УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2015 року Справа № 876/309/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Хобор Р.Б.
суддів Попка Я.М., Сеника Р.П.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 грудня 2014 року у справі №161/18718/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку про визнання дії неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
28.11.2014р. ОСОБА_1, звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку, про визнання дії неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 15 травня 2010 року йому була призначена пенсія відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про державну службу". На даний час пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про державну службу" в редакції Закону на дату призначення йому пенсії (15.05.2010р.), пенсія державним службовцям призначалася в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшувалася на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати. Для призначення пенсії згідно з вимогами Закону України "Про державну службу" до управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області були подані усі необхідні документи про нараховану йому заробітну плату за останні 24 календарні місяці роботи в апараті Волинської обласної держадміністрації за період з 01.05. 2008 по 30.04.2010 року.
Позивачу була призначена пенсія у редакції Закону України "Про державну службу" станом на 15.05.2010 року у розмірі 90 відсотків його заробітку, виходячи із сум заробітної плати зокрема: посадовий оклад - 982,00 грн., надбавка за ранг ( 8 ранг) 100,00 грн. надбавка за вислугу років ( 40 % ) 432,80 гри. Розмір його пенсії склав 2135,60 грн. ( 2372 х 90 % ).
З таким розміром пенсії позивач не погодився.
Постановою суду першої інстанції позов задоволено повністю.
Визнано протиправним рішення управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку за № 457/Б-01 від 03.11.2014 року про відмови включити матеріальну допомогу на оздоровлення - 8096,08 грн., індексацію заробітної плати - 2361,22 грн., а всього: грошових виплат на загальну суму 10 457,30 грн., в заробітну плату ( дохід ) для обчислення пенсії на користь ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України "Про державну службу".
Зобов'язано УПФУ провести з 21 жовтня 2014 року перерахунок та виплату пенсії на користь ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України "Про державну службу" в розмірі 90 відсотків, включивши в його дохід для обчислення пенсії суми матеріальної допомоги на оздоровлення - 8096,08 грн., індексацію заробітної плати - 2361,22 грн., а всього грошових виплат на загальну суму 10 457,30 грн.
Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.
Обґрунтування апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при винесенні постанови порушено норми матеріального та процесуального права, не проведено повного та всебічного з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Таким чином, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачу була призначена пенсія у редакції Закону України "Про державну службу" станом на 15.05.2010 року у розмірі 90 відсотків його заробітку, виходячи із сум заробітної плати, зокрема: посадовий оклад - 982,00 грн., надбавка за ранг ( 8 ранг) 100,00 грн. надбавка за вислугу років ( 40 % ) 432,80 гри. Розмір його пенсії склав 2135,60 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку в порушення вимог чинного законодавства про пенсійне забезпечення, при розрахунку пенсії на користь ОСОБА_1 не було враховано наступні грошові виплати: матеріальну допомогу на оздоровлення - 8096,08грн., індексацію заробітної плати -2361,22грн., а всього грошових виплат на загальну суму 10457,30грн, які він отримував під час роботи на державній службі, з яких в установленому порядку сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
21 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок призначеної йому пенсії з врахуванням отриманих під час роботи на державній службі вищезазначених грошових виплат, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення та індексації заробітної плати на загальну суму 10 457,30 грн., до якої додав довідку Волинської облдержадміністрації від 10 жовтня 2014 року за № 11.33/238 про нарахування та виплату йому матеріальної допомоги та індексації заробітної плати за останні 24 календарні місяці роботи перед зверненням за пенсією згідно з Законом України "Про державну службу", у якій роботодавець підтвердив, що він отримував під час роботи зазначені виплати, з яких було в установленому порядку сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Листом від 03 листопада 2014 року за №457/Б-01 відповідач його заяву залишив без задоволення. Свою відмову мотивував тим, що матеріальна допомога на оздоровлення та індексація заробітної плати не належать до інших надбавок і не включаються до заробітної плати при обчисленні пенсії державному службовцю згідно з вимогами Закону України "Про державну службу".
Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.
Частиною 2 статті 37 Закону України «Про державну службу» передбачено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частинами 2, 6 статті 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів (ч.7 ст.33).
Постановою КМ України від 09.03.2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів" керівникам цих органів надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Таким чином, матеріальну допомогу, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак, яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, необхідно враховувати при обчисленні розміру його пенсії. Положення Законів України «Про державну службу» та «;Про оплату праці» є загальними щодо спірних відносин. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20 лютого 2012 року.
Стосовно індексації заробітної плати, то колегія суддів зазначає, що індексація грошових доходів встановлена Законом України "Про індексацію грошових доходів громадян" від 03.07.1991р.
Враховуючи те, що чинне законодавство України як загальне, так і спеціальне відносить до складу заробітної плати також інші виплати, запроваджені нормативно-правовими актами, індексація грошових доходів приймається в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, а тому ухвалення судового рішення щодо захисту прав та інтересів особи на майбутнє, передбачаючи, що вони можуть бути порушені, є безпідставним.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої вірно встановлені обставини справи, а відтак підставно прийнято рішення про задоволення позову.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскаржувана постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку - залишити без задоволення.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 грудня 2014 року у справі №161/18718/14-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р.Б. Хобор
Судді Я.С. Попко
Р.П. Сеник