УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2006р. м. Івано-Франківськ
Колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.
суддів: Вакарук В.М., Фединяка В.Д.
секретаря Білик Л.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду від 28 березня 2006 року з участю: позивача - ОСОБА_1; відповідача - ОСОБА_2; представника Ясенської сільської ради - Лудчак Г.К.; третьої особи - ОСОБА_3-
встановила:
Рішенням Рожнятівського районного суду від 28.03.2006 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Ясенської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним державного акту про право власності на земельну ділянку. Місцевий суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1 без поважних причин пропустив строк позовної давності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що висновки суду І-інстанції не відповідають дійсним обставинам справи. Вказує, що ОСОБА_2 виготовила свій державний акт про право власності на земельну ділянку 13.05.2002р. Вважає, що строк позовної давності для оспорювання законності видачі цього акту ним не пропущена.
Крім того, на його думку, місцевий суд повинен був застосувати ст.257 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року.
У зв»язку із викладеним ОСОБА_1 просить оскаржене рішення скасувати, ухваливши нове рішення, яким задовольнити його позов.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 апеляційну скаргу з наведених підстав підтримав, зазначивши, що про порушення його права землекористування - включення 40кв.м його присадибної ділянки в площу приватизованої ділянки ОСОБА_2 він дізнаався тільки в березні 2005 року. Вважає, що ним не пропущено трьохрічний строк позовної давності.
Третя особа на стороні позивача - ОСОБА_3 апеляційну скарргу ОСОБА_1 вважає обгрунтованою. На його думку спірних 40кв.м землі незаконно передано у власність ОСОБА_2, оскільки внаслідок цього він, будучи власником подарованого ОСОБА_1 будинку, не має можливості проїзду до належної йому присадибної ділянки.
ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечила, пояснивши, що на прохання ОСОБА_1 займалась у 1996 році оформленням приватизації його і своєї присадибної ділянки. Зазначила, що про виготовлення державного акту про право власності на землю позивач був повідомлений в 1996 році, він розписуався за отримання акту. Вказала також, що в 2000 році ОСОБА_1 відчужив частину приватизованої землі ОСОБА_2.
Справа №22-ц-767/2006р. Головуючий у 1 інстанції Бейко А.М.
Категорія 31 Доповідач Девляшевський В.А.
На думку ОСОБА_2, їй передали у власність присадибну ділянку на законних підставах у відповідності із планом її землекористування.
Представник Ясенської сільської ради апеляційну скаргу не визнала, пояснивши, що, на її думку, порушень закону при передачі у власність ОСОБА_1 його присадибної ділянки в 1996 році сільською радою не було допущено. Вказала, що позивач ще у 1996 році знав про виготовлений йому Державний акт про право власності на земельну ділянку, розписувався у відповідних документах.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник у зв»язку із включенням в площу ділянки, переданої у приватну власність відповідачки, 40кв.м землі, яка, за твердженням позивача використовувалась ним для заїзду до присадибної ділянки.
Документальними доказами, які є в справі доведено, що згідно заяви ОСОБА_1 рішенням сесії Ясенської сільської ради від 24.12.1993 року йому у приватну власність надано 0,5439 га землі, в тому числі 0,296га для обслуговування будинку.
Державний акт про право власності на землю позивачу було виготовлено і видано 12.12.1996року (копія акту-а.с.4).
Об»єктивних відомостей про те, що приватизація землі, яка була у користуванні ОСОБА_1, відбулась без його згоди та відома, немає.
В литсі другої Рожнятівської державної нотаріальної контори від 01.03.2006р. (а.с.46) зазначено, що 12.09.2000р. ОСОБА_1 відчужив 0,4543 га належної йому землі, тобто частину ділянок, переданих йому у власність згідно рішення сільської ради від 24.12.1993р. А 14.11.2000р. він заповів 0,0296 га землі, призначеної для обслуговування його будинку (копія заповіту - а.с.52). Пізніше 1.03.2005р. цю ділянку ОСОБА_1 площею 0,.0296га подарував ОСОБА_3.
Обов»язковим документом при нотаріальному посвідченні угоди купівлі-продажу земельних ділянок у 2000 році був державний акт про право власності на землю. Отже, ОСОБА_1 у вересні 2000 року, маючи названий документ, в якому були зазначені площі, конфігурації та місце розташування наданих йому у власність ділянок, міг довідатись як про порушення свого права, так і про особу, яка його порушила.
З наведеного випливає, що висновок місцевого суду про пропуск ОСОБА_1 трьохрічного строку позовної давності без поважних причин (позов ним подано тільки 30.01.2006р.), є правильним.
У зв»язку ізвикладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив по даній справі законне і обгрунтоване рішення. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1; 308; 313; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Рожнятівського районного суду від 28 березня 2006 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена у касаційному порядку,безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Вакарук
В.Д. Фединяк