справа № 22а-370/2008рік
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Ткач О.І.
судців - Гірського Б.О., Бершадської Г.В.
при секретарі - Прус Л.С.
з участю апелянта ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, апелянта ОСОБА_3, представника апелянта ОСОБА_4 - ОСОБА_5, представника позивачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 09 січня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
ОСОБА_12, третіх осіб - Підгороднянської сільської
ради Тернопільського району, Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації, приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Василишин Станіслави Йосипівни про визнання недійсними: доручень від 07.08.2003 року; договорів купівлі-продажу від 23.10.2003 року та дарування від 14.01.2006 року; реєстраційних посвідчень №21 від 24.11.2003 року та №21 від 29.03.2006 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 09.01.2008 року позов задоволено.
Визнано недійсними:
" - доручення, посвідчені секретарем Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Матвіїшин С.Я. від 07.08.2003 року, видані Підгороднянською сільською радою Тернопільського району на ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_13;
- договір купівлі-продажу приміщення телятника з прибудовами по
вул. Подільська, 1а в с Підгороднє Тернопільського району від 23 жовтня
2003 року, укладений між ОСОБА_12, який діяв
від імені ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11 та
ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом
Тернопільського районного нотаріального округу Василишин Станіславою
Йосипівною за реєстром №10378;
· договір дарування 1/2 частини приміщення телятника з прибудовами по вул. Подільська, 1а в с Підгороднє Тернопільського району від 14 січня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Сліско Світланою Миколаївною за реєстром №50;
· реєстраційні посвідчення на приміщення телятника з прибудовами по вул. Подільська, 1а в с Підгороднє Тернопільського району №21 від 24.11.2003 року та №21 від 29.03.2006 року".
В апеляційних скаргах ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11 просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в задоволенні пред'явленого ними позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції зазначила, що вона є добросовісним набувачем приміщення телятника з прибудовами по вул. Подільська, 1а в с Підгороднє Тернопільського району, оскільки придбала дане майно 23.10.2003 року по договору купівлі-продажу в ОСОБА_12, який діяв від імені ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11, як власників купленого нею майна.
Тому, посилання позивачів: ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8, як бувших співвласників придбаного нею приміщення, на незаконне вибуття даного майна з їх правомірного володіння, оскільки вони
не уповноважували ОСОБА_12 на відчуження належних їм часток в даному майні, не може бути підставою для витребування цього майна в неї, як набувача.
Представник апелянта ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції зазначила, що її чоловік, інтереси якого вона представляє, уповноважував ОСОБА_12 на відчуження належної йому частини спірного приміщення, тому вважає, що в суду не було підстав для визнання недійсним укладеного 23.10.2003 року договору купівлі-продажу даного приміщення.
Апелянт ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції зазначив, що його сестра ОСОБА_1, подарувала йому 1/2 частину купленого нею приміщення телятника, тому в суду першої інстанції не було підстав для визнання недійсним укладеного між ними договору дарування від 14.01.2006 року.
Представник позивачів ОСОБА_9 в суді апеляційної інстанції доводи апеляційних скарг заперечив та вказав, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про визнання недійсними укладених від імені його довірителів угод, а саме договору купівлі-продажу спірного приміщення телятника та доручень, на підставі яких такий договір був укладений ОСОБА_12, оскільки ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8 не уповноважували ОСОБА_12 на відчуження належних їм частин приміщення телятника, а доручення від їх імені були посвідчені секретарем Щдгороднянської сільської ради Тернопільського району у їх відсутності, без їх відому.
Крім того, суд першої інстанції правильно визнав недійсним і договір дарування від 14.01.2006 року 1/2 частини спірного приміщення, укладений між ОСОБА_1 та її братом ОСОБА_3, так як дане майно вибуло з правомірного володіння їх власників - позивачів ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8 не з їхньої волі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до задоволення не підлягають з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що до жовтня 2003 року позивачам ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8, а також відповідачам ОСОБА_11, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 на праві спільної часткової власності належало приміщення телятника з прибудовами по вул. Подільська, 1а в с Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області.
В серпні 2003 року від імені зазначених співвласників майна було надано повноваження ОСОБА_12 на відчуження даного приміщення.
23.10.2003 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу приміщення телятника з прибудовами по вул. Подільська, 1а в с Підгороднє Тернопільського району.
