Дата документу Справа № 334/11513/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 334/11513/14-к Головуючий в 1 інст. Нікітенко Н.П.

Провадження № 11-кп/778/518/15 Доповідач в 2 інст. Гриценко С.І.

Категорія ч. 2 ст. 185 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року місто Запоріжжя

Судова колегія з кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Гриценка С.І.,

суддів Жечевої Н.І., Татарінової А.І.,

при секретарі Соляковій С.Г.

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014080050004304 від 8 вересня 2014 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

17 квітня 2007 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням на 2 роки;

25 січня 2008 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 309, ст. 69 КК України до штрафу на суму 850 грн.;

20 серпня 2009 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;

08 січня 2013 року Запорізьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнився з Софіївської ВК Запорізької області 23.06.2014 року на підставі ст. 2 ЗУ "Про амністію 2014 року",

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м. Запоріжжя, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимої:

12 грудня 2005 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 190 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнена від відбування покарання строком на 1 рік;

12 листопада 2007 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі;

06 березня 2008 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі;

31 березня 2008 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі;

30 серпня 2010 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу у сумі 850 грн.;

18 листопада 2011 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнена від відбування покарання строком на 3 роки;

11 липня 2012 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі. Звільнилася з Селезньовської ВК Луганської області 30.06.2014 року,

обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Нестерук О.Г.,

обвинувачений ОСОБА_2

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить змінити вирок та пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши ст. ст. 69 ч. 1, 69-1 КК України, оскільки суд першої інстанції призначив йому суворе покарання, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

Вирок у відношенні обвинуваченої ОСОБА_3 учасниками провадження не оскаржується.

Встановлені судом першої інстанції обставини:

ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3 розробили злочинний план, відповідно до якого, ОСОБА_3 повинна була знаходитися в декількох метрах від автомобілів та спостерігати за приближенням сторонніх осіб та у разі їх наближення повідомляти ОСОБА_5, який повинен був викрадати акумулятори та інші майнові цінності з автомобілів.

Так, 08 листопада 2014 року, приблизно о 02 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою із ОСОБА_3, біля будинку № 65 по вул. Кремлівській в м. Запоріжжі, таємно викрав акумулятор Ista з автомобілю "ВАЗ 2106", держномер НОМЕР_1, вартістю 850 гривень, який належить ОСОБА_6, спричинивши останньому матеріальний збиток на суму 850 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2, 08 листопада 2014 року, приблизно о 02 годині 30 хвилин, повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись біля будинку № 65 по вул. Кремлівській в м. Запоріжжі, проник до салону автомобіля "ВАЗ 2101", держномер НОМЕР_2, звідки таємно викрав майно, а потім, відкривши капот автомобіля, проник в моторний відсік, звідки також таємно викрав майно, що належить ОСОБА_7, на загальну суму 900 грн.

Не зупиняючись на досягнутому, 08 листопада 2014 року, приблизно о 03 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись біля будинку № 77 по вул. Кремлівській в м. Запоріжжі, проник в моторний відсік автомобіля "ВАЗ 2106", держномер НОМЕР_3, звідки таємно намагався викрасти акумулятор "Varta", вартістю 800 гривень, який належить ОСОБА_8, але не зміг довести свій злочинний намір до кінця через незалежні від нього причини.

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України та йому призначено покарання за:

-ч. 2 ст.185 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі;

-ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді особистого зобов'язання змінено на тримання під вартою, взято останнього під варту в залі судового засідання.

ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України та їй призначено покарання за:

-ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;

-ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на 3 роки. На підставі ст. 76 КК України, зобов'язано засуджену ОСОБА_3: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_3 до набрання вироку законної сили залишено у вигляді особистого зобов'язання.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд не позбавляти його волі, обо по можливості пом'якшити йому покарання, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і наполягав на законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції, останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, які викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Доведеність вини та юридична кваліфікація дій обвинувачених по справі не оспорюється.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2, в таємних викраденнях чужого майна (крадіжках), винним себе визнав повністю та розкаявся у вчиненому, у зв'язку з чим, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорювались. Розгляд справи в суді першої інстанції за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був проведений відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Виконання судом цих вимог відображено в технічному засобі фіксування кримінального провадження, а також у журналі судового засідання.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2 про суворість призначеного покарання, колегія суддів знаходить їх такими, які спростовуються матеріалами справи, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

ОСОБА_2 призначено покарання в розмірі санкції ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України.

При цьому враховано ступінь тяжкості злочинів, негативних даних про особу винного, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та повторно скоїв умисні корисливі злочини за попередньою змовою із обвинуваченою ОСОБА_3

Призначене обвинуваченому покарання у вигляді реального позбавлення волі на строк 4 роки на думку колегії суддів відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України та буде достатнім для його виправлення, а також запобіганню вчинення нових злочинів.

Вважати призначене засудженому покарання несправедливим внаслідок його суворості, що передбачено положеннями ст. 414 КПК України, підстав у апеляційного суду немає.

Доводи обвинуваченого в апеляційній скарзі про необхідність врахування щирого каяття та відсутність матеріальної шкоди у потерпілих, що на його думку, є підставою для застосування положень ст. ст. 69, 69-1 КК України колегія суддів вважає непереконливими, оскільки при призначенні покарання судом враховоно наявність обставин, які обтяжують покарання, які передбачені ч. 1 п. 1 ст. 67 КК України.

Разом із тим, при призначенні покарання ОСОБА_3 суд не дотримався вимог ч. 4 ст. 68 КК України, якою передбачено, що при призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує характер і ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину.

Цих вимог закону суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_3 не дотримався.

Так, призначаючи останній покарання за вчинення нею за попередньою змовою злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, у вигляді 5 років позбавлення волі, суд в недостатній мірі врахував фактичні обставини справи, її роль у вчиненні зазначених злочинів, яка була другорядною. В той же час, ОСОБА_2, який був ініціатором та безпосереднім виконавцем вказаних злочинів, призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. ст.404 ч.2, 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у випадку, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідним пом'якшити призначене судом ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України покарання.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 29 грудня 2014 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Цей же вирок стосовно ОСОБА_3 змінити в частині призначеного їй покарання.

Пом'якшити ОСОБА_3 покарання, призначене їй за ч. 2 ст. 185 КК України, до 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на 3 роки. На підставі ст. 76 КК України, зобов'язати засуджену ОСОБА_3: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії даної ухвали.

Судді: 1. 2. 3.