ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 червня 2006року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого – судді Конюшко К.В.,
суддів: Шипуліної Т.М.,Карася О.В., Ланченко Л.В., Усенко Є.А.,
розглянула в попередньому розгляді касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Житомирбудцукор» на рішення Господарського суду Житомирської області від 29 червня 2005 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2005 року, по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Житомирбудцукор» до Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29 червня 2005 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2005 року, в задоволені позовних вимог ВАТ «Житомирбудцукор» до Житомирської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 382/24-0/4819 від 29.01.2004 року та №876/24-02/10472 від 01.03.2004 року про застосування штрафних санкцій, прийнятих відповідачем за порушення, на їх думку, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» – відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач 22 листопада 2005 року звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 лютого 2006 року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження та витребувана справа.
УхвалоюВищогоадміністративногосуду Українивід19 травня2006 року визнаноможливимпопереднійрозглядсправи.
В касаційній скарзі ВАТ «Житомирбудцукор» просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд з підстав неправильного застосування судами норми матеріального права. Зокрема, на думку позивача, при постановлені судових рішень судами неправильно було застосовано ст.8 «Податкова застава» Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка відповідно до п.19.1, п.19.2 припинила дію Указу Президента України № 167/98 «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами» в частині правового регулювання податкової застави. В зв’язку з набранням чинності цією статтею, податковий орган зобов’язаний був зареєструвати податкову заставу ВАТ «Житомирбудцукор» відповідно до вимог діючого Закону та повідомити про це платника податків.
Крім того, на думку позивача, при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій неправильно були досліджені та оцінені наявні в справі докази. Податкова вимога від 28.11.2001 року, на яку податковий орган посилається як на підставу обґрунтованості своїх вимог, увійшла до мирової угоди, укладеної 07.12.2001 року, що також не було враховано судами.
Касаційна скарга ВАТ «Житомирбудцукор» підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення – без змін.
Судами було правильно встановлено, що підставою для прийняття Житомирською ОДПІ спірних податкових повідомлень-рішень став акт від 27.01.2004р. № 14/24-0/00388257 «Про результати перевірки дотримання законодавства України щодо збереження активів платника податків, що перебувають у податковій заставі», який встановив з боку позивача порушення п.п. 8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: товариством за період з квітня 2002 року по лютий 2003 року проведено відчуження активів, що перебувають у податковій заставі, на загальну суму 28100,00грн. без попереднього узгодження з податковим органом.
На підставі п.п.17.1.8 п.17.1 с.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Житомирською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.01.2004р. № 382/24-0/4819 про застосування до позивача штрафу в розмірі 100% суми відчуження, що складає 28258,00грн.
При цьому, судами було встановлено, що взв’язку з допущеною арифметичною помилкою за результатами розгляду скарги позивача дане податкове повідомлення-рішення скасоване в частині штрафної санкції в розмірі 158,00грн. та прийняте податкове повідомлення від 01.03.04 № 876/24-02/10472, яким штраф визначений в сумі 28100,00грн.
При постановлені рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з положень Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та інших нормативних актів.
Так, податкову заставу як спосіб забезпечення погашення платником податків податкової заборгованості запроваджено Указом Президента України «Про заходи щодо, підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами» від 04.03.1998 р. № 167/98.
Статтею 2 вказаного Указу встановлено, що з дня виникнення податкової заборгованості все майно і майнові права платника податків перебувають у податковій заставі, крім майна і майнових прав, що відповідно до закону не можуть бути предметом застави, та основних фондів підприємства, визнаного у встановленому порядку казенним підприємством. За правилами цієї статті податкова застава не потребувала письмового оформлення; у триденний строк від дня виникнення податкової застави орган державної податкової служби повинен був письмово повідомити платника податків про податкову заставу належного йому майна та майнових прав. Статтею З цього ж Указу передбачено, що з 1 липня 1998 р. податкова застава рухомого майна підлягає реєстрації в Державному реєстрі застав рухомого майна.
Відповідно до пунктів 19.1, 19.2 Закону з набранням чинності з 1 жовтня 2001 року статтею 8 «Податкова застава» припинилася дія Указу № 167/98 у частині правового регулювання податкової застави. У зв’язку з набранням чинності зазначеною статтею, законодавство не містить вказівок, які б давали підставу для висновку про звільнення активів платника податків з податкової застави, що виникла до 1 жовтня 2001 року на підставі Указу № 167/98, також не передбачено обов’язку податкових органів провести перереєстрацію діючої податкової застави.
Відповідно до підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України № 2181-IIIвід 21.12.2000р. (в редакції, що діяла на момент затвердження мирової угоди, затвердженої господарським судом по справі про банкрутство підприємства), згідно якого активи платника податків звільняються з податкової застави з дня прийняття, податковим органом рішення про розстрочення, відстрочення податкового боргу або досягнення податкового компромісу у разі коли умови, визначені в рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс, передбачають зупинення права податкової застави;а також з дня прийняття відповідного рішення судом (арбітражним судом) у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.
Надані позивачем під час розгляду справи докази не спростовують наявності у позивача в період відчуження майна податкового боргу та перебування активів у податковій заставі, оскільки у висновку також робиться посилання на п.п. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України №2181-III, тобто необхідність прийняття судом окремого рішення про звільнення майна з податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.
Згідно з підпунктом 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону № 2181-IIIплатник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема, операцій з продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав.
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону №2181-IIIправо податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, тому відлік часу для реєстрації починається з дня виникнення права ї застави.
З огляду на те, що обставини по справі судами встановлені повно і правильно на підставі належних і допустимих доказів, які були досліджені в судовому засіданні, останні прийшли до обґрунтовано висновку, що підстави для визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Житомирської ОДПІ за № 382/24-0/4819 від 29.01.2004 року та №876/24-02/10472 від 01.03.2004 року, яким визнано штрафні санкції за порушення п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - відсутні.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1 ,224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Житомирбудцукор» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 29 червня 2005 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2005 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: __________________________ Конюшко К.В.
Суддя-доповідач: _____________________ Шипуліна Т.М.
Судді: __________________________ Карась О.В.
__________________________Ланченко Л.В.
__________________________ Усенко Є.А.