Копія

Справа № 397/2108/14-ц

н/п : 2/397/37/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2015 року Олександрівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Отян О.В.,

при секретарі - Рум»янцевій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно ,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання дійсним договору розподілу майна, що є у спільній сумісній власності подружжя , укладений 30.09.2014 року між сторонами та визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 , з урахуванням господарських споруд , що входять до складу квартири - гаражу , 2-х сараїв , погребу.

Позивач у судовому засідання позов підтримала та пояснила , що за час проживання у шлюбі з відповідачем було придбано спірну квартиру. Крім того , проведено будівництво господарських споруд - гаражу , 2-х сараїв, погребу. 16.09.2014 року шлюб між ними було розірвано.

Мирним чином вирішили поділити спільне майно , шляхом сплати нею відповідачу 10 000 доларів США, який у свою чергу відмовлявся від будь-яких претензій щодо вказаного нерухомого майна. Сплата нею вказаних коштів відповідачу була здійснена за його пропозицією. Договір розподілу майна було оформлено написанням ним особисто розписки про отримання вказаних коштів у присутності свідків. Відповідач кошти отримав та пообіцяв з'явитися до нотаріуса для його нотаріального посвідчення. Однак , обіцянку не виконав та почав вимагати ще додаткових коштів . А тому , позивач змушена звернутися до суду.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та пояснив , що після розірвання шлюбу з позивачем дійшли згоди про поділ їх майна - квартира залишалася їй, а він мав отримати 10 000 доларів США за свою частку. Написав розписку власноручно про отримання коштів , як чернетку , в 2-х екземплярах на підставі зразка , який надала позивач. Залишив їх у себе , щоб віддати після отримання коштів у нотаріуса , після чого мав знятися з реєстрації у квартирі. Після написання чернеток розписки ще жив з позивачем 1,5 місяці та проводив ремонт. Однак, позивач викрала 2 екземпляри чернеток розписки. Жодних коштів за квартиру він не отримував . Свідків при написанні розписки не було , залишив вільне місце , щоб потім їх вписати. Всі господарські споруди були побудовані ними за час проживання у шлюбі. Вважає , що позивач занизила вартість квартири - на даний час вона коштує набагато більше.

Свідок ОСОБА_3, допитана у судовому засіданні , пояснила , що позивач є її донькою . 30.09.2014 року зайшла до неї у гості , де колишній зять (відповідач по справі) писав на кухні розписку. Він отримав та перерахував гроші, яку були у пачці , банкнотами по 100 доларів США, а всього - 10000 доларів США. При цьому були присутні донька та внук . Як вона зрозуміла , сторони ділили майно - позивачці залишилася нерухомість ,а відповідач - отримав за свою частку вказані кошти. Про те , що вони розлучилися , дізналася пізніше. ОСОБА_2 написав 2 екземпляри розписки : 1-й - віддав доньці , а 2-й - залишив собі. Вона та внук розписалися у написаних відповідачем розписках . На столі знаходилося декілька ручок , для підпису взяла одну з них . Відповідач поклав гроші до кишені куртки та пішов з квартири, бо на той час вже проживав окремо від доньки.

Свідок ОСОБА_4, допитаний у судовому засіданні , пояснив , що є сином позивача. 30.09.2014 року вона повідомила про поділ майна з колишнім чоловіком . Матір сплачує відповідачу 10000 доларів США за його частку у нерухомому майні , що залишається їй. Він приїхав до них на квартиру , потім підійшла бабуся. Відповідач написав розписку у кухні , взяв кошти, що були банкнотами по 100 доларів США . Він поставив підписи у ній , як свідок , у їх присутності , для цього там було залишене вільне місце. Потім поїхав разом з бабусею. Того дня відповідач пішов, але потім повернувся і продовжував проживати з матір'ю ще до грудня. Сторони домовилися , що відповідач отримав кошти , а квартира і всі забудови біля неї залишаються позивачу. Вони мали піти до нотаріуса , щоб завірити договір , після чого відповідач мав виписатися з квартири. Для виплати коштів відповідачу дав матері 5 000 доларів США. Займається тим , що продає автомобілі , і кошти у нього були.

Суд ,заслухавши сторони , вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав підстав.

Згідно паспорту позивача та свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.15-16) сторони перебували у шлюбі з 27.12.1995 року по 16.09.2014 року , коли його було розірвано за спільною заявою подружжя .

