ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р.Справа № 916/4393/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Шевченко В.В.

Суддів: Головея В.М., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.

за участю представників сторін:

від ПАТ «Фінростбанк»: Юрченко Є.С. - за дорученням

від ПВКФ «Вікторія»: не з'явився

від ОСОБА_2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фінростбанк"

на рішення господарського суду Одеської області

від 19.01.2015 року

у справі № 916/4393/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк"

до Приватної виробничо-комерційної фірми "Вікторія"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2

про стягнення 10.299.786 грн. 19 коп.

ВСТАНОВИЛА:

03.11.2014 р. Публічне акціонерне товариство "Фінростбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фінростбанк" Волкова О.Ю. (далі позивач, Банк) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватної виробничо-комерційної фірми "Вікторія" (далі відповідач, Фірма) про стягнення 10.299.786 грн. 19 коп.

Позов мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором кредиту № 545-КЛ від 04.08.2009 р. щодо своєчасної та повної сплати отриманої суми кредиту, внаслідок чого станом на 25.09.2014 р. має заборгованість за кредитом перед Банком в сумі 10.000.000 грн. та борг за сплату відсотків за користування кредитними коштами в сумі 292383 грн. 54 коп. за період з 01.08.2014 р. по 25.09.2014 р., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу а ще й пеню за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 7392 грн. 65 коп. за період з 28.02.2014 р. по 25.09.2014 р.

У відзиві на позов Фірма вимоги Банку вважала безпідставними, посилаючись на те, що зобов'язання за договором кредиту щодо сплати суми заборгованості за кредитом у розмірі 10 000 000,00 грн., суми простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 292 383,54 грн., та пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 7 392,65 грн., припинені з огляду на виконання цих обов'язків майновим поручителем п. ОСОБА_2 відповідно до договору застави майнових прав за договором банківського вкладу (у національній або іноземній валюті) від 10.04.2014 № 545-Z-1 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договором банківського вкладу „Зимовий" № 2762-Д від 19.02.2014 р., внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.12.2014 р. до участі в розгляді справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено п. ОСОБА_2 (далі 3-я особа).

У письмових поясненнях 3-я особа позовні вимоги Банку вважала безпідставними, посилаючись на те, що зобов'язання за договором припинені з огляду на виконання 3-ю особою обов'язків майнового поручителя відповідно до договору застави майнових прав за договором банківського вкладу від 10.04.2014 № 545-Z-1 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договором банківського вкладу "Зимовий" № 2762-Д від 19.02.2014 р., внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.01.2015 р. (суддя Шаратов Ю.А.) у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що обмеження зарахування зустрічних однорідних вимог встановлені п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» діють лише на час запровадження тимчасової адміністрації банку. Тоді як, ст. 46 цього Закону, що встановлює наслідки призначення уповноваженої особи Фонду у процедурі ліквідації банку, таких обмежень не містить, у зв'язку з чим з огляду на закінчення тимчасової адміністрації банку та початок процедури ліквідації, зарахування зустрічних однорідних вимог, у даному випадку, не суперечить нормам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Крім того, ані договором кредиту, ані договором банківського вкладу "Зимовий" не встановлено обмежень щодо зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, зобов'язання відповідача за договором кредиту щодо сплати боргу за кредитом у сумі 10.000.000 грн., боргу з оплати відсотків у сумі 292383,54 грн. та пені за несвоєчасне повернення відсотків у сумі 7392,65 грн., припинені з огляду на виконання цих обов'язків майновим поручителем п. ОСОБА_2 відповідно до договору застави майнових прав за договором банківського вкладу (у національній або іноземній валюті) від 10.04.2014 № 545-Z-1 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договором банківського вкладу "Зимовий" № 2762-Д від 19.02.2014 р., внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

Судовий збір по справі за розгляд позову Банку місцевим судом відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК не стягнуто з жодної із сторін у справі.

