КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2014 року справа № П/811/3565/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Світ Олія»

доСвітловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Кіровоградській області

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.09.2014 року №0004681500 та №0004671500, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Олія» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 16.09.2014 року:

- №0004681500 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 400182,00 грн. в т.ч. за основним платежем у сумі 266788,00 грн., фінансові (штрафні) санкції у сумі 133394,00 грн.;

- №0004671500 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 342900,00 грн. з яких 228600,00 грн. основний платіж та 114300,00 грн. штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем: п.138.1, п.138.2 ст.138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 228600,00грн. та п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 266788,00 грн.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень на його підставі, являються неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідач надав суду заперечення в яких зазначив, що Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Кіровоградській області акт №371/2200/38066068 від 28.08.2014 року «Про неможливість проведення виїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Світ Олія» складений правомірно, згідно діючого законодавства, а висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими.

В судове засідання 17 листопада 2014 року представники сторін не прибули, попередньо подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності (т.6, а.с.1-2).

Відповідно до ухвали від 17.11.2014 року подальший розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

20.08.2014 року Світловодською ОДПІ ГУ Міндоходів і зборів України в Кіровоградській області на підставі пп.78.1.1, п.78.1, ст.78 Податкового Кодексу України прийнято Наказ №543 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "СВІТ ОЛІЯ» з питань правильно нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період діяльності за липень 2013 року, квітень, травень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ «ЮВЕНТУЇ^ ГРУП» (ЄДРПОУ 39042598), за січень, лютий 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Стройбуд2 (код ЄДРПОУ 38193580), за квітень, травень, червень 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ « 1 плюс» (код ЄДРПОУ 38374975), за вересень, жовтень, листопад 2013 року по взаємовідносинах з "Вайт Груп" (ЄДРПОУ 38702845), за лютий 2014 року по взаємовідносинах ТОВ «Спец-Груп» (ЄДРПОУ 38591004), ТОВ «Нікс Трейдінг» (38926901) за лютий 2014 року, за квітень 2014 року взаємовідносинах з ТОВ «Аполло ЛТД» (код за ЄДРПОУ 38488656) та подальшої реалізації (використання) придбаних ТМЦ (робіт, послуг) та податку на прибуток за 2013 рік.

Відповідно до зазначеного Наказу відповідачем виписані направлення посадовим особам органу податкової служби на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СВІТ ОЛІЯ» від 20.08.2014 за № 000719, 000720, 000721.

Посадовими особами податкового органу 20.08.2014 року здійснено вихід за адресою місцезнаходження ТОВ «Світ Олія» та встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 підприємство не знаходиться.

Про данні обставини складено Акт №53/2200/38066068 від 20.08.2014 року «Про не встановлення за місцем знаходження ТОВ «Світ Олія».

Податковим органом складено акт №371/2200/38066068 від 28.08.2014 року «Про неможливість проведення виїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «СВІТ ОЛІЯ» та зафіксовано висновки про відсутність факту реального здійснення операцій. В акті зазначено, що у зв'язку з тим, що направлення від 20.08.2014 за №000719, 000720, 000721 та наказ №543 від 20.08.2014 року не вручено посадовим особам ТОВ «Світ Олія» перевірку неможливо розпочати (т.1, а.с.15-90).

Кіровоградський окружний адміністративний суд, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Відповідно до пп. 75.1.2. статті 75 ПК України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Як підставу для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СВІТ ОЛІЯ» відповідач визначив підпункт 78.1.1 пункту 78 статті 78 Податкового кодексу України.

Підпунктом 78.1.1, 78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

- розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Проте, відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання вимог Податкового кодексу України зазначених вище.

Пунктом 75.1., статті 75 ПК України визначено, що, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства визначає, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом під час розгляду справи не встановлено, а відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження існування в межах спірних правовідносин будь-якої підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, перелік яких визначений в пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

З урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів, що можуть бути підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки у межах спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що Світловодська ОДПІ ГУ Міндоходів і зборів України в Кіровоградській області не мала правових підстав для прийняття відповідного наказу та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СВІТ ОЛІЯ».

