Справа № 141/64/15-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 березня 2015 року смт. Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області
В складі: головуючого - судді Слісарчука О.М.
при секретарі Симоненко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за участю сторін, -
В С ТА Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Оратівського районного суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1, являється головою споживчого товариства "Ремторг-2011". На підставі наказу №3 від 12.04.2012 року ОСОБА_2 прийнято на роботу продавцем магазину, що розташований в селі Стрижаків Оратівського району Вінницької області. 12 квітня 2012 року з ОСОБА_2 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність відповідно до якого продавець виконує роботу продажі товарів, безпосередньо пов'язану з збереженням, обробкою, продажем та приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей. З проведеної інвентаризації 23.06.2014 року у магазині, стало відомо, що відповідачка прийняла товар на суму 25801,79 грн. та грошові кошти в сумі 1755 грн. Після проведення інвентаризації встановлено, що відповідачка здала товар на суму 7522,79 грн. За результатами ревізій складено відомість, та виявлено нестачу товарів на суму 20034 грн. 00 коп. Дана відомість була підписаний продавцем ОСОБА_2 Зауважень щодо проведення ревізії не надходило, що свідчить про те, що продавець ОСОБА_2 погодилась з даною нестачею. Сума боргу, яка залишилась і підлягає поверненню становить 20034 грн. 00 коп. (двадцять тисяч тридцять чотири гривні 00 копійок). На підставі наказу № 5 від 01 липня 2014 року відповідачку ОСОБА_2 звільнено з посади продавця магазину за згодою сторін, для того щоб в подальшому вона могла отримувати допомогу по безробіттю, що підтверджується трудовою книжкою. На підтвердження вищевказаних обставин, ОСОБА_2 написала розписку, згідно якої зобов'язується віддати кошти в сумі 2034 грн., які нею були заборговані під час роботи продавцем в магазині СТ ""Ремторг-2011"" до 23 липня 2014 року. Позивач неодноразово звертався до відповідачки з пропозицією в добровільному порядку відшкодувати завдані збитки. Однак, відповідачка відмовляється сплачувати суму боргу. Станом на 16.01.2015 року відповідач ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 20034 грн. не повернула і відмовляється їх повертати, на мої неодноразові звернення щодо повернення суми боргу не реагує. Крім цього, своїми діями відповідачем ОСОБА_2 мені завдано моральної шкоди, яка виразилась в тому, постійних стражданнях, переживанні. Внаслідок підвищенням цін на продукцію, позивач змушений був купувати продукцію в менших обсягах, втратив частину прибутку. Внаслідок неповернення коштів йому було завдано моральної шкоди, яка виразилась у постійних душевних стражданнях, нервовому потрясінні та неможливості здійснити свої плани, яку оцінює в сумі 2000 грн. Просить стягнути з ОСОБА_2 його користь матеріальну шкоду в розмірі 20034 грн. (двадцять тисяч тридцять чотири гривні 00 копійок) та моральну шкоду в сумі 2000 грн. 00 коп. (дві тисячі гривень 00 копійок), а також сплачений судовий збір в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги зменшив позовні вимоги, а саме просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 17995 грн. 20 коп. (сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень копійок) та моральну шкоду в сумі 2000 грн. 00 коп. (дві тисячі гривень 00 копійок). Зменшені позовні вимоги мотивує тим, що під час судового розгляду до суду було надано пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із яких вбачається, що даними свідками було повернуто кошти продавщиці ОСОБА_7 в магазин "Ремторг-2011" власником якого є позивач на загальну суму на загальну суму 1984 грн. 60 коп. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири гривні шістдесят копійок). Крім цього, в магазин "Ремторг-2011" було повернено суму 54 грн. 20 коп., які була винна відповідач ОСОБА_2 В решті позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просить позов задовольнити. З приводу пояснень відповідача щодо того, що сума матеріальних збитків, це кошти, які винні жителі села за те, що писалися в магазині, коли продавщицею працювала ОСОБА_2 і кошти деякі жителі будуть віддавати та віддавали особисто відповідачу ОСОБА_8 пояснив, що можливо такі факти і були, однак відповідач ОСОБА_2 дані кошти в магазин "Ремторг-2011" не повертала. Крім цього, зазначив, що після ревізії була складена порівняльна відомість про результати нестачі з якою відповідач ОСОБА_2 погодилася, про що свідчить її підпис та підтвердила даний факт наданою розпискою.