В апеляційній скарзі Банк просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм процесуального та матеріального права та постановити нове рішення, яким його позовні вимоги Банку задовольнити у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що, по-перше, проведення заліку зустрічних вимог на підставі п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» заборонено як під час дії тимчасової адміністрації, так і під час ліквідації банку, а відповідно до ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб при ліквідації банку вимоги кредиторів-юридичних осіб задовольняються в п'яту чергу. По-друге, не надано належної оцінки виникненню зустрічної однорідної вимоги у 3-ї особи, так як за правовою природою це є зміною боржника, тоді як за договором кредиту не передбачено заміна боржника, а тому на підставі ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути змінений іншою особою лише за згодою кредитора, тобто банка. Крім того, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог банком не була отримана взагалі. Надана 3-ю особою банківська виписка не є належним доказом по справі, оскільки засвідчена невідомою особою.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так як, ухвала про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 10.03.2014 р. о 12:30 направлена 3-й особі за адресою, що зазначена останньою у її письмових поясненнях по цій справі, а саме: АДРЕСА_1 (а.с.94-95) та ця ухвала повернута підприємством зв'язку до суду з позначкою: „за закінченням терміну зберігання", то колегія суддів вважає, що п. ОСОБА_2 є повідомленою про час і місце розгляду справи, а тому визнає за можливе розглянути справу за її відсутністю.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Банку, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції 04.08.2009 між сторонами у справі укладено договір кредиту № 545-КЛ від 04.08.2009 р. (далі договір кредиту), за умовами якого Банк надає відповідачеві кредит шляхом відкриття відзивної кредитної лінії з лімітом заборгованості 10.108.100 грн. на поповнення обігових коштів, терміном користування з 04.08.2009 р. до 06.02.2012 р. зі сплатою 11,6 відсотків річних.

Згідно п. 5.1. договору кредиту, термін дії договору встановлюється від дня підписання та до повного погашення позичальником суми кредиту й процентів по ньому та інших платежів, що передбачені його умовами.

Додатковою угодою № 2 від 30.07.2010 р. до договору кредиту сторони визначили, що наданий кредит забезпечується заставою інших майнових прав згідно окремо складеного договору .

Додатковою угодою № 3 від 06.02.2012 р. до договору кредиту сторонами продовжено термін користування кредитною лінією до 10.02.2017 р.

Згідно п. 1.2. договору видача кредиту здійснюється шляхом надання позичальнику траншів після розгляду банком заявок позичальника на видачу кредитних коштів, не перевищуючи при цьому максимальної суми (ліміту кредитної лінії).

На виконання умов договору кредиту Банк надав відповідачеві згідно заявок останнього кредитні кошти у загальній сумі 10.108.100 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою ( а.с.10).

02.09.2009 р. відповідач частково повернув Банку отримані кредитні кошти в сумі 108100 грн., що підтверджується банківською випискою, а тому залишок суми кредиту складає 10.000.000 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У п. п. 2.2.-2.3 договору кредиту сторонами встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються на фактичну кількість днів користування кредитними коштами, починаючи з дня списання коштів з рахунку банку до дня зарахування коштів на рахунок банку, за кожний повний та неповний місяць, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця по методу "факт/факт", згідно затвердженим Національним банком України Правилам бухгалтерського обліку доходів та витрат банків України. Сплата нарахованих за користування кредитними коштами в попередньому місяці процентів здійснюється позичальником до 8-го числа кожного місяця.

Додатковою угодою № 1 від 07.09.2009 р. до договору кредиту сторони погодили, що сплата нарахованих за користування кредитними коштами в попередньому місяці процентів здійснюється позичальником до 8-го числа кожного місяця, а починаючи з жовтня місяця 2009 року - не пізніше останнього робочого дня кожного наступного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції відповідач до 01.08.2014 р. оплачував відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 11,6 % ставки, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з особового рахунку відповідача та не заперечується жодною із сторін у справі.

Однак, починаючи з 01.08.2014 р. відсотки за користування кредитними коштами в сумі 292383 грн. 54 коп. не оплачені позичальником Банку.

Доказів, які б свідчили про те, що відповідач сплатив відсотки за користування кредитними коштами у сумі 292383 грн. 54 коп. за період з 01.08.2014 р. по 25.09.2014 р. в матеріалах справи не міститься та їх, всупереч ст. 33 ГПК України, останнім суду не надано, у зв'язку з чим місцевий суд дійшов до правильного висновку щодо правомірного нарахування Банком позичальнику відсотків за користування кредитними коштами у загальній сумі 292383 грн. 54 коп. за період з 01.08.2014 р. по 25.09.2014 р.

