КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2015 р. Справа№ 912/3212/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі

судового засідання: Грабовському Д.А.

за участі представників

від сторін:

прокурор Жовтун Н.Б. - посвід. від 21.08.2013 № 019901

позивач не з'явився, про день, час та місце розгляду справи

повідомлений належним чином;

відповідач Пахолова О.А. - дов. від 30.12.2014р. №1980

розглянувши матеріали

апеляційної скарги ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії Управління

магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014р.

у справі № 912/3212/14 (судя Лиськов М.О.)

за позовом Світловодського міжрайонного прокурора в

інтересах держави в особі Державної екологічної

інспекції у Кіровоградській області

до відповідача ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії Управління

магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз"

про стягнення збитків у розмірі - 208 006,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

24.09.2012 Світловодський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача ПАТ "Укртрансгаз" про стягнення збитків, заподіяних довкіллю внаслідок самовільного водокористування, в розмірі 208 006,30 грн. за спірний період з 24.12.2013 по 28.05.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 №912/3212/14 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача ПАТ "Укртрансгаз" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області, збитки, заподіяні навколишньому природному середовищу, в сумі 208 006 грн. 30 коп., зарахувавши кошти до спеціального фонду Державного бюджету України, спеціальних фондів місцевих бюджетів Кіровоградської обласної ради та Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, відповідач ПАТ "Укртрансгаз" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 №912/3212/14 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Позивач у своєму Відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 №912/3212/14 без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Ухвалою КАГС від 17.11.2014 №912/3212/14 порушено апеляційне провадження за скаргою відповідача та призначено судове засідання (колегія суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Авдеєва П.В., Корсакової Г.В.)

За Розпорядженням заступника голови КАГС від 13.01.2015, враховуючи перебування судді Авдеєва П.В. у черговій відпустці, для розгляду даної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Корсакової Г.В., Яковлєва М.Л.

Ухвалою КАГС від 13.01.2015 №912/3212/14 прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження колегії суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Корсакової Г.В., Яковлєва М.Л.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача ПАТ "Укртрансгаз" залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області 28.05.2014 на підставі Наказу від 26.05.2014 № 290 було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності Кременчуцького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (далі Кременчуцьке ЛВУМГ) філії "Управління магістральних газопроводів "ЧЕРКАСИТРАНСГАЗ" ПАТ "УКРТРАНСГАЗ".

Кременчуцьке лінійне виробниче управління магістральних газопроводів є структурним підрозділом філії "Управління магістральних газопроводів "ЧЕРКАСИТРАНСГАЗ" ПАТ "УКРТРАНСГАЗ", який включений до його складу внаслідок реорганізації ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" шляхом перетворення, на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 N 360-р "Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України "Про реорганізацію Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 18 липня 2012 року № 530.

Кременчуцьке ЛВУМГ не є юридичною особою та здійснює частину функцій Філії, що відповідає статутним цілям Товариства, на основі та відповідно до чинного законодавства України та положення.

За названою Перевіркою встановлено, що підприємством здійснюється централізоване водопостачання за відсутності Дозволу на спеціальне водокористування.

Так, дія вказаного Дозволу № 10020 А/Кір, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області 03.02.2011, закінчилась 23.12.2013. Новий Дозвіл підприємством не отримано. Таким чином, в період з 24.12.2013 по 28.05.2014 підприємством здійснювався забір води без Дозволу на спеціальне водокористування.

Статтею 49 Водного Кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Частиною 3 ст. 110 Водного кодексу України передбачено відповідальність за порушення водного законодавства, в тому числі за порушення правил спеціального водокористування.

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства (ст. 111 Кодексу).

За результатами проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.05.2014 № 07-105. (а/с 11-16)

З метою усунення виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва видано Припис №105 від 28.05.2014, а також накладено штрафи за Постановами від 28.05.2014 №009232 та від 28.05.2014 №009184. (а/с 17-22), які, в свою чергу сплаченні відповідачем, що підтверджено Квитанціями № к15/2/f3 на суму 136,00 грн. та № 8369002 на суму 85,00 грн. (а/с 20; 22)

Документи на спеціальне водокористування у відповідача на час складення названого Акту перевірки були відсутні. Зазначений факт відповідачем не спростований.

На підставі Розрахунку від 04.06.2014 про розмір відшкодування збитків, заподіяних державі ГКС "Задніпровська" Кременчуцького ЛВУМГ внаслідок самовільного водокористування за період з 24.12.2013 по 28.05.2014 без Дозволу на спеціальне водокористування, підприємством здійснено забір води у кількості 3 154 куб. м., що є порушенням вимог ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", п. 9 ст. 44, ст. ст. 48, 110, 111 Водного кодексу України. (а/с 23)

Відповідно до п. 1.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009 № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783, з останніми змінами від 15.06.2012, нею встановлюється порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води). Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Виходячи із положень п. 1.7 Методики самовільне водокористування - це здійснення спеціального водокористування без наявності відповідного дозволу на нього (забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води для скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач при визначенні розміру збитків, спричинених відповідачем навколишньому природному середовищу внаслідок відсутності дозволів на спеціальне водокористування, застосовує названу Методику.

Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області за формулою, зазначеною в п. 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди України від 20.07.2009 № 389, розраховано розмір збитків, заподіяних довкіллю внаслідок самовільного водокористування, який склав 208 006 грн. 30 коп.