Згідно розписки від 30.09.2014 року, оригінал якої був вивчений у судовому засіданні (а.с.11) відповідач отримав від позивача 10000 доларів США за свою частину в АДРЕСА_2, яка зареєстрована на позивача ; особисті речі , які рахує за потрібне , забрав ; свою частину в спільній сумісній власності подружжя отримав у повному обсязі ; відповідач ніяких претензій до позивача не має . У розписці зазначено прізвища осіб та є їх підписи , в присутності яких вона оформлялася - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 При огляді оригіналу у судовому засіданні було встановлено , що розписка виконана пастою фіолетового кольору , але її відтінки у тексті відповідача та свідків відрізняються , що дає підстави вважати про можливість її складання різними пастами фіолетового кольору.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 11.12.1999 року , зареєстрованого в реєстрі №1111 вказаної дати приватним нотаріусом ОСОБА_5 (а.с.12) ОСОБА_6 придбала у ОСОБА_7 за 1000 грн. АДРЕСА_1 Кіровоградської області.

Згідно реєстраційного напису на вказаному договорі (зворот а.с.12) , договір та інформація про право власності ОСОБА_1 на цю квартиру було зареєстроване за №156/6 від 13.12.1999 року в Олександрівському техінвентаризаційному бюро.

Згідно технічного паспорту на квартиру, що знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 АДРЕСА_3, станом на 13.12.1999 року, (а.с. 13-14) її площа - 57,7 кв.м., складається з 2-х кімнат.

Згідно рішення №206 від 30.05.2002 року виконавчого комітету Олександрівської селищної ради (а.с.30) ОСОБА_2 дозволено побудувати гараж і кладову біля житлового будинку на присадибній ділянці в АДРЕСА_4, згідно технічної документації одержаної в відділі архітектури та містобудування ОРДА.

Згідно дозволу №7 від 25.05.2003 року Державної інспекції архітектурно-будівельного контролю (а.с.31) дозволено будівництво ОСОБА_2 гаражу і кладової на земельній ділянці АДРЕСА_1

Згідно висновку експерта №2099 від 16.12.2014 року будівельно-технічного та оціночно -будівельного експертного дослідження по заяві гр. ОСОБА_1 (а.с.17-29):

1).Дійсна (ймовірна) ринкова вартість досліджуваної квартири АДРЕСА_5 , що відповідає вимогам ДБН в.2.2.15-05 «Житлові будинки» та обчислена порівняльним підходом складає 208 412, 00 грн.

2).Мінімальна площа однокімнатної квартири , яка задовольняє вимоги пунктів 2.22 - 2.27 державних будівельних норм ДБН В 2.2.-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» має становити 30 кв.м. Але в нашому дослідженні площі приміщень , які припадають сторонам -57, 70 кв.м. з площею лоджі, є не достатніми для облаштування двох окремих квартир із самостійними виходами на сходи . тобто житлова квартира №8 є неподільною річчю і відповідно неподільними є приналежні речі - господарські будівлі та господарські споруди , які входять до складу квартири.

3).Вартість будівельних робіт по будівництву господарських споруд , що входять до складу квартири при виконанні робіт будівельною організацією по державним розцінкам з урахуванням ринкових відносин станом на 2014 рік склала - 43 276,00 грн., при виконанні робіт господарським способом - 34 629, 00 грн., в тому числі вартість матеріалів склала 23 620, 00 грн., вартість робіт склала - 7 175,00 грн.

Згідно квитанції від 26.11.2014 року (а.с.32) ОСОБА_1 сплатила 2066, 40 грн. на користь ОНДІСЕ за проведення будівельно-технічного експертного дослідження на підставі рахунку №2099 від 26.11.2014 року.

Суд вважає ,що відносини, що склалися відносяться до сімейних правовідносин , а саме , права спільної сумісної власності подружжя , та набуття права власності на майно і вважає за необхідне керуватися нормами глави 8 СК України , глави 16 "Правочини " , глави 24 "Набуття права власності" ЦК України .

Згідно ч.2 ст. 60 СК України - майно , набуте подружжям за час шлюбу , належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того , що один з них не мав з поважної причини самостійного доходу.

Згідно ч.2 ст.69 СК України - дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Згідно ч.ч.4,5 ст.203 ЦК України - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 п.3 ст. 208 ЦК України - у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно ст. 220 ч. 2 ЦК України - якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору , що підтверджується письмовими доказами , і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Згідно ст.334 ч.3 ЦК України - право власності на майно за договором , який підлягає нотаріальному посвідченню ,виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору , не посвідченого нотаріально , дійсним.