Здійснений позивачем розрахунок розміру процентів перевірений як місцевим судом, так і апеляційним судом та є правильним і вірним, а також не спростований відповідачем ані в цілому, ані за його складовими.

Згідно п. 4.1 договору кредиту за невиконання чи несвоєчасне виконання зобов'язань за пунктами 1.1, 2.3 договору, (тобто за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків за користування кредитними коштами в попередньому місяці до 8-го числа ) позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день такого невиконання, внаслідок чого місцевий суд дійшов до правомірного висновку про те, що Банк підставне нарахував відповідачеві пеню за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 7392 грн. 65 коп. за період з 01.08.2014р. по 25.09.2014 р., на суми прострочених платежів сплати відсотків за кредитом.

Здійснені Банком розрахунки розміру пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування наданими грошовими коштами в кредит, перевірені як місцевим судом, так і апеляційним судом та є правильними і вірними, а також не спростовані відповідачем ані в цілому, ані за їх складовими.

Згідно п. п. 3.3.4, 3.3 договору кредиту банк має право вимагати від відповідача дострокового повернення суми кредиту, відсотків по ньому, сплати пені, шляхом направлення позичальнику письмової вимоги за п'ять днів до дати повернення, а в разі невиконання вимог банку, звернути стягнення на предмет застави та/або звернутися до суду у випадках, зокрема, несплати відсотків більше тридцяти календарних днів від дня їхнього нарахування.

21.08.2014 р. позивач направив відповідачеві вимогу щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та сплати пені за несвоєчасну оплати їх та одночасно повідомив відповідача, що у випадку несплати простроченої заборгованості за процентами протягом 30 днів, Банк з 22.09.2014 р. буде вимагати погашення боргу за кредитним договором у повному обсязі.

Оскільки, відповідач у встановлений строк до 22.09.2014 р. не оплатив борг по відсоткам за користування кредитними коштами в сумі 292383 грн. 54 коп., то відповідно до умов укладеного договору, момент виникнення обов'язку відповідача з дострокового повернення кредитних кошті в у сумі 10.000.000 грн. вважається таким що настав.

Доказів, які б свідчили про те, що відповідач повернув отриману суму кредиту у розмірі 10.000.000 грн. в матеріалах справи не міститься та їх, всупереч ст. 33 ГПК України, останнім суду не надано.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що відповідач свої грошові зобов'язання за кредитним договором виконував неналежним чином та станом на 22.09.2014 р. має перед Банком борг з повернення отриманої суми кредиту в розмірі 10.000.000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи 19.02.2014 р. між Банком та п. ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу "Зимовий" № 2762-Д, за умовами якого ОСОБА_2 передала Банку, а останній прийняв у депозит грошові кошти (вклад) на строк з 19.02.2014 р. до 19.03.2015 р. (включно) в сумі первинного внеску у розмірі 672.646 доларів США з можливістю збільшення суми поповнення. Нарахування банком процентів здійснюється на суму вкладу щомісяця, в останній робочий день місяця, за кожний календарний день "факт/факт" згідно з "Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України", затвердженими Правлінням Національного банку України від 18.06.2003 № 255 зі змінами та доповненнями. Проценти по вкладу нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, по день, що передує дню закінчення строку або списання коштів з рахунку вкладника на інших підставах включно. Проценти на суму первинного внеску нараховуються з розрахунку 9,5% річних.

З матеріалів справи видно, що 10.04.2014 р. між позивачем та п. ОСОБА_2 укладено договір застави майнових прав за договором банківського вкладу (у національній або іноземній валюті) № 545-Z-1 (далі договір застави), за умовами якого цією заставою забезпечується виконання зобов'язань відповідача, що виникають з договору кредиту та додаткових угод до нього.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 передає в заставу всі належні їй майнові права за договором банківського вкладу "Зимовий" № 2762-Д від 19.02.2014 р. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи (але не обмежуючись ними) суму кредиту, процентів, пені, інших платежів, що встановлені умовами кредитного договору, відшкодування збитків, а також витрати на звернення стягнення на предмет застави та витрати, пов'язані з його реалізацією (конвертацією).