Розрахунок заявлених прокурором до стягнення збитків, заподіяних Державі внаслідок самовільного використання води, є арифметично правильним.

Необхідною умовою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів, є встановлення самого факту вчинення особою правопорушення, тобто факту самовільного використання водних ресурсів та їх обсягів.

Матеріали справи містять належні докази самовільного використання відповідачем водних ресурсів без отримання дозвільних документів та докази, що підтверджують обсяг використаної води, а тому вина відповідача у заподіянні державі заявлених прокурором до стягнення збитків є доведеною.

Згідно з вимогами ст. ст. 66, 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не завдавати шкоду природі, відшкодувати завдані ним збитки.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону природного середовища в порядку та розмірах, встановлених законодавством У країни.

Відповідно до п.7 ч. З ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Крім того, згідно ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

На час розгляду справи, як у місцевому господарському суді, так і суді апеляційної інстанції, в добровільному порядку зазначені збитки підприємством не сплачені.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення заявленої суми збитків заподіяних довкіллю внаслідок самовільного водокористування в розмірі 208 006,30 грн. за спірний період з 24.12.2013 по 28.05.2014.

Щодо стверджень відповідача у доводах апеляційного оскарження про відсутність його вини у неодержані дозволу на спеціальне водокористування, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди. При чому, в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв'язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов'язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди.

Відповідач, постійно наголошував на неодноразовому зверненні до Державної служби геології та надр України з заявами про надання відповідного дозволу. За ствердженням ПАТ "Укртрансгаз", ним було вжито всіх необхідних та можливих заходів, передбачених чинним законодавством для отримання дозволу на спеціальне водокористування на об'єкті ГКС «Задніпровська», а тому відсутні обставини самовільного водокористування та заподіяння шкоди державі з боку відповідача.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу, спростовуючи дане зауваження наголошував на тому, що відповідач не був позбавлений права на оскарження «протиправної бездіяльності» вказаного органу.

Колегія суддів зауважує, що з аналізу правових норм чинного законодавства, що регулюють порядок спеціального водокористування, вбачається, що закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування за відсутності рішення органу, що його видав, про припинення права відповідача на спеціальне водокористування не позбавляє останнього можливості продовжити строк такого водокористування у встановленому законом порядку. Водночас дії відповідача з використання вод після закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування без його продовження, хоч і за відсутності рішення компетентного органу про припинення спеціального водокористування, вважаються самовільним водокористуванням.

У своїй апеляційній скарзі відповідач стверджував також про те, що Листом від 22.01.2014 №01-15/223/6.1/1 (а/с 42) Департамент екології та природних ресурсів Кіровоградської ОДА встановив факт закінчення дозволу на спеціальне водокористування по ГКС «Задніпровська».

В свою чергу, позивач спростовуючи дане зауваження відповідача, зазначав, що вказаним Листом Департамент дійсно повідомив останнього про закінчення терміну дії Дозволу, проте не приймав ніякого письмового рішення про припинення спеціального водокористування. Також, екологічна інспекція звертає увагу, що ДЕІ у Кіровоградській області не є дозвільним органом, який видавав відповідачу спірний Дозвіл, а тому дане твердження відповідача не відповідає дійсності.

Відповідач звертав увагу суду і на те, що за Платіжними дорученнями № 1924 від 07.02.2014 на суму 2 406,12 грн., № 9493 від 12.05.2014 на суму 5 569,15 грн., №17515 від 13.08.2014 на суму 5 460,66 грн. він в порядку ст.ст. 327.1, 327.3 Податкового кодексу України СПЛАТИВ ЗБІР за спеціальне використання води за 4-й квартал 2013 року, за 1-й квартал 2014 року, за 2-й квартал 2014 року, а тому відповідно немає підстав для стягнення збитків у розмірі 208 006,30 грн. за спірний період з 24.12.2013 по 28.05.2014.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що ним, відповідно до положень ст.ст. 327.1, 327.3 Податкового кодексу України, здійснене нарахування та сплата до Державного бюджету ЗБОРУ за спеціальне використання води у п'ятикратному розмірі, виходячи з фактичних обсягів використаної води по ГКС «Задніпровська» за весь період відсутності дозволу на спеціальне водокористування, а тому покладення на нього обов'язку зі сплати заявлених прокурором збитків є неприпустимим.

Згідно з ч. 2 ст. 111 Водного кодексу України відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Відтак, колегія суддів зазначає, що сплата відповідачем збору за спеціальне водокористування не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення водного законодавства. Обов'язок відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, наступає незалежно від факту сплати передбаченого п. 327.3 Податкового кодексу України збору за забір води (за відсутності дозволу на спеціальне водокористування).

Аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав звільнення від відповідальності незалежно від факту сплати передбаченого п. 327.3 Податкового кодексу України збору за забір води (за відсутності дозволу на спеціальне водокористування) викладена у Постанові Вищого Господарського суду України від 19.02.2015 №911/2002/13.

У Постанові Верховного Суду України від 03.09.2013 № 3-26гс13 наведена позиція, відповідно до якої факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування законодавством визначається самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Зазначеною Постановою Верховного Суду України підтверджена також і правомірність, визначеної п. 9.1 Методики, формули розрахунку розміру відповідних збитків

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги відповідача ПАТ "Укртрансгаз" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 № 912/3212/14 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.03.3015 № 912/3212/14 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.03.3015 № 912/3212/14 бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 912/3212/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді Г.В. Корсакова

М.Л. Яковлєв