Враховуючи викладене , суд приходить до наступного висновку.

Сторони за час перебування у шлюбі придбали квартиру АДРЕСА_1 , що є їх спільною сумісною власністю. Право власності зареєстроване на позивача.

Також за час у шлюбі ними було збудовано гараж , 2 сараї , погріб , що розташовані у подвір'ї багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 Кіровоградської області. Право власності на вказані споруди оформлено не було .

Так , рішенням №206 від 30.05.2002 року виконкому Олександрівської селищної ради та дозволу №7 від 25.05.2003 року Державної інспекції архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_2 дозволено побудувати гараж і кладову біля житлового будинку на присадибній ділянці в АДРЕСА_4, згідно технічної документації одержаної в відділі архітектури та містобудування ОРДА. Дозвільних документів на забудову решти споруд - сараю та погребу , до суду надано не було.

Законодавством визначений певний порядок оформлення права власності на господарські забудови, що знаходяться на території загального двору багатоквартирного будинку. Так , крім дозволів на їх будівництво органів місцевого самоврядування та відповідності збудованих споруд технічним нормам, погодження дозвільних служб, має бути і згода мешканців будинку. Всі будівлі в експлуатацію не приймалися , земельна ділянка, на яких вони збудовані , для подальшого оформлення права власності на споруди, сторонам не надавалася.

А тому , суд вважає , що до спільного сімейного майна подружжя у даному випадку відноситься лише квартира ,оскільки право власності на господарські споруди за сторонами не зареєстроване.

Доводи позивача та її представника , що до складу квартири входять вказані господарські споруди та посилання при цьому на норми ст.ст.186,380,381 ЦК України , суд вважає необґрунтованими, оскільки вони розташовані не у садибі домоволодіння , а на території загального двору багатоквартирного будинку.

Відповідно - у задоволенні позовних вимог щодо визнання договору дійсним щодо поділу господарських споруд і визнання за позивачем права власності на них , необхідно відмовити за наведеної вище підстави.

У судовому засіданні було встановлено , що розписка була написана власноручно відповідачем 30.09.2014 року та підтверджує факт домовленості по поділу майна подружжя та отримання ним 10 000 доларів США від позивача за його частку в спільній сумісній власності подружжя (квартири АДРЕСА_1) , відсутності претензій до позивача.

Подружжя має право розділити майно за взаємною згодою . Правочини фізичних осіб, що перевищують у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян,має бути оформлено письмово. Зазначене було дотримане , шляхом оформлення письмової розписки.

Даний документ був оформлений письмово , спрямований на реальне настання наслідків обумовлених ним , а саме - залишення спільного сумісного майна подружжя позивачу та отримання за свою частку у майні відповідачем погодженої між ними суми коштів.

Зі сторони позивача умови договору були виконані повністю , шляхом виплати відповідачу 10 000 доларів США.

Відповідач умови договору зі свого боку не виконав , оскільки отримавши вказану суму коштів, відмовився з'явитися до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору , так як лише після цього настають бажані його наслідки для позивача - реєстрація за нею права власності на спірне майно.

Як підтвердив сам відповідач , даний документ був написаний ним власноручно, а тому його доводи про не отримання ним вказаних коштів спростовуються власноручно написаним ним текстом про отримання 10 000 доларів США.

Пояснення відповідача про написання ним лише чернеток 2 екземплярів розписки , а не самих розписок , не може бути взята судом до уваги , оскільки форма документу та підписи у ньому відповідача та свідків , зазначення ним дати складання , підтверджують оформлення саме розписок , а не чернеток.

Твердження відповідача щодо викрадення у нього вказаних чернеток позивачем , які він носив при собі та мав намір віддати їй лише після отримання коштів , не підтверджене жодними доказами.

Також у судовому засіданні не було підтверджено і введення відповідача при написанні розписки в оману позивачем ,як про те зазначає представник відповідача.

Посилання представника відповідача про недопустимість прийняття до уваги показів свідків , вказаних у розписці , оскільки вона є близькими родичами позивача ( сином та матір'ю) ,суд не може взяти до уваги , оскільки їх обов'язкова участь при написанні вказаного документу не передбачена законодавством . Факт отримання коштів відповідачем за його частку у квартирі підтверджується текстом розписки , виконаним ним власноручно.