14.01.2006 року ОСОБА_1 подарувала 1/2 частину зазначеного приміщення своєму брату - ОСОБА_4
Позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_13 (після смерті якого до справи був залучений його правонаступник ОСОБА_1) та ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом про визнання недійсним договору від 23.10.2003 року купівлі-продажу приміщення телятника з прибудовами, з підстави невідповідності його вимогам закону.
Вподальшому позивачі збільшили свої вимоги і просили визнати з тієї ж підстави недійсними доручення на право відчуження ОСОБА_12 від їх імені належних їм частин зазначеного приміщення, а також витребувати 1/2 частину спірного приміщення у добросовісного набувача ОСОБА_3
Крім того, просили визнати недійсними реєстраційні посвідчення, видані на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Постановляючи рішення і задовольняючи пред'явлені позивачами ОСОБА_6, ОСОБА_13 та ОСОБА_8 позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з невідповідності укладених угод вимогам закону; з вибуття спірного майна з володіння позивачів, як співвласників, поза їх волею; з порушення встановленого порядку відчуження такого майна.
Такий висновок є обґрунтований.
Так, відповідно до ст. 48 діючого на час виникнення спірних правовідносин ЦК УРСР 1963 року, недійсною є та згода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою...
Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 28.04.1978 року №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що ст. 48 ЦК застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними (статті 45-47, 49-58 ЦК). У разі визнання угоди недійсною за ст. 48 ЦК суд повинен у рішенні послатися і на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає.
Оскільки, всупереч вимогам ст.ст. 43-45 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 року, п.п. 10-13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами сільських, селищних, міських рад народних депутатів України від 25.08.1994 року, секретар Підгороднянської сільської ради Матвіїпшн СЯ. посвідчила доручення від 07.08.2003 року на уповноваження ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8 - ОСОБА_12 на відчуження належних їм часток приміщення телятника у
відсутності зазначених довірителів, без їх відому та підтвердження дійсної волі на вчинення таких дій, чим порушила встановлений порядок посвідчення таких угод, тому суд першої інстанції вірно, на підставі ст. 48 ЦК УРСР 1963 року, визнав такі доручення недійсними.
Факт вчинення зазначених порушень закону підтверджений секретарем Підгороднянської сільської ради Матвіїшин С.Я., матеріалами проведеної прокуратурою Тернопільського району перевірки.
Також, суд першої інстанції вірно, на підставі вищезазначеної норми ЦК, визнав недійсним і договір купівлі-продажу приміщення телятника з прибудовами по вул. Подільська, 1а в с Підгороднє Тернопільського району, укладений 23.10.2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_12, який діяв від імені ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11
Так, відповідно до ч. 1 ст. 113 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом.
Згідно ч. 1 ст. 225 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.
Оскільки не було згоди всіх учасників спільної часткової власності на відчуження належного їм цілісного приміщення, тому зазначений договір купівлі-продажу не відповідає вимогам закону, а майно підлягає поверненню власнику його набувачем - ОСОБА_1
Також, суд першої інстанції вірно витребував у ОСОБА_3, на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України 2003 року, 1/2 частину спірного приміщення в користь співвласників майна, оскільки дане майно вибуло з володіння останніх поза їх волею.
Також, судом першої інстанції вірно не вирішувалось питання про застосування позовної давності при вирішенні вимог про визнання недійсними доручень від 07.08.2003 року, строк пред'явлення яких сплив до звернення з такими вимогами, оскільки відповідно до ст. 267 ЦК України 2003 року, ч. 6 його Прикінцевих та перехідних положень, сторони у спорі не зверталися до суду з заявою про застосування позовної давності.
Щодо посилань апелянтів про те, що суд першої інстанції при постановлены рішення вийшов за межі пред'явлених позивачами вимог, а саме визнав недійсними доручення від 07.08.2003 року, хоча позивачі в своїй заяві зазначали про визнання недійсними доручень від 07.04.2003 року, то такі посилання судом апеляційної інстанції до уваги братися не можуть, оскільки з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається про існування лише доручень від 07.08.2003 року, тому зазначена в заяві позивачів дата видачі доручень є орфографічною помилкою.
Інші доводи апеляційної скарги також не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
УХВАЛИЛА:
апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 09.01.2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.