Згідно п. 1.4 договору застави вартість предмету застави складає 672646 доларів США.

Відповідно до п. 1.5 договору застави, заставодержатель має право у разі порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором одержати задоволення свої вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

Згідно п. 8.2. договору застави, останній набирає чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання сторонами кредитного договору своїх зобов'язань за ним та повного виконання цього договору.

Пунктом 2.4.2 пункту 2.4 договору застави встановлено право заставодавця (п. ОСОБА_2) виконати забезпечені заставою зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи 03.11.2014 р. відповідач направив до свого майнового поручителя п. ОСОБА_2 лист-прохання щодо сплати Банку отриманого відповідачем кредиту в сумі 10.000.000 грн., а також нарахованих Банком процентів у сумі 483.068 грн. 48 коп. та пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 19421,12 грн., а всього 10.502.489 грн. 60 коп.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено місцевим судом станом на 01.11.2014 р. на відкритих у Банку на підставі договору банківського вкладу "Зимовий" (депозитному рахунку) № 26351065002762.840 знаходиться 672.646 доларів США, а на рахунку нарахованих витрат (процентів) № 26384065002762.840 - сума процентів у розмірі 39.671,35 доларів США, а всього 712317,35 доларів США, що належать п. ОСОБА_2, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку з 01.01.2014 до 01.11.2014 р. (а.с. 99-100).

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації АТ "ФІНРОСТБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" від 16.10.2014 № 113 на підставі якого розпочато процедуру ліквідації позивача та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку п. Волкова О.Ю. строком на один рік з 16.10.2014 р. до 16.10.2015 р. включно.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що строк виконання зобов'язань позивачем з повернення вкладу (депозиту) та сплати процентів ОСОБА_2 за договором банківського вкладу "Зимовий" від 19.02.2014 № 2762-Д, у загальній сумі 712317,35 доларів США, вважається таким що настав з 16.10.2014 р.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і не потребує згоди іншої сторони, а якщо вона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи 11.11.2014 р. п. ОСОБА_2, як майновий поручитель відповідача, на підставі ст. 601 ЦК України звернулась до Банка із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: боргу за договором кредиту в сумі 10.502.489 грн. 60 коп. в рахунок погашення боргу Банку перед нею за договором банківського вкладу "Зимовий" від 19.02.2014 № 2762-Д, застосувавши офіційний курс гривні до долару США станом на 11.11.2014 р. (1577,1363 грн. за 100 доларів США), за яким сума її вкладу та процентів, яка складає 712317,35 доларів США, що еквівалентно 11.234.215 грн. 50 коп. та зазначила, що після здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання банку перед ОСОБА_2 за договором банківського вкладу "Зимовий" від 19.02.2014 № 2762-Д припинені частково, та залишок заборгованості позивача перед нею становить 731.725 грн. 90 коп.

Зазначена заява була надіслана на адресу позивача 11.11.2014 р., що підтверджується поштовою квитанцією № 2703148 від 11.11.2014 р. та описом вкладення до цінного листа з відбитком відділення зв'язку від 11.11.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Як вбачається з матеріалів справи Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення "Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації в АТ "ФІНРОСТБАНК" № 55 від 15.07.2014 р. яким розпочато процедуру виведення Банку з ринку, запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку п. Волкова О.Ю.

Згідно п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 названого Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банк.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на час запровадження тимчасової адміністрації банку - заборонено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимоги Банку місцевий суд виходив з того, що обмеження зарахування зустрічних однорідних вимог встановлені п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» діють лише на час запровадження тимчасової адміністрації банку, тоді як, ст. 46 цього Закону, що встановлює наслідки призначення уповноваженої особи Фонду у процедурі ліквідації банку, таких обмежень в собі не містить, у зв'язку з чим, з огляду на закінчення тимчасової адміністрації банку та початок процедури ліквідації останнього, зарахування зустрічних однорідних вимог не суперечить нормам названого Закону.