Також представник відповідача посилається , що сама розписка та анкетні данні і підписи свідків були виконані іншою ручкою - пастою фіолетового кольору , але іншого відтінку, що було встановлено під час огляду оригіналу у судовому засіданні . Свідок ОСОБА_8 пояснила , що на столі знаходилось декілька ручок. Написання розписки різними ручками відповідачем та свідками не спростовує достовірність її написання відповідачем за їх присутності .

Крім того , представник відповідача посилається на суперечливі покази свідка ОСОБА_3 Так ,вона пояснила , що після написання розписки, донька з колишнім зятем вже не жили разом , тоді як сторони та свідок ОСОБА_4 пояснили протилежне. Вказані покази свідка не стосуються домовленості між сторонами про поділ майна та обставин написання розписки ,можуть свідчити про недостатню проінформованість свідка щодо особистого життя доньки , та не можуть суттєво впливати на вирішення справи по суті позовних вимог.

Посилання представника відповідача про відсутність у позивача 10 000 доларів США для сплати їх відповідачу , оскільки та працює санітаркою у лікарні і таких коштів мати не може мати , спростовується текстом розписки відповідача про отримання ним вказаних коштів від неї. До того ж свідок ОСОБА_4 пояснив про надання позивачу для розрахунку з відповідачем 5000 доларів США.

Суд не може погодитися з доводами представника відповідача , що позивач зловживає своїми процесуальними правами , так як вимагає визнання за нею права власності на майно , власником якого вона вже є, з наступних підстав.

Так , спірна квартира була придбана нею під час шлюбу з відповідачем , а тому , хоч по договору та реєстру власником майна зазначена вона , але,згідно ст. 60 ч.2 СК України , квартира належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

У разі визнання за позивачем права власності на квартиру на даний час , після розірвання шлюбу з відповідачем , власником її буде лише вона.

Також представник позивача заявляє, що позов не може бути задоволеним , оскільки справа розглядалася суддею що підлягає відводу. Зазначене не відповідає дійсності , так як ухвалою від 19.02.2015 року (а.с.86-87) було відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про відвід головуючому судді Отян О.В. за обставин , що викликають сумнів у її об'єктивності та неупередженості . Відвід було заявлено у зв'язку з тим , що представнику відповідача було відмовлено у задоволені ряду його клопотань.

Оскільки сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується розпискою , і відбулося часткове виконання договору (лише зі сторони позивача ) , відповідач ухилився від його нотаріального посвідчення, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги що стосуються спірної квартири та визнати договір дійсним.

Так як , підлягають задоволенню вимоги щодо визнання договору дійсним, а тому і вимоги про визнання права власності на нерухоме майно за позивачем на підставі укладеного договору також необхідно задовольнити.

Згідно ст.88 ЦПК України - судові витрати , понесені позивачем за плату судового збору та оплати вартості висновку експерта , необхідно стягнути пропорціонально до задоволених позовних вимог.

Так , позивач сплатила судовий збір у розмірі 2674,01 грн. (а.с.2,10). Задоволенню не підлягають вимоги про визнання за позивачем права власності на господарські споруди , тобто судовий збір сплачений за визнання договору дійсним у розмірі 243,60 грн. та за визнання права власності на квартиру у розмірі 2084, 12 грн., а всього 2327,72 грн. необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, а решта сплаченого нею судового збору, відшкодуванню не підлягає.

За проведення висновку експерта №2099 від 16.12.2014 року позивач сплатила 2066,40 грн. (а.с.32), стягненню з відповідача підлягає 1798,84 грн., тобто 87,05 % від загальної його вартості відповідно до % задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.10,11,209,212 , 214-215,218 ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позов частково .

Визнати дійсним договір розподілу майна подружжя ,укладений 30.09.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що є у їх спільній сумісній власності , а саме - квартири АДРЕСА_6 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_6 .

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати - судовий збір у розмірі 2327 гривень 72 копійки , витрати за проведення експертизи у розмірі 1798 гривень 84 копійки.

На рішення суду , протягом 10 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга через Олександрівський районний суд до апеляційного суду Кіровоградської області. Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : (підпис)

З оригіналом вірно.

Рішення набуло законної сили "_____" ____________ 2015 року та підлягає виконанню .

Оригінал рішення зберігається у справі №397/2108/14-ц.

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області О.В.Отян