АДРЕСА_1, виділивши йому у користування кімнату площею 17,2 кв.м. в цій квартирі та з вимогою укласти з ним договір найму на користування вказаною кімнатою, посилаючись на те, що спірна трикімнатна квартира у 1989 році була надана для забезпечення житлом сторін у справі. В даний час, зазначав позивач, він займає кімнату площею 17,2 кв.м. у спірній квартирі і бажає щоб з ним був укладений договір найму цієї кімнати.
В грудні 2004 року ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги, просив також зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у користуванні вищевказаною квартирою, надати йому ключі від вхідних дверей квартири та стягнути 1600 грн. моральної шкоди.
Під час розгляду справи, 17 жовтня 2003 року і 26 травня 2005 року ОСОБА_2 звернулась в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1. про визнання відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою, вказуючи на те, що відповідач з листопада 2002 року не проживає у спірній квартирі і не бере участі в утриманні цієї квартири. Тому, відповідно ч.1 ст. 71 ЖК України, ОСОБА_1 втратив право на проживання у цій квартирі, так як без поважних причин понад шість місяців не проживає у цій квартирі.
ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у квітні 2004 року теж звернулись з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання права на житло у спірній квартирі, зазначаючи, що у лютому 1989 році спірна квартира надана на сім'ю ОСОБА_2 з чотирьох осіб, тобто надана також на позивачів. У спірній квартирі, вказували позивачі, з листопада 2002 року ОСОБА_1 не проживає без поважних причин. Позивачі вказують, що вони проживають
Справа № 22-ц-738/2006р. Головуючий у 1 інст. Островський Л.Є.
Категорія 41 Доповідач - суддя Фединяк В.Д.
у цій квартирі, оскільки ця квартира їм надана у встановленому законом порядку.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 15 березня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено.
Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування квартирою №НОМЕР_1 АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ч. 1 ст. 71 ЖК України.
Цим же рішенням визнано за ОСОБА_4 право на користування вищевказаною квартирою.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення і направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що причиною його відсутності у спірній квартирі стали неприязні стосунки з позивачкою, які виникли після розірвання шлюбу між ними 19 березня 2002 року. На думку апелянта, висновки суду про те, що позивачкою йому не чинилось перешкод у користуванні спірною квартирою, не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються повідомленнями працівників міліції з цього приводу.
Також апелянт вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.3 ст. 311 ЦПК України, оскільки міськвиконком не приймав участі у розгляді цієї справи щодо спірного житла, яке знаходиться у його віданні.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просить подану ним скаргу задовольнити.
Позивачка - відповідачка ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 скаргу не визнали, вважають апеляційну скаргу безпідставною.
Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши письмові докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 та визнаючи ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою №НОМЕР_1 АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з листопада 2002 року, відповідач без поважних причин не проживає у спірній квартирі, а його періодична поява у цій квартирі має намір створення видимості проживання у цій квартирі. Оскільки ОСОБА_1 понад шість місяців не проживає у спірній квартирі без поважних причин, то суд визнав його таким, що втратив право на житло у цій квартирі з підстав, передбачених ч.1 ст. 71 ЖК України.
У зв'язку з наведеним, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявленого ним позову.
Визнаючи за ОСОБА_4 право на користування квартирою №НОМЕР_1 АДРЕСА_1, суд зіслався на те, що позивач, як член сім"ї, був включений в ордер на вселення у спірну квартиру, з дозволу основного квартиронаймача протягом трьох років проживає у цій квартирі, іншого житла не має, тому набув право на житло у спірній квартирі.
Відмовляючи у позові ОСОБА_3, суд виходив з того, що вказаний позивач разом з сім'єю проживає по АДРЕСА_2, забезпечений житлом, тому не має права на житло у спірній квартирі.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Згідно ч. 1 ст. 71 ЖК України встановлено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Так, зібраними доказами у справі: даними актів, складеними комісією працівників Житлово-експлуатаційної комісії 23 жовтня та 17 листопада 2003 року про відсутність ОСОБА_1. за місцем проживання (а.с. 151,161); заявами ОСОБА_2 до працівників міліції від 17 липня і 17 жовтня 2003 року про відсутність
ОСОБА_1. за місцем проживання та висновком з цього приводу (а.с. 111-131); даними, які містяться у матеріалах працівників міліції про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1. з приводу вчинення неправомірних дій за місцем спірної квартири; копією рішення суду від 19 лютого 2003 року; поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 даними в судовому засіданні (а.с. 138 - 141) підтверджується, що ОСОБА_1 з листопада 2002 року не проживає у спірній квартирі, а проживає в житловому будинку своєї матері по АДРЕСА_3.
Судом обгрунтовано не прийнято до уваги пояснення ОСОБА_1. про те, що відповідачкою ОСОБА_2 йому чинились перешкоди у користуванні спірною квартирою, так як його поява за місцем знаходження цієї квартири носила створення видимості наміру проживання у цій квартирі. Крім цього, починаючи з лютого 2002 року, ОСОБА_1 не ставилось питання у судовому порядку про усунення перешкод у користуванні цією квартирою.
Правильним є також висновок суду, яким визнано за ОСОБА_4 право користування квартирою №НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, оскільки вказана квартира надавалась йому, як члену сім'ї і подальше його вселення на постійне місце проживання у цю квартиру було за згодою основного квартиронаймача.
За таких обставин, відповідно ч.1 ст. 71 ЖК України, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, визнавши ОСОБА_1. таким, що втратив право користування квартирою №НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, так як відповідач понад шість місяців не проживає у цій квартирі без поважних причин. Даний факт підтверджений доказами у справі, яким суд дав належну оцінку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не підлягають до задоволення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає оскаржуване рішення суду по суті правильним і таким, що постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування рішення суду у справі, за доводами апеляційної скарги, не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 15 березня 2006 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: В.Д. Фединяк
А.Т. Павлишина В.М. Соколовський