АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження: 22ц/790/355/15 Головуючий І інстанції -

Справа: № 643/1735/14-ц Єрмак Н.В..

Категорія: кредитні Доповідач - Костенко Т.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Костенко Т.М.

суддів: Колтунової А.І., Гальянової І.Г.

за участю секретаря Герасимової К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14.02.2008 року, укладеного між ПАТ «Банк «ТАВРИКА» та відповідачем в розмірі 71998,71 дол. США та 75678,00 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по поверненню кредиту за зазначеним договором. 19.11.2012 року між ПАТ «Банк «ТАВРИКА» та позивачем було укладено Договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами, тому позивач просить стягнути заборгованість на свою користь. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачені за подання позовної заяви судові витрати.

В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2014 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Радикал Банк» заборгованість за кредитним договором від 14.02.2008 року в розмірі 71998,71 доларів США та заборгованість по пені та 3% річних в розмірі 75678 гривень. Вирішене питання про розподіл судових витрат.

З апеляційною скаргою на зазначене рішення звернулась відповідач ОСОБА_2, просила скасувати оскаржуване рішення як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовувала тим, що судовим рішенням з неї незаконно стягнута сума боргу в доларах США, тоді як валютою України є гривня, судом ухвалене рішення за збільшеними позовними вимогами, яких вона не отримувала, в порушення ст.ст.516, 517 ЦК України Банк не повідомив її про зміну кредитора за договором. Крім того, позивачем не надані суду первинні документи про отримання нею кредиту.

ОСОБА_2 в судове засідання не явилась, повідомлена належним чином особисто, будь яких заяв суду не надала. У відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, між ПАТ «Банк «ТАВРИКА» та відповідачем 14.02.2008 року було укладено кредитний договір № 10/08-ВФЛ, згідно якого ПАТ «Банк ТАВРИКА» надав відповідачу кредит в розмірі 67200,00 дол. США зі сплатою 13,5% річних.

Судом також встановлено, що відповідачкою не виконуються умови вищезазначеного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд, з посиланням на ст.1054 ЦК України, виходив із того, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, відповідач, в свою чергу, умови зазначеного договору порушує.

Судова колегія в цій частині з висновками суду погоджується.

Як свідчать матеріали справи, 19.11.2012 року між ПАТ «Банк «Таврика» та позивачем було укладено Договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого ПАТ «Банк «Таврика» передав позивачу права вимоги, зокрема, за зазначеним кредитним договором.

Матеріали справи також свідчать про те, що ПАТ «Банк «Таврика» на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 01.03.2013 року здійснив передачу по акту прийому-передачі матеріалів кредитних справ, у тому числі і кредитну справу та оригінали документів по кредитному договору 10/08-ВФЛ від 14.02.2008 року, що укладений між ПАТ «Банк «Таврика» та ОСОБА_2

Пунктом 6.3 Кредитного договору 10/08-ВФЛ від 14.02.2008 року передбачено, що сторони погодились, що Банком може бути здійснена заміна Кредитора у зобов'язанні за цим Договором. Така заміна відбувається шляхом відступлення права вимоги Банком іншому Кредитору з укладенням двохстороннього Договору відступлення права вимоги між Банком та новим Кредитором. Про укладення Договору Банк повідомляє Позичальника. З моменту отримання такого повідомлення, Позичальник виконує свої зобов'язання за цим Договором новому Кредитору.

Позивачем суду надані данні про те, що на адресу ОСОБА_2 було надіслано повідомлення про те, що ПАТ «Радикал Банк» є новим кредитором за кредитним договором та повідомлено на який рахунок необхідно сплачувати заборгованість за кредитом. Таке повідомлення було отримано відповідачем.

Така інформація відповідачкою не спростована в районному суді, не скористалась ОСОБА_2 своїм таким правом і в апеляційному суді.

Доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, судова колегія вважає, що правовідносини між сторонами районним судом встановлені вірно, оскільки ПАТ «Радикал Банк» правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення на його користь заборгованості за вищезазначеним кредитним договором.

За правилами статей 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Відповідно до умов Кредитного договору у разі недотримання Відповідачем умов кредитного договору Банк має право вимагати дострокового повернення одержаного кредиту, сплати нарахованих процентів, відшкодування збитків, заподіяних внаслідок невиконання або неналежного виконання Відповідачем умов Кредитного договору.

Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за тілом кредита є обґрунтованим.

Розрахунок в цій частині проведений вірно та сумнівів у колегії суддів не викликає.

Погоджується судова колегія також і з висновком суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення заборгованості за процентами, оскільки доказам по справі в цій частині дана об'єктивна оцінка і зроблений вірний висновок.

Крім того, згідно з п. 6.1 Кредитного договору за несвоєчасне погашення заборгованості за цим Договором, зокрема наданого кредиту, процентів за користування ним, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від простроченої суми за кожний день прострочки.

Висновки суду в цій частині відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Разом із тим, судова колегія не може погодитись з висновком районного суду в частині стягнення з відповідачки 3% річних за час прострочення виконання умов договору.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З тексту кредитного договору вбачається, що строк його дії не закінчився. Умовами того ж самого договору передбачена певна відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, в тому числі і розмір процентів. Відтак, судова колегія вважає, що нарахування в розмір заборгованості за кредитним договором 3% річних за користування грошовими коштами в даному випадку є безпідставним.

Рішення в цій частині підлягає зміні із зменшенням розміру стягнутої загальної заборгованості на суму нарахованих 3% річних.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо неправомірності стягнення боргу в іноземній валюті, судова колегія керується роз'ясненнями п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 31 травня 2012 року, відповідно до якиху разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Надані суду документи свідчать про те, що позивач має законне право на здійснення операцій з іноземною валютою, отже, заборгованість за кредитним договором від 14 лютого 2008 року повинна бути стягнути в іноземній валюті, в якій видавався кредит - доларах США.

Щодо апеляційних доводів ОСОБА_2 відносно ненадання суду позивачем первинних документів, що підтверджують надання кредиту, судова колегія виходить із того, що кредитний договір є чинним, він не визнаний недійсним із зазначених підстав. Крім того, відповідні документи суду надані для огляду та копії долучені до матеріалів справи.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими та на зміну рішення не впливають.

З огляду на викладене, колегія суддів на підставі ст. 309 ЦПК України прийшла до висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції та зменшення розмір стягнутої загальної заборгованості на суму нарахованих 3% річних.

К еруючись ст.ст. 303, 304, 309, 313, 314 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2014 року змінити, скасувавши його в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Радикал Банк» 3% річних та в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Зменшити розмір стягнутої загальної заборгованості за пенею та 3% річних до 63465 (шести десяти трьох тисяч чотириста шести десяти п'яти) гривень 17 копійок.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -