Справа № 159/5261/13-ц

Провадження № 2/159/2/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Ковель 03 березня 2015 року

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої - судді Денисюк Т.В.,

за участю секретаря Гарбар О.В.

представника відповідачів ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі ПАТ "Укрсоцбанк" ) звернулося до суду з позовом про стягнення з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 солідарно заборгованості за кредитним договором в розмірі 2089975,42 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 199499,00 швейцарських франків, що еквівалентно 1680172,40 грн, заборгованості за відсотками - 38166,83 швейцарських франки, що еквівалентно 321439,50 грн., та пені в розмірі 88363,52 грн. Стягнення заборгованості з ОСОБА_2 банк просить провести шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що 15 травня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 074-22-05/07, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 255937,00 швейцарських франків з процентною ставкою 9,5% річних та кінцевим терміном повернення до 14.05.2017 року. Повернення кредиту повинно було відбуватись відповідно до графіку змін максимального ліміту заборгованості.

Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2. укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку приміщення магазину загальною площею 422,0 кв.м. та земельну ділянку площею 0,0231 га по АДРЕСА_1.

Також, між банком та ОСОБА_3., яка є дружиною позичальника, укладено договір поруки, за умовами якого вона поручається у повному обсязі за виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань як солідарний боржник.

У зв'язку з тим, що станом на 04 липня 2013 року утворилась загальна заборгованість за кредитом 2089975,42 грн., банк скориставшись правом на дострокове повернення всієї суми кредиту просить стягнути визначену суму з відповідачів солідарно.

В ході розгляду справи представником позивача змінено позовні вимоги та згідно письмової заяви (а.с.40, т.3) банк просить стягнути вище вказану суму заборгованості з відповідачів в солідарному порядку, без вказівки на звернення стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні представник позивача Савчук Ю.Н. уточнені позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві, додатково пояснила, що кредит надано позичальнику в розмірі меншому ніж передбачалось договором - не 255937,00 CHF, а 237485,00 CHF, саме з фактично наданої суми і проведено розрахунок боргу, який пред'явлено до стягнення.

Представник обох відповідачів ОСОБА_1 позов визнала частково на суму заборгованості за кредитом, визначену висновком судово-економічної експертизи №168/15 від 29.01.2015 р., в розмірі 1047349,73 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 102522,62 швейцарських франка, що еквівалентно 863445,51 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 19888,56 швейцарських франка, що еквівалентно 167501,45 грн., пені в розмірі 1947,61 швейцарських франка, що еквівалентно 16402,77 грн. В решті вимог до ОСОБА_2 просить відмовити, врахувавши ті обставини, що банк не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі та видав ОСОБА_2 кредит лише в розмірі 167785,00 CHF, а не 255937,00 CHF, як зазначено у позовній заяві та розрахунку боргу. Решту коштів позивач не отримував, бухгалтерські документи на отримання коштів підписані не ним, про що зроблено відповідне повідомлення правоохоронним органам. Окрім того, дійсною валютою кредиту була гривня, оскільки банк як видавав, так і приймав для розрахунків лише гривні. Представник позивача просить застосувати строк позовної давності до вимог по стягненню неустойки і задовольнити позов до ОСОБА_2 частково. У позові до поручителя ОСОБА_3 просить відмовити з підстав припинення поруки у зв'язку із збільшенням обсягу відповідальності поручителя внаслідок укладення без її згоди додаткових угод №1 від 06.03.2009 р. та №2 від 17.09.2010 р.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази у справі, приходить до такого висновку.

Статтями 1048, 1050, 1054 цього Кодексу передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.

Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що 15 травня 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" ) та ОСОБА_2 укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 074-22-05/07 про надання кредиту у розмірі 255937,00 швейцарських франки з процентною ставкою 9,5% річних та кінцевим терміном повернення до 14.05.2017 року.

Згідно п.1.1.1 Кредитного договору кредит повинен надаватись окремими частинами "траншами" в розмірі та порядку визначеному договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 255937,00 швейцарських франки із визначеним графіком змін максимального ліміту заборгованості ( п.1.1.1.1 - п.1.1.1.120 Договору).

Моментом надання траншу кредиту вважається день видачі позичальнику готівкових коштів (п.2.2 Договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в передостанній робочий день поточного місяця за період з передостаннього робочого дня попереднього місяця по день, що передує двом останнім робочим дням поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. Сплата процентів здійснюється щомісяця до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому вони нараховані, а також в день повернення заборгованості за кредитом (п.2.4 договору).

Банк вправі самостійно списувати з рахунка позичальника суми кредиту, що підлягають сплаті в періоди, вказані в п.1.1.1 Договору (п.2.9.1 договору).

Погашення кредиту повинно здійснюватись відповідно до графіку змін максимального ліміту заборгованості, визначеного в п.1.1.1. Договору, у сумі різниць між максимальним лімітом заборгованості, що діяв у попередньому періоді та максимальним лімітом заборгованості, що діятиме в наступний період, в строк не пізніше останнього робочого дня попереднього періоду, а також в кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом. (п.3.3.9 Договору).

У разі невиконання позичальником обов'язків, визначених п.п. 3.3.2-3.3.6, 3.3.11-3.3.15 Договору, порушення умов п. 1.3 Договору, протягом більше, ніж десять робочих днів, або у разі невиконання вимог п.п.3.3.7, 3.3.8, 3.3.9 Договору протягом більш ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов'язується протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти та штрафні санкції (п.4.4, 4.5 Договору).

Строк позовної давності, встановлений законодавством, сторонами у Договорі не змінено.

Того ж дня, між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки №15/05/07-1, за умовами якого (п.1.1) поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів, комісії, штрафів, пені, у розмірі та у випадках, передбачених договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 15 травня 2007 року.

Зміст забезпеченого порукою зобов'язання викладено у п. 2.1 Договору поруки та становить : повернення кредиту у сумі 255937 швейцарських франки, з кінцевим терміном погашення кредиту до 14 травня 2017 року включно, а також дострокового погашення у випадках, передбачених кредитним договором. Сплата процентів по кредиту 9,5 % річних.

Договір поруки діє до остаточного виконання зобов'язання (п.6.2 ).

06 березня 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1, за умовами якої з 10.03.2009 року змінено максимальний ліміт заборгованості в сторону його збільшення та відповідно зменшено розмір щомісячного платежу, який повинен здійснити позичальник на повернення кредиту. Усі інші умови Договору залишені незмінними, в тому числі процентна ставка по кредиту та кінцевий термін повернення.

17.09.2010 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №2, за умовами якої ще раз змінено максимальний ліміт заборгованості в сторону його збільшення та відповідно зменшено розмір щомісячного платежу, який повинен здійснити позичальник на повернення кредиту. Усі інші умови Договору залишені незмінними, в тому числі процентна ставка по кредиту та кінцевий термін повернення.

Як визначено ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, у встановлений строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з невиконанням позичальником ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до суду із позовом про дострокове повернення кредиту, в якому суму заборгованості визначив в розмірі 2089975,42 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 199499,00 швейцарських франків, що еквівалентно 1680172,40 грн.( по курсу НБУ станом на 04.07.2013 р. - 8,4240), заборгованості за відсотками - 38166,83 швейцарських франки, що еквівалентно 321439,50 грн., та пені в розмірі 88363,52 грн.

Відповідно до вимог ст..11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Судом в ході розгляду справи неодноразово з'ясовувалась у представника позивача зміст позовних вимог щодо валюти стягнення та курсу валют. Представник позивача наполягав на вирішенні спору відповідно до прохальної частини уточненої позовної заяви. Курс валют просив застосовувати станом на 04.07.2013 р.

Враховуючи позицію представника позивача та принцип диспозитивності цивільного процесу, суд вважає, що позовна вимога заявлена про стягнення заборгованості в розмірі 2089975,42 грн. із деталізацією її складових.

Відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підтвердження видачі позичальнику коштів представником позивача надано суду заяви ОСОБА_2 на видачу готівки, а на підтвердження визначеної до стягнення заборгованості подано розрахунок боргу.

Заперечуючи проти позову в частині отримання визначеної банком суми кредиту відповідач ОСОБА_2 клопотав про призначення почеркознавчої експертизи.

За висновком почеркознавчої експертизи №46 від 11.03.2014 року заяви на видачу готівки № 5-002 від 01.02.2008 р на суму 15000,00 CHF, №5-008 від 05.02.2008 р на суму 6000,00 CHF, №7-001 від 11.02.2008 р на суму 10600,00 CHF, №7-001 від 18.02.2008 на суму 30000,00 CHF, №5-006 від 18.03.2008 р на суму 8100,00 CHF підписані не ОСОБА_2, а іншою особою, по двох заявах №7-015 від 21.02.2008 р на суму 10510,00 CHF та №7-017 від 23.04.2008 р на суму 8165,00 CHF експерт не зміг дати висновок.

За клопотання позивача було призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено іншій експертній установі.

Висновком почеркознавчої експертизи №5747/5748/14 від 16.09.2014 року підтверджено вище вказаний висновок щодо не підписання позичальником заяв на видачу готівки на суму 69700,00 CHF.

Згідно діючого законодавства, яке регулює порядок отримання клієнтами банку кредитних коштів готівкою, зокрема постанови правління Національного Банку України №254 від 18.06.2003 р. "Про затвердження положення про організацію операційної діяльності в банках України", постанови правління НБУ №566 від 30.12.1998 р. "Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України", постанови правління НБУ №337 від 14.08.2003 р. "Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України", видача готівки іноземної валюти здійснюється за заявою фізичної особи на видачу готівки з поточного чи вкладного рахунку, в свою чергу працівник банку у видаткових касових документах (заява на видачу готівки, видатковий касовий ордер, грошовий чек) перевіряє: повноту заповнення реквізитів, наявність підпису посадових осіб банку, яким надано право підпису касових документів і тотожність їх зразків, належність пред'явленого паспорта отримувачу, відповідність паспорту тим даним, що зазначені в касових документах, наявність підпису отримувача.

Отже, лише заявами на видачу готівки, які були підписані ОСОБА_2, може бути підтверджений факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів.

Висновками почеркознавчих експертиз №46 від 11.03.2014 року та №5747/5748/14 від 16.09.2014 р. підтверджено отримання ОСОБА_2 кредиту на загальну суму 167785,00 CHF та не підтверджено отримання кредиту на суму 69700,00 CHF.

Таким чином, суд вважає, що належними та допустимими доказами у справі доведено ту обставину, що позичальник отримав кредит лише в розмірі 167785,00 CHF.

Не спростовують висновків суду посилання представника позивача на те, що укладаючи у 2009 та 2010 роках додаткові угоди до договору ОСОБА_2 фактично узгоджував суму заборгованості. Оскільки такі твердження не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та не відповідають положенням законодавства. Як вбачається з додаткових угод, вони містять відомості про максимальний ліміт можливої заборгованості з розрахунку 255937,00 CHF, в той час, як сам представник банку в ході розгляду справи уточнив, що банк фактично видав кредит на лише суму 237485,00 CHF. Крім того, мала місце відновлювальна кредитна лінія і як пояснив в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 він у 2007 та 2008 роках отримував кредитні кошти траншами та повертав, знову брав і повертав, тому не міг відслідкувати загальний борг, покладаючись на доброчесність працівників банку.

За висновком судово-економічної експертизи №168/15 від 29.01.2015 року позивальник ОСОБА_2 отримавши кредит на загальну суму 167785,00 CHF , повернув 65262,39 CHF тіла кредиту та сплатив 52044,69 CHF відсотків за користування коштами. Фактична сума заборгованості станом на 04.07.2013 складає 124358,79 CHF, в тому числі:

- заборгованість за кредитом 102522,62 CHF,

- заборгованість за відсотками 19888,56 CHF,

- пеня 1947,61 CHF

Оцінюючи висновок експерта у сукупності з іншими доказами, в тому числі аналізуючи виписками по рахунках, суд приходить до переконання про правильність проведених експертом розрахунків.

Пеня обрахована експертом в межах строку позовної давності в один рік, що відповідає вимогам ст..258, 261, ч.3 ст.267 ЦК України, оскільки відповідач ОСОБА_2 клопотав у письмовій заяві про застосування строків позовної давності до вимог по неустойці.

Судовим експертом враховано ( висновок експертизи а.13) не відображення сплачених позичальником платежів на дату сплати, затримки сплачених платежів на транзитних рахунках, невідповідність дати нарахування відсотків умовам договору.

