Справа № 303/514/15- ц

Провадження № 2/303/613/15

ряд. стат. звітн. - 53

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05 березня 2015 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого Котубей І.І.

при секретарі Панас М.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Центральна районна аптека № 4, ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до комунального підприємства Центральна районна аптека № 4, ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що вона з 1977 року працює завідуючою аптечним пунктом № 1 КП Центральна районна аптека № 4. Наприкінці 2011 року завідуючою КП ЦРА № 4 призначена ОСОБА_3, яка почала закривати мережу комунальних аптек і намагалася знищити її як конкурента, бо мала власний сімейний аптечний бізнес. Наказом № 3 від 05.01.2015 року позивача було звільнено з роботи згідно п.4 ст. 40 КЗпП України. Вважає таке звільнення незаконним, оскільки з нею не укладався ніякий трудовий договір, в наказі не зазначено дату звільнення, розрахунку при звільненні з нею не проведено. Крім того, в момент звільнення вона перебувала на лікуванні, її звільнення не було погоджено з профспілковим комітетом. Неправомірними діями ОСОБА_3 завдала їй моральну шкоду, яка полягає у моральних та фізичних стражданнях.

В судовому засіданні позивач повністю підтримала заявлені вимоги і просила їх задовольнити. Пояснила, що вона працювала на посаді завідуючої аптеки, хоча в наказі про звільнення зазначено - звільнити фармацевта. Фармацевт - це загальне поняття, всі працівники аптек, в тому числі і завідуючі, є фармацевтами. Під час звільнення вона хворіла, надала листок непрацездатності. При звільненні від неї ніхто не брав ніяких пояснень, згоди профкому не було. Оскільки її незаконно звільнила саме ОСОБА_3, позивач просить стягнути з неї мінімальний посадовий оклад за час вимушеного прогулу. Ці кошти просить стягувати не з КП ЦРА № 4, а особисто з ОСОБА_3 З КП ЦРА № 4 вона нічого не хоче, до підприємства ніяких вимог не ставить, оскільки працівникам підприємства і так важко. Також просить стягнути з ОСОБА_3 і моральну шкоду, оскільки внаслідок незаконного звільнення погіршився стан її здоров'я. Вона і раніше хворіла, але після незаконних дій відповідача стан її здоров'я різко погіршився.

Представник позивача в судовому засідання повністю підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених в позові, просив їх задовольнити. Пояснив, що основним порушенням при звільненні позивача є те, що в момент звільнення позивач перебувала на лікуванні, а також не було згоди профкому.

Представник відповідача - КП ЦРА № 4, та відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились повторно, про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомили.

Зі згоди позивача та представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді завідуючої аптечним пунктом № 1 комунального підприємства Центральна районна аптека № 4 при міській поліклініці м.Мукачево. Даний факт підтверджується записом в трудовій книжці позивача, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні (а.с. 16).

Згідно наказу № 3 від 05.01.2015 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» з ОСОБА_1 розірвано трудовий договір та звільнено її з роботи за прогул на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України. Як зазначено в наказі, підставою звільнення було безпідставний невихід працівника та роботу, відсутність її на роботі протягом всього дня - 05.01.2015 року (а.с. 18).

Відповідно до листка непрацездатності серії АГВ № 737643 ОСОБА_1 перебувала на денному стаціонарі в період з 05.01.2015 року по 16.01.2015 року (а.с. 19).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що станом на момент звільнення - 05.01.2015 року, ОСОБА_1 хворіла і перебувала на лікуванні.

Відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України власник має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.

Звільнення за вчинення прогулу (у тому числі і за відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) є дисциплінарним стягненням і повинне здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

Стаття 40 КЗпП України передбачає, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача ОСОБА_1 було звільнено в період її тимчасової непрацездатності, без дотримання правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень, а тому таке звільнення слід вважати незаконним.

Враховуючи наведене, вимога позивача про поновлення її на роботі є обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Разом з тим суд приходить до висновку, що не підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_3 на її користь мінімального посадового окладу за час прогулу та стягнення моральної шкоди з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частина 2 даної статті передбачає, що особа, яка бере участь у справі,

розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Заявляючи вимогу про стягнення мінімального посадового окладу за час прогулу позивач просить стягнути кошти не з Комунального підприємства Центральна районна аптека № 4, працівником якого вона являлась, а з відповідача ОСОБА_3, як фізичної особи. При цьому позивач наголосила в судовому засіданні, що з підприємства вона стягувати нічого не просить і не бажає цього робити.

Оскільки позивач не перебувала в трудових відносинах з ОСОБА_3, хоча остання і займала посаду завідувача підприємства, заробіток за час вимушеного прогулу не може бути стягнутий з неї. Дані кошти працівнику при поновленні на роботі мають бути сплачені за рахунок підприємства, з яким працівник перебував у трудових відносинах, а не за рахунок керівника підприємства.

Враховуючи, що позивач не бажає стягувати заробіток за час вимушеного прогулу з Комунального підприємства Центральна районна аптека № 4, виходячи з вимог диспозитивності, суд не вправі виходити за межі заявлених позивачем вимог і приймати рішення про стягнення коштів з підприємства.

Також не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди з наступних підстав.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як на доказ спричинення моральної шкоди позивач посилається тільки на копію амбулаторної картки, відповідно до якої вона постійно лікується, систематично звертається до лікарів. З даного документа вбачається, що позивач хворіла і постійно зверталася до лікарів як до моменту звільнення з роботи, так і після того. При цьому, амбулаторною карткою не підтверджується, що звернення до лікарів після звільнення з роботи було пов'язане саме з незаконним звільненням, що внаслідок звільнення з роботи у позивача погіршився стан здоров'я.

Таким чином, даний документ не може являтися належним доказом, яким би підтверджувався факт заподіяння позивачу моральної шкоди та її розмір, інших доказів на підтвердження цих обставин позивачем не надано, а тому її вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають до задоволення за недоведеністю.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді завідуючої аптечним пунктом № 1 комунального підприємства Центральна районна аптека № 4 при міській поліклініці м.Мукачево.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду І.І.Котубей