Справа № 353/168/15-ц

Провадження № 2/353/99/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Луковкіна У.Ю.

cекретаря - Бойко В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи свої позовні вимоги тим, що з 15.04.2010 року він з Відповідачкою перебуває у шлюбі, зареєстрованому у сел. Обертин Тлумацького району Івано-Франківської області, актовий запис № 4. Від шлюбу у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 Вказує, що він з Відповідачкою з 2012 року проживає окремо, шлюб існує формально, надалі збереження шлюбу неможливе, примирення є недоцільним, спільно нажитим майном поділяться в добровільному порядку, а тому Позивач просить шлюб розірвати та місце проживання малолітніх дітей визначити за місцем проживання їх матері.

В судове засідання Позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак подав до суду письмову заяву, в якій вказав, що позов підтримує, просить справу розглядати без його участі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, однак подала до суду письмову заяву, в якій вказала, що позов визнає, не заперечує проти його задоволення та просить справу розглядати у її відсутність. Додатково просила залишити їй шлюбне прізвище «ОСОБА_2».

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 15 квітня 2010 року між Позивачем та Відповідачкою у сел. Обертин Тлумацького району Івано-Франківської області, зареєстровано шлюб (а.з. № 4), що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 3). За час перебування у шлюбі у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 4, 5).

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка; примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з положеннями п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Судом встановлено, що Відповідачка та Позивач шлюбних відносин не підтримують, примирення між ними не можливе. Шлюб між сторонами існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам Позивача, що має істотне значення, а тому суд приходить до висновку, що стосунки, які існують між сторонами виключають можливість збереження сім`ї, а подальше перебування в шлюбі буде суперечити інтересам Позивачки і даний шлюб слід розірвати.

Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина 2 статті 112 Сімейного кодексу України).

Крім того, приймаючи до уваги, що шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки, а сторони зберегти сім'ю не бажають, суд, з урахуванням того, що розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їх особисті й майнові права, враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених ч. 2 ст. 110 СК України, вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити.

В силу вимог ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Враховуючи письмову заяву Відповідачки, суд, вважає, що після розірвання шлюбу слід залишити їй шлюбне прізвище «ОСОБА_2».

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років визначається за згодою сторін. Враховуючи те, що Позивач просив місцем проживання малолітніх дітей визначити місце проживання їх матері, а Відповідачка жодних заперечень на позов не подала та повністю визнала позовні вимоги, суд вважає, що місцем проживання малолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, слід визначити місце проживання їх матері - ОСОБА_2 (Відповідачка).

У відповідності до ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Згідно із п. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ч. 3 ст. 105, ст.ст. 110, 112, 113, 160 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 61, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який був зареєстрований 15 квітня 2010 року у сел. Обертин Тлумацького району Івано-Франківської області, актовий запис № 4 - розірвати.

Місцем проживання малолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, визначити місце проживання їх матері - ОСОБА_2.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_2 шлюбне прізвище «ОСОБА_2».

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Тлумацький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 223 ЦПК України.

Головуюча Луковкіна У.Ю.