Пункт 78.4 статті 78 Податкового кодексу України встановлює, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Суд звертає увагу, що визначальною умовою виникнення права на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому завчасно до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки або вказані документи завчасно до початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки надіслано платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Зазначене узгоджується з правом платника податків бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, закріпленого у підпункті 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, та обов'язком платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, що передбачено пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що документальна позапланова виїзна перевірка може бути проведена на підставі наказу керівника контролюючого органу за наявності підстав для її проведення; у свою чергу право на її проведення виникає за умови завчасного, до початку проведення зазначеної перевірки, вручення платнику податків чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки або завчасного, до початку проведення перевірки, надіслання платнику податків вказаних документів рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Разом з тим, під час розгляду справи суд встановив, що під час здійснення заходів з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СВІТ ОЛІЯ» Світловодською ОДПІ ГУ Міндоходів і зборів України в Кіровоградській області фактично вчинено дії по проведенню камеральної перевірки позивача, за результатами яких і складено Акт «Про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «СВІТ ОЛІЯ».

Так, відповідно пп.. 75.1.1. камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки визначений статтею 76 ПК України.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

При цьому, у разі виявлення за результатами камеральної перевірки помилок (порушень) за кожен звітний (податковий) період складається акт. Залежно від підстави перевірки (неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності з податку на додану вартість (пп.75.1.1 п.75.1 ст.75, ст.76, п.49.18 ст.49 Кодексу) або виявлення помилок (порушень) в податковій звітності з податку на додану вартість (п.200.10 ст.200, пп.75.1.1 п.75.1 ст.75, ст.76).

Під час камеральних перевірок аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Так, нормами пункту 78.1 статті 78 ПКУ визначені обставини для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, але стаття 78 ПКУ не містить норм, які б встановлювали обставини, передбачені для проведення камеральної перевірки.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодна норма ПК України не встановлює, що для проведення камеральної перевірки можуть бути застосовані обставини, передбачені для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної податкової служби України як органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави для проведення виїзної та камеральної перевірки різні, відтак підстави, встановлені для виїзних перевірок не можуть бути підставами для проведення камеральної перевірки, оскільки ПК України визначено різні підстави та порядок проведення.

Враховуючи викладене, дії Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів і зборів України в Кіровоградській області щодо проведення фактично камеральної перевірки ТОВ «СВІТ ОЛІЯ» здійснені не на підставі, не у спосіб та не в межах, визначених Податковим кодексом України, а тому є протиправними.

Як встановлює частина друга статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи наведену процесуальну норму, Кіровоградський окружний адміністративний суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача в рамках даного адміністративного спору необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів і зборів України в Кіровоградській області по проведенню камеральної перевірки ТОВ «СВІТ ОЛІЯ» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість з контрагентами, за результатами якої складено Акт «Про неможливість проведення виїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «СВІТ ОЛІЯ».

При цьому, на переконання суду, введення платника в оману та приховування під назвою «Акт Про неможливість проведення виїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «СВІТ ОЛІЯ» фактичних дій щодо проведення камеральної перевірки, не звільняє орган державної податкової служби від виконання приписів Податкового кодексу України, зокрема в частині визначеного порядку та підстав для проведення камеральної перевірки.

Крім того, суд також вважає за необхідне висловити свою незгоду з висновками, що викладені відповідачем в Акті про неможливість проведення виїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «СВІТ ОЛІЯ».

В вищезазначеному Акті зазначено, що ТОВ «СВІТ ОЛІЯ» проводило господарські операції - не спрямовані на реальне настання наслідків, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, відсутності об'єкту оподаткування при придбанні та продажу товарів.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність фактів господарських операцій ТОВ «СВІТ ОЛІЯ» з підприємствами-контрагентами за перевірений період.