Враховуючи викладене суд вважає доведеною суму заборгованості станом на 04.07.2013 року в розмірі 1047349,73 грн. ( 124358,79 швейцарських франків х 8,4220 грн), що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 102522,62 швейцарських франків, що еквівалентно 863445,51 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 19888,56 швейцарських франків, що еквівалентно 167501,45 грн., пені в розмірі 1947,61 швейцарських франків, що еквівалентно 16402,77 грн.

Встановлена сума боргу підлягає стягненню з позичальника ОСОБА_2, у стягненні решти заборгованості слід відмовити з мотивів її недоведеності.

Вирішуючи питання про стягнення даної заборгованості одночасно з поручителя ОСОБА_3 суд враховує наступні положення закону:

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як встановлено судом, боржник ОСОБА_2 (а відтак і поручитель) первинно взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 14.05.2017 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком ліміту максимальної заборгованості.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, виходячи з положень частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням.

Однак, в даній справі банк у зв'язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 4.4, 4.5 кредитного Договору право на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши 13 березня 2012 року боржнику та поручителю вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів не пізніше одного робочого дня (а.с.31 т.1).

Отже, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання та вимоги про сплату одним платежем, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.

Отримавши 16.03.2012 року вимогу банку поручитель її не виконала (а.с.32 т.1). В свою чергу позичальник траншів більше не отримував і кредит не погашав ( останній платіж мав місце 08.07.2011 року - Додаток №1 до експертного висновку). Таким чином, новий строк виконання договірних зобов'язань - 17.03.2012 року.

З позовом до поручителя про стягнення заборгованості банк звернувся лише у серпні 2013 року. Таким чином, на час пред'явлення позову строк дії поруки вже припинено.

Шестимісячний строк дії поруки є преклюзивним строком, тому жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Виходячи з викладеного у задоволенні позову до поручителя ОСОБА_3 слід відмовити.

В той же час, суд вважає безпідставними твердження представника відповідачів про припинення поруки на підставі ч.1 ст.559 ЦК України у зв'язку із збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок укладення без її погодження додаткових угод.

Оскільки, як вбачається із змісту договору та додаткових угод, процентна ставка за кредитом не змінилась, не продовжено строк виконання договору, незмінними залишились умови щодо строків повернення процентів та щомісячних платежів, лише збільшено можливий ліміт щомісячної заборгованості по кредитній лінії, тим самим зменшено на певний період суму щомісячного повернення. Обсяг відповідальності поручителя при цьому не збільшився.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з наступного:

Відповідно до ст..79 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі за проведення судових експертиз.

Відповідно до ст..88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні якої позивачеві відмовлено.

Позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково на 50% (1047349,73 грн : 2089975,42 грн х 100%). Тому половина судових витрат понесених позивачем, підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2, а половина судових витрат, понесених відповідачем ОСОБА_2 підлягає стягненню на його користь з позивача.

Позивачем сплачено 3441,00 грн. судового збору, 6290,00 грн. за проведення почеркознавчої експертизи (а.с.3 т.3), отже з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню сума витрат, яка дорівнює 4865,50 грн. ( 3441+6290:2=4865,50).

Відповідачем ОСОБА_2 понесено судові витрати по оплаті почеркознавчої експертизи в розмірі 2250,24 грн (а.с.194 т.2) та економічної в розмірі 9840 грн ( т.3), отже з позивача на користь відповідача слід стягнути 6045,12 грн. судових витрат. (2250,24+9840:2=6045,12).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,261,267, 526, 530, 559, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" ( м.Київ, вул..Ковпака,29, код ЄДРПОУ 00039019) заборгованість за кредитним договором №074-22-05/07 від 15 травня 2007 року в розмірі 1047349,73 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 102522,62 швейцарських франка, що еквівалентно 863445,51 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 19888,56 швейцарських франка, що еквівалентно 167501,45 грн., пені в розмірі 1947,61 швейцарських франка, що еквівалентно 16402,77 грн.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" судові витрати по справі в розмірі 4865,50 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в розмірі 6045,12 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні при його проголошенні - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуюча:Т. В. Денисюк