УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів Беркій О.Ю., Горблянського Я.Д.
секретаря Шпилик В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду від 01.03.2006 року, -
встановила:
Рішенням Надвірнянського районного суду від 01.03.2006 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Надвірнянської міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Надвірнянської міської ради від 23.12.1999 року про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,. 0781га, Державного акту на право приватної власності на землю від 25.05.2000 року про повернення земельної ділянки площею 0,0198га, визнання права власності ОСОБА_3 на дану земельну ділянку.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3- ОСОБА_1 посилається на невірність висновків рішення суду першої інстанції.
Суд не взяв до уваги те, що рішенням Надвірнянської міської ради від 25.09.1991 року ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво будинку на місці старого, який був знищений в 1943 році, будівельний паспорт на забудову отримано 25.10.1993 року.
В січні 2003 року ОСОБА_3 звернулася із заявою про приватизацію земельної ділянки, однак при виготовленні технічної документації виявилося, що ОСОБА_4 приватизувала частину земельної ділянки площею 0,018га належної ОСОБА_3.
Площа земельної ділянки, яка була закріплена за будинком, який викупив батько ОСОБА_4 - ОСОБА_5, а пізніше його успадкувала відповідачка - становила 0,06га, а передано у приватну власність - 0,0784га.
При видачі державного акту ОСОБА_4 не узгоджено межі землекористування із ОСОБА_3 А при візуальному огляді земельної ділянки видно, що ОСОБА_4 приватизувала земельну ділянку, на якій знаходиться фундамент старого будинку, тобто земельна ділянка на якій надано дозвіл на будівництво нового будинку.
Посилаючись на викладені обставини, апелянт просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представник Надвірнянської міської ради та ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги заперечили.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Справа №22-602/2006р. Головуючий у І інстанції Вінтоняк М.
Категорія 31 Доповідач Пнівчук О.В.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до Надвірнянської міської ради та ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення сесії Надвірнянської міської ради від 23.12.1999 року про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0781га, Державного акту на право приватної власності на дану земельну ділянку виданого ОСОБА_4 25.05.2000 року, про повернення земельної ділянки площею 0,0198га, визнання за нею права власності на земельну ділянку площею 0,299га суд першої інстанції правильно виходив із того, що ОСОБА_3 не представила суду належних доказів того, що порушено її права землекористувача.
Судом встановлено, що згідно рішення Надвірнянського районного суду від 13.07.1989 року за ОСОБА_3 визнано право власності на спадкове майно -будинковолодіння №НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.
Будь-які документи, які б посвідчували право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 - відсутні.
Відповідно до матеріалів інвентаризації за 1992-1994 роки за будинковолодінням ОСОБА_3 обліковано 0,995га земельної ділянки, представник позивачки ставить питання про визнання за нею права власності на земельну ділянку площею 0,299га, посилаючись на те, що частину її земельної ділянки захопила відповідачка ОСОБА_4.
Однак, такі посилання представника позивачки не заслуговують на увагу, оскільки відповідачці ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку відповідно до результатів інвентаризацій земель.
Не погоджуючись із матеріалами інвентаризації земель ОСОБА_3 зверталася із позовом до ОСОБА_4 про вирішення спору суміжного землекористування, де ставила питання про повернення їй ОСОБА_4 самовільно захопленої земельної ділянки площею 0,0278га.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 21.04.1999 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено (а.с.27-29).
За наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову представника ОСОБА_3
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія судців, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Надвірнянського районного суду від 01.03.2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді О.Ю. Беркій
Я.Д. Горблянський