Судом встановлено, що на підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0004681500 від 16.09.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 400182,00 грн., в тому числі за основним платежем - 266788,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 133394,00 грн. (т.1, а.с.12);

- податкове повідомлення - рішення №0004671500 від 16.09.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 342900,00 грн., в тому числі за основним платежем - 228600,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 114300,00 грн. (а.с.11).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Зі змісту наведених норм випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами ТОВ «Стройбуд-2012», ТОВ «Ілана Плюс», ТОВ «Ювентус-Груп», ТОВ «Вайт Груп», ТОВ «Спец-Груп», ТОВ «Нікс-Трейдінг» та ТОВ «Аполло ЛТД», на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Світ Олія» та ТОВ «Ювентус-Груп» укладено договори поставки №1003К від 10.03.2014 року та №2005/ДТ/1 від 19.05.2014 року відповідно до яких ТОВ «Ювентус-Груп» поставило ТОВ «Світ Олія» товар (шрот соняшниковий, олія соєва, жми соєвий, олія соняшникова нерафінована, дизельне пальне).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання передачі товару, відомості на відпуск дизельного пального свідчать про фактичне виконання сторонами умов договорів (т.1, а.с.97-212, 243-252; т.2, а.с.159-163; т.4, а.с.87-190).

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними (т.1, а.с.213-242).

Судом також встановлено, що між ТОВ «Світ Олія» та ТОВ «Стройбуд-2012» укладено договори поставки №2501К від 25.01.2013 року та №0201К від 02.01.2013 року відповідно до яких ТОВ «Стройбуд-2012» поставило ТОВ «Світ Олія» товар (фуз гідратаційний та олію соняшникову нерафіновану).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: видаткові накладні, податкові накладні та акти приймання-передачі товару свідчать про фактичне виконання сторонами умов вищевказаних договорів (т.2, а.с.1-14, 22-27; т.3, а.с.10-14, 16-18, 20-22, 24-26, 29-31, 33-35, 37-39, 42-44, 46-48, 50-52, 54-56, 59-61, 63-66, 68-69, 71-73, 76-78, 80-82, 84-86, 88-90, 92-94, 96-98, 100-102, 104-105, 107-109, 111-116, 118).

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними (т.2, а.с.15-21; т.3, а.с.15, 19, 23, 27-28, 32, 36, 40-41, 45, 49, 53, 57-58, 62, 67, 70, 74-75, 79, 83, 87, 91, 95, 99, 103, 106, 110, 117).

Відповідно до договору укладеного між ТОВ «Світ Олія» та ТОВ «Ілана Плюс» №0404К від 04.04.2013 року ТОВ «Ілана Плюс» поставило ТОВ «Світ Олія» товар (фуз гідратаційний).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: видаткові накладні, податкові накладні та акти приймання-передачі товару свідчать про фактичне виконання сторонами умов вищевказаного договору (т.2, а.с.28-35, 40-43).

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними (т.2, а.с.36-39).

Згідно договорів укладених між ТОВ «Світ Олія» та ТОВ «Ілана Плюс» №0404К від 04.04.2013 року та №2503К від 25.03.2013 року ТОВ «Ілана Плюс» поставило ТОВ «Світ Олія» товар (фуз гідратаційний, олія соняшникова не рафінована).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: видаткові накладні, податкові накладні та акти приймання-передачі товару свідчать про фактичне виконання сторонами умов вищевказаного договору (т.2, а.с.28-35, 40-43; т.3, а.с.119-234; т4, а.с.1-88).

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними (т.2, а.с.36-39; т.3, а.с.121, 125, 129, 133, 157, 141, 145, 149, 153, 157, 161, 165, 169, 173, 177, 181, 184, 188, 192, 196, 200, 204, 208, 212, 216, 219, 223, 227, 231, 235, 239, 243, 247, 251; т.4, а.с.1, 5, 9, 13, 17, 21, 25, 29, 33, 37, 41, 45, 49, 53, 57, 61, 65, 69, 73, 77, 81,85).

Судом встановлено, що відповідно до договору укладеного між ТОВ «Світ Олія» та ТОВ «Вайт Груп» №0209КДП від 02.09.2013 року, ТОВ «Вайт Груп» поставило ТОВ «Світ Олія» товар (дизельне паливо).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні та відомості на відпуск дизельного пального свідчать про фактичне виконання сторонами умов вищевказаного договору (т.2, а.с.44-67, 151-158).

Відповідно до договору укладеного між ТОВ «Світ Олія» та ТОВ «Спец Груп» №2002К від 20.02.2014 року, ТОВ «Спец Груп» поставило ТОВ «Світ Олія» товар (олію соняшникову нерафіновану).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: видаткові накладні та податкові накладні та акт звіряння взаємних розрахунків свідчать про фактичне виконання сторонами умов вищевказаного договору (т.2, а.с.68-107; т.4, а.с.191-251).

