Справа № 734/2679/14 Провадження № 22-ц/795/473/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Анохін А. М. Доповідач - Скрипка А. А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2015 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіСкрипки А.А.
суддів:Онищенко О.І., Шевченка В.М.
при секретарі:Сахаровій К.О.
за участю:представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Остерської міської ради Козелецького району Чернігівської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
в с т а н о в и в:
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 20.11.2014 року в задоволенні вимог позову ОСОБА_5 до Остерської міської ради Козелецького району Чернігівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги його позову. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення судом ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, воно є необґрунтованим. Апелянт вказує, що суд при вирішенні спору по суті не прийняв до уваги тієї обставини, що ОСОБА_5фактично прийняв спадщину після померлої ОСОБА_7, відповідно до ч.3 статті 1268 ЦК України, оскільки на момент смерті його тітки ОСОБА_7 він фактично проживав з нею, здійснював за нею догляд та вів спільне господарство. Апелянт вважає, що він пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки він фактично прийняв спадщину, тому згідно з ч. 3 статті 1272 ЦК України йому необхідно визначити додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_5, представник Остерської міської ради Козелецького району Чернігівської області, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, відповідно до повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.45,47), не з'явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, виходячи з наступного.
В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_7, як вбачається із свідоцтва про смерть, виданого виконкомом Остерської міської ради Козелецького району Чернігівської області 06.08.2007 року серії НОМЕР_1(а.с.6).
Відповідно до матеріалів справи (а.с.16,17), до Остерської районної державної нотаріальної контори позивач з відповідною заявою про прийняття спадщини в строк, передбачений ч. 1 статті 1270 ЦК України, не звертався.
Відмовляючи в задоволенні вимог заявленого позову, суд першої інстанції з врахуванням норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та фактичних обставин справи, прийшов до висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини не можуть вважатися поважними.
Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції, оскільки вказаний висновок узгоджується з приписами норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та фактичними обставинами справи. Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції та невідповідності його висновків нормам матеріального права не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Приписами ч. 3 статті 1272 ЦК України регламентовано, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Виходячи з правового аналізу норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування", при вирішенні питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.2 листа Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" № 24-753/0/4-13, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_5.(а.с.2-3), позивач вказує наступні причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його тітки ОСОБА_7:поховання тітки, фінансові труднощі, пошук нової роботи, відсутність часу на оформлення спадщини. Позивач просив суд на підставі положень статті 1272 ЦК України визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вимог заявленого позову, виходив з того, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, до суду з вказаним позовом ОСОБА_5 звернувся лише 16.09.2014року(а.с.2-3), не представивши при цьому суду належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, які б були пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.
Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції відносно того, що причини пропуску вказаного строку, на які посилається позивач, не можна вважати поважними, оскільки вони не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.
За даних обставин твердження апелянта відносно того, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні вимог позову, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи, оскільки позивачем, всупереч приписам статті 60 ЦПК України, яка регламентує обов'язки доказування і подання доказів, не вказані причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, які були б пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Відповідно до приписів ч.1, ч.4 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_5 пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки він фактично прийняв спадщину після смерті своєї тітки ОСОБА_7, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до роз'яснень, викладених у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування", якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п.2 листа Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року N 24-753/0/4-13„Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", необґрунтованою є практика місцевих судів щодо визнання поважності причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини фактичним користуванням і володінням майном спадкодавця або ж проживанням із спадкодавцем на час відкриття спадщини. В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі з'ясованих по справі обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що при поданні апеляційної скарги на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 20.11.2014 року апелянтом було сплачено 243грн.60 коп. судового збору (а.с.37), при цьому, виходячи з положень п.п.8, п.1 ч.2 статті4 Закону України ''Про судовий збір'', апелянтом надмірно сплачено 121 грн. 80 коп. Відповідно до приписів п.1ч.1 статті 7 Закону України ''Про судовий збір'', сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Частиною 2 статті 7 Закону України „Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених п.1 ч.1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Приймаючи до уваги наведене, ОСОБА_5 необхідно повернути 121 грн. 80 коп. судового збору, надмірно сплаченого при поданні апеляційної скарги на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 20.11.2014 року.
Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2014 року залишити без змін.
Повернути ОСОБА_5 з державного бюджета м.Чернігова 121грн. 80 коп. надмірно сплаченого судового збору при поданні апеляційної скарги, які були внесені за наступними реквізитами:
отримувач - УК у м. Чернігові/ м. Чернігів/22030001,
р/р 31210206780002,
код отримувача 38054398,
банк отримувача ГУ ДКСУ у Чернігівській області
код банку отримувача 853592,
код бюджетної класифікації доходів 22030001 „Судовий збір",
платник: ОСОБА_5
адреса платника: Поліське
сплачені у філії-Чернігівське облуправління АТ „Ощадбанк" згідно з квитанцією № 258 від 06.02.2015 року.
Строк пред'явлення ухвали до виконання в частині повернення суми судового збору - до 02 березня 2016 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: