УХВАЛА ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

«14» червня 2006 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Декайла П.В.

Суддів - Татарчука В.Г., Крукевича М.Н.

з участю прокурора - Зозулі II.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Борщівського районного суду від 11 квітня 2006 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимий: 4 жовтня 2005 року Борщівським районним судом за ст. 189 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 104 КК України звільнений від відбування призначеного покарання і встановленням іспитового строку 1 рік,-

засуджений за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Борщівського районного суду від 4.10.2005 року у вигляді 6 місяців позбавлення волі і остаточне покарання ОСОБА_2 призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту з залу суду і строк відбуття покарання йому рахується з 11 квітня 2006 року.

Справа № 11-191                                                            Головуючий у І інстанції - Зушман Г.І.

Категорія ст. 185 КК України                                                         Доповідач - Татарчук В.Г.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,-

засуджений за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.

Відповідно до ст.76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_3 обов»язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та навчання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено підписку про невиїзд.

Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно в користь ОСОБА_4 1405 грн. 50 коп. на відшкодування майнової шкоди.

Речові докази по справі судом вирішено по приналежності.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнані винними і засуджені за те, що 11 лютого 2006 року біля 17 години, знаходились в магазині підприємця ОСОБА_5, розташованому в центрі АДРЕСА_1, де вживали алкогольні напої. Вийшовши з магазину, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 вчинити крадіжку грошей з будинку потерпілої ОСОБА_4, на що той погодився. Тоді ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою крадіжки чужого майна, з корисливих спонукань прийшли в господарство потерпілої ОСОБА_4 в АДРЕСА_1. За попередньою домовленістю ОСОБА_3 вибив скло у вікні в житловому будинку потерпілої та залишився стояти на вулиці щоб передати про можливе викриття в злочині, а ОСОБА_2 проник в будинок, звідки таємно викрав 1600 грн. та 100 доларів США, що згідно курсу Національного банку України становило 505 грн. 50 коп., а всього викрали у потерпілої на загальну суму 2105 грн. 50 коп.

В апеляції захисника адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 ставиться питання про зміну вироку щодо останнього, застосувавши ст. 104 КК України звільнити його від відбування покарання з випробувальним строком, поскільки вважає, що судом призначено надто суворе покарання і не враховано того, що засуджений проживав у своєї бабусі та надавав їй допомогу, та що матеріальна шкода частково відшкодована обома засудженими, а не тільки одним ОСОБА_3

Іншими учасниками процесу цей вирок не оспорюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора про обгрунтованість і законність вироку й залишення його без зміни, а апеляцію без задоволення, перевіривши матеріали справи і доводи апеляції, колегія вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, виходячи з таких міркувань.

Доведеність та кваліфікація злочину в апеляції захисника ОСОБА_1 не оспорюється.

Що стосується призначеної міри покарання засудженому ОСОБА_2, то суд першої інстанції її призначив правильно, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом»якшують покарання, в тому числі і ті, на які в апеляції посилається адвокат ОСОБА_1 і призначене покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.

Тому, колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку та задоволення апеляції адвоката.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Борщівського районного суду від 11 квітня 2006 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.