Однак, з такими висновками місцевого суду колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 110 ЦК України особливості ліквідації банків встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до ч. 6 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Постановою Правління Національного банку України № 409 від 15.07.2014 року Банк (позивач) віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб „Про початок процедури ліквідації АТ "ФІНРОСТБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" від 16.10.2014 № 113, з 16.10.2014 р. розпочато процедуру ліквідації позивача та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку - п. Волкова О.Ю. строком на один рік з 16.10.2014 р. до 16.10.2015 р. включно.

Таким чином, з 16.10.2014 р. у п. Волкова О.Ю. припинились його повноваження як уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації в банку, та саме з 16.10.2014 р. п. Волков О.Ю. діє як уповноважена особа Фонду в процесі ліквідації банка та він набув всі повноваження уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку.

Згідно ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

1) виконує повноваження органів управління банку;

2) приймає до свого відання майно (кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу та виконує функції з управління та реалізації майна банку;

3) складає не пізніше ніж через три дні з дня свого призначення перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду;

4) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів;

5) у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб;

6) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю;

7) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх;

8) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, які підлягають обов'язковому зберіганню;

9) виконує повноваження, які визначені частиною другою статті 37 цього Закону;

10) здійснює відчуження активів і зобов'язань банку в разі, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Згідно ч. 2 ст. 49 названого Закону протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду та Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

У п. 6 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється у порядку черговості, визначеному статтею 52 цього Закону.

Крім того, черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплату витрат та здійснення платежів встановлено ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Таким чином, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлений певний порядок погашення вимог кредиторів.

Згідно ст. 602 ЦК України та ст. 202 ГК України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналіз вищенаведеного законодавства України свідчить про те, що законодавець чітко та однозначно визначив заборону на проведення заліку зустрічних вимог, як під час дії тимчасової адміністрації, так й під час ліквідації банку, оскільки, в процесі ліквідаційної процедури визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість погашення вимог кредиторів, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово, зокрема, шляхом проведення зарахування зустрічних вимог, так як такий залік зустрічних вимог під час ліквідації банку є фактичним погашенням вимог кредитора поза межами ліквідаційної процедури банку, внаслідок чого протилежні висновки суду першої інстанції є помилковими.

Ці висновки апеляційного суду ґрунтуються на матеріалах справи, нормах чинного законодавства та сформованій судовій практиці, зокрема, постановах Вищого господарського суду України від 13.05.2014 р. по справі № 910/19297/13, від 12.06.2014 р. по справі № 911/2788/13 та постанові Верховного суду України по справі № 3-112гс11 від 24.10.2011 р.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що будь-яке зарахування зустрічних вимог в процесі ліквідаційної процедури Банку є неможливим, так як такі дії порушують вищевказане законодавство України, а тому доходить висновку, що відповідач повинний повернути Банку отримані кредитні кошти в сумі 10.000.000 грн., а також сплатити позивачеві 292.383 грн. 54 коп. - відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.08.2014 р. по 25.09.2014 р. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 7392 грн. 65 коп. за період з 28.02.2014 р. по 25.09.2014 р.

Так як, при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити у повному обсязі.

Оскільки, позовні вимоги та апеляційна скарга Банка підлягають задоволенню у повному обсязі, то відповідач, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, повинний сплатити до Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору: 73080 грн. - за розгляд позовної заяви та 36540 грн. - за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія судді, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ""Фінростбанк" - задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2015 року у справі № 916/4393/14 - скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "Вікторія" на користь Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк": 10.000.000 грн. - боргу з повернення кредитних коштів, 292.383 грн. 54 коп. - відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.08.2014 р. по 25.09.2014 р. та 7392 грн. 65 коп. - пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 28.02.2014 р. по 25.09.2014 р.

Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "Вікторія" до Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 73080 грн.

Стягнути з приватної виробничо-комерційної фірми "Вікторія" до Державного бюджету України (ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, № рахунку 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності 206, код ЄДРПОУ суду 26016990) - витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 36540 грн.

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідні накази із зазначенням усіх повних та необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.03.2015 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Головей В.М.

Ярош А.І.