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними (т.2, а.с.108-147, т.4, а.с.194, 197, 200, 203, 206, 209, 212, 215, 218, 221, 224, 227, 230, 233, 236, 239, 242, 245, 248, 251).

Судом встановлено, що відповідно до договору укладеного між ТОВ «Нікс Трейдінк» та ТОВ «Світ Олія» №0102/14тр від 01.02.2014 року про надання послуг ТОВ «Нікс Трейдінк» надало ТОВ «Світ Олія» послуги по перевезенню вантажу (олії соняшникової нерафінової).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: рахунок на оплату, податкова накладна та акт виконаних робіт свідчить про фактичне виконання сторонами умов вищевказаного договору (т.2, а.с.148-150).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагентів.

Судом встановлено, що придбаний у контрагентів товар використаний у межах власної господарської діяльності позивача.

Позивачем до матеріалів справи долучено ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09.10.2014 року відповідно до якої надано дозвіл на проведення обшуку у нежитловому приміщенні за місцем здійснення діяльності ТОВ «Світ Олія» (код за ЄДРПОУ 38066068), за адресою: АДРЕСА_2, яке перебуває у власності ОСОБА_1 з метою відшукання, виявлення та вилучення речей і документів, що мають значення для досудового розслідування та містять відомості, які можуть бути доказами під час судового розгляду (т.5, а.с.245-246).

В матеріалах справи міститься протокол обшуку відповідно до якого виявлено та вилучено первинну документацію, проаналізувавши зміст протоколу суд дійшов висновку, що вилучені первинні документи складені за спірними господарськими операціями у перевіреному періоді згідно акту від 28.08.2014 року №371/2200/38066068 (т.5, а.с.247-259).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про реальність господарських операцій здійснених ТОВ «Світ Олія» з його контрагентами - ТОВ «Стройбуд-2012», ТОВ «Ілана Плюс», ТОВ «Ювентус-Груп», ТОВ «Вайт Груп», ТОВ «Спец-Груп», ТОВ «Нікс-Трейдінг» та ТОВ «Аполло ЛТД», на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість, що підтверджується долученими до матеріалів податковими деклараціями з податку на додану вартість (т.5, а.с.1-244).

Отже, матеріалами справи доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та валових витрат.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат, а також відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України - податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки використано акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача. За результатами перевірок вказаних контрагентів позивача податковим органом встановлено відсутність поставок товарі та укладення угод без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з цим, податковим органом визнано угоди поставки нікчемними, в тому числі, укладені з позивачем.

Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги)не безпосередньо дол. Бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не взнав про такі зловживання і не міг про них знати.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичної особи, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ.

Наявними матеріалами даної адміністративної справи позивачем підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами за перевірений період, на підставі яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, відповідачем не доведено правомірність дій у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з формулювання позовних вимог та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Світ Олія» підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Олія» судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Олія» задовольнити.

2.Вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Кіровоградській області по проведенню камеральної перевірки ТОВ «Світ Олія», за результатами якої складено Акт №371/2200/38066068 від 28.08.2014 року «Про неможливість проведення виїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Світ Олія» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період діяльності за липень 2013 року, квітень, травень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ «Ювентус-груп», за січень, лютий 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Стройбуд 2012», за квітень, травень, червень 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Ілана плюс», за вересень, жовтень, листопад 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Вайт Груп», за лютий 2014 року по взаємовідносинах ТОВ «Спец-Груп», ТОВ «Ніка Трейдінг» за лютий 2014 року, за квітень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ «Аполло ЛТД» та подальшої реалізації (використання) придбаних ТМЦ (робіт, послуг) та податку на прибуток за 2013 рік.

3.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції від 16.09.2014 року:

- №0004681500 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 400182,00 грн. в т.ч. за основним платежем у сумі 266788,00 грн., фінансові (штрафні) санкції у сумі 133394,00 грн.;

- №0004671500 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 342900,00 грн. з яких 228600,00 грн. основний платіж та 114300,00 грн. штрафні санкції.

4.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ОЛІЯ» (код - 38066068) з Державного бюджету України судові витрати в сумі 487,20 грн., зобов'язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 487,20 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (код - 38713773).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Жук Р.В.