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, на яку суму точно сказати не може та пояснила, що працювала з 12.04.2012 року її прийнято на роботу продавцем магазину "Ремторг-2011", що розташований в селі Стрижаків Оратівського району Вінницької області. З нею укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність відповідно до якого продавець виконує роботу продажі товарів, безпосередньо пов'язану з збереженням, обробкою, продажем та приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей. Під час проведення інвентаризації 23.06.2014 року у магазині була виявлена нестача. За результатами ревізій складено відомість, та виявлено нестачу товарів на суму 20034 грн. 00 коп. (двадцять тисяч тридцять чотири гривні 00 копійок)., про що було складено відомість та акт в її присутності. Також нею була написана відповідна розписка про те, що нею заборговано кошти в сумі 20034 грн. 00 коп. Однак позовні вимоги на таку суму вона не визнає, оскільки дана нестача виникла внаслідок того, що жителі села Стрижаків Оратівського району Вінницької області брали в магазині товари під запис, тобто в борг. А потім віддавала кошти їй та в магазин. Крім цього, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 віддавали кошти продавщиці ОСОБА_7 в магазин "Ремторг-2011" власником якого є позивач на загальну суму на загальну суму 1984 грн. 60 коп. І ще багато людей повертали кошти їй кошти яких вона писала, однак прізвищ назвати не може та які суми повертали не пам'ятає. Вважає, що сума шкоди занадто велика, навіть зі зменшеними позовними вимогами. Щодо моральної шкоди позовні вимоги не визнала в повному обсязі, мотивуючи тим, що позивач ОСОБА_1 ніякої моральної шкоди не завдавала. Щодо суми боргу пояснила, що кошти, які виявлені під час нестачі заборгувала не вона, а жителі села Стрижаків, тому дані кошти треба стягувати з них.
Суд, вислухавши учасників судового процесу, вивчивши письмові матеріали справи встановив наступні факти правовідносини.
Згідно ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за заявою осіб, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тобто кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Між сторонами виникли правовідносини в сфері трудових відносин, а саме між власником та працівником з приводу відшкодування шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудового договору, що регулюються відповідними нормами Кодексу Законів про працю.
На підставі наказу №3 від 12.04.2012 року ОСОБА_2 прийнято на роботу продавцем магазину, що розташований в селі Стрижаків Оратівського району Вінницької області, що підтверджується копією трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 26.08.1997 року.
12 квітня 2012 року з ОСОБА_2 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність відповідно до якого продавець виконує роботу продажі товарів, безпосередньо пов'язану з збереженням, обробкою, продажем та приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей.
23 червня 2014 року в магазині "Ремторг-2011", який розташований в селі Стрижаків Оратівського району Вінницької області та належить СТ "Ремторг 2011" головою якого є позивач ОСОБА_1 проведено інвентаризацію, що підтверджується інвентаризаційним описом товарів, матеріалів, тари і грошових коштів від 23.06.2014 року, згідно якої рахуються товари на суму 25801 грн. 79 коп. (двадцять п'ять тисяча вісімсот одна гривня сімдесят дев'ять копійок). Даний опис був підписаний продавцем ОСОБА_2
За результатами ревізій була складена порівняльна відомість результатів інвентаризації товарів, матеріалів, тари і грошовий коштів в торгівлі СТ "Ремторг 2011" від 23.06.2014 року згідно якої виявлено нестачу товарів на суму 20034рн. 00 коп. Дана відомість також була підписана відповідачкою. Зауважень щодо проведення ревізії не надходило, що свідчить про те, що продавець ОСОБА_2 погодилась з даною нестачею.
Як вбачається з розписки ОСОБА_2 вона зобов'язується віддати кошти в сумі 2034 грн., які нею були заборговані під час роботи продавцем в магазині СТ ""Ремторг-2011"" до 23 липня 2014 року.
