КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2015 року (10:35) м. Київ 810/337/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Фастові та Фастівському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Фастівському районі про стягнення заборгованості,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось з позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Фастівському районі про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника та витрат на виплату допомоги на поховання на загальну суму 753,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не приймає до відшкодування суми виплаченої допомоги на поховання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а також витрати на їх виплату та доставку за листопад 2014 року в загальному розмірі 753,18 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, відображених в письмових запереченнях, де зазначив, що між смертю ОСОБА_1 та його професійним захворюванням (трудовим каліцтвом) відсутній причинний зв'язок, що виключає обов'язок по відшкодуванню витрат на поховання. На думку відповідача відсутні також й підстави для відшкодування витрат на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, оскільки факт перебування ОСОБА_2 на утриманні ОСОБА_3 документально не підтверджено, на момент смерті чоловіка ОСОБА_3 його дружина (ОСОБА_2.) не досягла 55 років і не перебувала на його утриманні.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2014 року позивач та відповідач підписали акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання № б/н від 01.12.2014 р. (а.с. 13).

Відповідно до зазначеного акта щомісячної звірки за листопад 2014 р. по особових справах потерпілих, відповідачем не прийнята до відшкодування сума витрат на виплату та доставку пенсій у зв'язку з втратою годувальника та витрат на виплату допомоги на поховання на загальну суму 753,19 грн. по наступних особах: ОСОБА_1 - 143,83 грн. допомоги на поховання та ОСОБА_2 - 609,36 грн. пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Отже, сума не відшкодованих Відділенням Фонду витрат на виплату та доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника та виплату допомоги на поховання за листопад 2014 р. становить 753,19 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення з відповідача вказаної заборгованості, розмір якої у прохальній частині позову становить 753,18 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 1 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 16/98-ВР) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 цього Закону в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

У статті 25 Закону № 16/98-ВР перелічені види соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Усі види страхування, крім медичного, включають в себе допомогу на поховання. Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання пенсіонерів; до страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, - допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання - допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі- Закон № 1105-XIV) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

У статті 21 цього Закону визначено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. Так, у разі настання страхового випадку він у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Відповідно до частини 8 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 Порядку).

Згідно з абзацом 2 частини 9 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплаті пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Зі змісту частини 4 статті 26 Закону № 16/98-ВР, частини 2 статті 24 Закону№ 1105-XIV убачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.

Аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини 8 статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Слід зазначити, що положення пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року № 376/7697, яким зобов'язано Фонд відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням Закону № 1105-XIV. Так, зокрема, стаття 21 цього Закону пов'язує виникнення такого обов'язку у Фонду зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначеної вище пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 19.05.2009 по справі № 21-494во09 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області до Відділення Фонду про зобов'язання вчинити дії та стягнення 421 грн. 04 коп. (Реєстраціний номер судового рішення згідно Єдиного державного реєстру судових рішень № 3975649).

Як свідчить акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за листопад 2014 року відповідачем не прийнято до відшкодування суму витрат на виплату допомоги на поховання ОСОБА_1 в сумі 143,83 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Витягу із акту огляду у МСЕК до довідки серії КИО-1 № 018558 в результаті трудового каліцтва ОСОБА_1 довічно визначено другу групу інвалідності (а.с. 7).

Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про смерть ОСОБА_1 помер 22.10.2014 у віці 76 років, про що 24.10.2014 складено відповідний актовий запис №56 (а.с. 5).

В листопаді 2014 року племінниця померлого ОСОБА_4 звернулась з відповідною заявою до Управління ПФ України в м. Фастові та Фастівському районі про надання допомоги на поховання, яка 03.11.2014 була виплачена в загальному розмірі 1898,04 грн., про що свідчить талон до разового доручення № 1031.

Як вже було зазначено Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Підтвердженням настання страхового випадку та наявності причинного зв'язку між нещасним випадком та виробничими функціями постраждалого під час того, як трапився нещасний випадок, є акт про нещасний випадок форми Н-1, довідки МСЕК, акти розслідування нещасного випадку (професійного захворювання), довідка про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу, копія трудової книжки потерпілого та інш., про що вказано у п. 4 Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затвердженої постановою Правління ФСС НВВПЗ України від 20.04.2001 № 10. (далі - Інструкція № 10).

Під час розгляду справи Управлінням Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі не надано доказів підтвердження причинного зв'язку смерті інваліду з наслідками раніше отриманого каліцтва, а з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що смерть настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, тобто причинний зв'язок між смертю потерпілого та нещасним випадком відсутній.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідача були всі правові підстави для відмови у включенні до акту звірки за листопад 2014 року витрат на поховання ОСОБА_1

Стосовно неприйняття відповідачем до відшкодування суми витрат на виплату та доставку пенсій у зв'язку з втратою годувальника за листопад 2014 р., призначених ОСОБА_2 - в сумі 609,36 грн. суд зазначає наступне.

Страховими виплатами, відповідно до статті 28 Закону № 1105 є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Тобто, обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснити страхові виплати у зв'язку з втратою годувальника кореспондує наявність права особи, яка претендує на отримання зазначених виплат у разі настання страхового випадку - загибелі застрахованої особи під час виконання трудових обов'язків.

У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті (ч. 1 ст. 33 Закону України № 1105).

Положеннями ч.ч. 2, 3 зазначеної статті передбачено, що такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Оцінюючи правомірність здійснення позивачем страхових виплат у вигляді пенсії у зв'язку з втратою годувальника, суд звертає увагу на необхідність встановлення двох складових, із наявністю яких законодавець пов'язує можливість виплати пенсії, а саме: страхового випадку та права особи на отримання зазначеної страхової виплати.

Обов'язковою умовою настання страхового випадку є причинний зв'язок між нещасним випадком та виробничими функціями, які у час настання нещасного випадку виконував загиблий.

Досліджуючи вказані обставини, суд звертає увагу на те, що підтвердженням такого зв'язку можуть бути документи, зазначені в п. 5 Інструкції № 10, зокрема: акт про нещасний випадок форми Н-1, копія свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про смерть потерпілого або її нотаріально завірена копія, копія трудової книжки загиблого та інш.

З розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі №151884 від 24.11.2014 вбачається, що пенсія по втраті годувальника була призначена ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку зі смертю годувальника ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).

Суд звертає увагу що позивачем ані під час звернення до суду з цим позовом, ані під час розгляду справи не було надано суду належних та допустимих доказів наявності причинного зв'язку між нещасним випадком та виробничими функціями, які у час настання останнього виконував загиблий, як однієї зі складових, із наявністю яких законодавець пов'язує можливість виплати пенсії.

Крім того, у розпорядженні УПФУ в м. Фастові та Фастівському районі №151884 від 24.11.2014 встановлено, що заявник на отримання пенсії ОСОБА_2 працює, тобто не є непрацездатною в розумінні ч. 1 ст. 33 Закону України № 1105.

За таких обставин та враховуючи непідтвердження правового статусу ОСОБА_2 як непрацездатної та такої, яка перебувала на утриманні померлого або мала на день його смерті право на одержання від нього утримання, суд доходить висновку щодо відсутності у дружини померлого ОСОБА_3 права на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Таким чином суд дійшов висновку про правомірність відмови відповідачем у включенні до акту звірки за листопад 2014 року витрат на виплату та доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника за листопад 2014 р., призначеної ОСОБА_2 - в сумі 609,36 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Під час розгляду справи позивачем не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, в той же час матеріали справи свідчать, що у відповідача були всі правові підстави для відмови у включенні до акту звірки за листопад 2014 року витрат на поховання та на виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника, а тому в задоволенні позову позивачу слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.