Із пояснення ОСОБА_3 від 26.02.2015 року вбачається, що ОСОБА_3 віддала кошти, які була винна в сумі 400 грн., в магазин "Ремторг-2011" власником якого є я, продавщиці ОСОБА_7
Із пояснень ОСОБА_4 від 25.02.2015 року, вбачається, що ОСОБА_4 віддав кошти, які був винен в сумі 734,80 грн., в магазин "Ремторг-2011" власником якого є я, продавщиці ОСОБА_7
Із пояснення ОСОБА_5 від 25.02.2015 року вбачається, що ОСОБА_5 віддала кошти, які була винна в сумі 762 грн. частково відповідачу ОСОБА_2, а частково в магазин "Ремторг-2011" власником якого є я, продавщиці ОСОБА_7
Із пояснення ОСОБА_6 від 25.02.2015 року вбачається, що ОСОБА_6 віддала кошти, які була винна в сумі 87,80 грн. частково в магазин "Ремторг-2011" власником якого є я, продавщиці ОСОБА_7
Крім цього, в магазин "Ремторг-2011" було повернено суму 54 грн. 20 коп., які була винна відповідач ОСОБА_2.
Дані факти встановлені в судовому засіданні та не заперечуються сторонами.
Однак, матеріальну шкоду в сумі17995 грн. 20 коп. (сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень копійок) позивачу не було повернено. Позивач неодноразово звертався до відповідачки з пропозицією в добровільному порядку відшкодувати завдані збитки. Однак, відповідачка відмовляється сплачувати суму боргу.
На підставі наказу № 5 від 01 липня 2014 року відповідачку звільнено з посади продавця магазину за згодою сторін, що підтверджується копією трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 26.08.1997 року.
Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.
Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Статтею 134 КЗпП України встановлено випадки повної матеріальної відповідальності, зокрема, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків; 8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
Відповідно до ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 року "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений.
Як встановлено судом, матеріальна шкода, заподіяна працівником внаслідок виконання трудового договору становить 20034 грн. 00 коп. З матеріалів справи вбачається з відповідачкою укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність відповідно до вимог законодавства і вона несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди. Відповідач ОСОБА_2 працюючи на посаді продавця відноситься до категорії працівників, з якими згідно ст. 135-1 КЗпП може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Так як, зауважень щодо проведення ревізії не надходило, інвентаризаційні описи були підписані відповідачкою, крім цього вищевказані обставини підтверджені розпискою, то це свідчить про те, що продавець ОСОБА_2 погодилась з вищезазначеною нестачею. Однак як вбачається з уточнених позовних вимог шкоду в сумі 2038 грн. 80 коп. (дві тисячі тридцять вісім гривень вісімдесят копійок) позивачу було відшкодовано. Сума матеріальних збитків, завданих працівником під час виконання трудового договору становить 17995 грн. 20 коп. (сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень копійок, які слід стягнути з відповідача.
Таким чином, оцінивши всі докази по справі в їх сукупності суд прийшов до висновку, що шкода завдана відповідачем, внаслідок виконання трудового договору позивачу повинна бути відшкодована в повному обсязі, тому уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Що стосується позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Позивач ОСОБА_1 посилається на те, діями відповідача ОСОБА_2 йому завдано моральної шкоди, яка виразилась в постійних стражданнях, переживанні. Внаслідок підвищенням цін на продукцію, позивач змушений був купувати продукцію в менших обсягах, втратив частину прибутку. Внаслідок неповернення і коштів йому було завдано моральної шкоди, яка виразилась у постійних душевних стражданнях, нервовому потрясінні та неможливості здійснити свої плани, яку оцінює в сумі 2000 грн.
Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Таким чином, позивач не виконав вимоги ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, суду не надано жодного доказу, який би підтверджував дані факти, на підставі чого, на думку суду, позовна вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує що зменшені позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди задоволені повністю, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп. Крім цього суд, враховує, що оскільки у позовних вимогах щодо стягнення моральної шкоди позивачу було відмовлено, то судові витрати в цій частині слід залишити без відшкодування.
На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 3, 10, 11, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 130, 134, ч. 1 ст. 135-1, 135-3, ч. 3 ст. 136, 137-138 КЗпП України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, матеріальну шкоду в розмірі 17995 грн. 20 коп. (сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень двадцять копійок).
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, сплачену суму судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп. (двісті сорок три гривні шістдесят копійок).
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Оратівський районний суд Вінницької області.
СУДДЯ О.М. Слісарчук
Повний текст рішення буде виготовлено 10.03.2015 року.