ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2015 року Справа № 904/9324/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),
суддів: Євстигнеєва О.С., Кощеєва І.М.
секретар судового засідання : Назаренко С.Г.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2015р. у справі № 904/9324/14
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» м.Львів
до: приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» м.Дніпропетровськ
про: стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8 498 грн.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 22.01.2015 р. у справі № 904/9324/14, яке підписано 22.01.15 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Красота О.І.), задоволено позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» м.Львів до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» м. Дніпропетровськ про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8 498 грн.
Вказаним рішенням стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" м. Дніпропетровськ на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" м. Львів 8 498 грн. 00 коп. - суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1 827 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Відповідач не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.
Скаржник вважає, що сума страхового відшкодування має бути зменшена на податок на додану вартість і не може перевищувати 7 475, грн. та зазначає, що ПРАТ СК «Граве» при здійсненні розрахунків не сплачувала податок на додану вартість, отже і вимагати його сплати від відповідача не має законних підстав.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Відповідач надав клопотання вих. № 254 від 03.03.15 р., в якому просить розглянути справу без участі представника апелянта у зв'язку із неможливістю направити свого представника і зазначає, що підтримує апеляційну скаргу у повному обсязі та просить суд її задовольнити.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Неявка представників сторін не перешкоджає перегляду справи за наявними у справі доказами.
В судовому засіданні оголошено постанову.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Граве Україна" (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) був укладений Договір № 385.30-126.217 добровільного страхування "ГРАВЕ КАСКО" від 08.02.2013 р., за яким Страховик застрахував майнові інтереси (пошкодження, знищення або втрата) Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля HYUNDAI TUCSON, реєстраційний номер НОМЕР_1. (а.с. 7-9).
Графіком сплати загальної страхової премії сторонами встановлені виплати у два етапи 4 223 грн. 75 коп. до 18.02.2013 року та 4 223 грн. 75 коп. до 18.08.2013 р.
Пунктом 10.6 Загальної частини Договору страхування визначено, що якщо страховий платіж сплачується Страхувальником частинами (у випадку розстрочки платежу), то Страховик до моменту виплати страхового відшкодування має право вимагати сплати несплачених частин страхового платежу (у розмірі нарахованого страхового відшкодування, але не більше загальної суми несплачених частин страхового платежу) або вирахувати з суми страхового відшкодування несплачені частини страхового платежу.
03.04.2013 року по АДРЕСА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля HYUNDAI TUCSON, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Fiat Doblo, власником якого є ОСОБА_2, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.
Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль HYUNDAI TUCSON отримав механічні пошкодження, відповідно до відомостей № 9180401 про дорожньо-транспортну пригоду від 08.04.2013 року (а.с.12).
Зазначене вище ДТП, відповідно до умов договору страхування та норм чинного законодавства України визнана позивачем страховим випадком, про що складено страховий акт № СНТ/00385.030-0126.0217/1 від 21.05.2013 р. (а.с.28), відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 8 498 грн.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 22.04.2013 року, на підставі ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа яка керувала автомобілем Fiat Doblo (ОСОБА_3.) був визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення під час ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. (а.с.13).
Висновком за №94 складеного 10.04.2013 року експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлюваного ремонту та ринкової вартості, встановлена вартість відновлюваного ремонту автомобіля HYUNDAI TUCSON, реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 8 970 грн. 00 коп. (а.с. 14-19).
Згідно розрахунку страхового відшкодування від 21.05.2013 року (з урахуванням франшизи 0,00 грн.), вартість відновлюваного ремонту застрахованого автомобіля склала суму у розмірі 8 970 грн. 00 коп. (а.с.28 зворотна сторона).
На підставі заяви про випадок з транспортним засобом (а.с. 11), страхового акту №СНТ/00385.030-0126.0217/1 від 21.05.2013 року (а.с.28), з урахуванням висновку №94 від 10.04.2013 року експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та ринкової вартості, за яким вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу склала суму у розмірі 8 970 грн. 00 коп. (а.с.14-19), рахунку СТО №6 від 24.04.2013 року на суму 8 900 грн. 00 коп. (а.с. 25), рахунку №0000000228 від 15.05.2013 року постачальника запасних частин для здійснення ремонту на суму 8 498 грн. 00 коп. (а.с. 27) Позивачем зроблена оплата у розмірі 8 498 грн. 00 коп.
Вказана оплата відбулася двома частинами, а саме: 4 274 грн. 25 коп. - згідно платіжного доручення №38888 від 22.05.2013 року в рахунок виплати страхового відшкодування, а частина суми в розмірі 4 223 грн. 75 коп. була зарахована в рахунок сплати страхового платежу згідно Акту про взаємозалік боргів від 21.05.2013 року (а.с. 29)) за ремонтні роботи автомобіля HYUNDAI TUCSON, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору.
20.06.2013 р. позивач направив відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) № 89947 від 20.06.2013 року, яку останній отримав 25.06.2013 року (а.с. 32 зворотна сторона), в якій позивач просив відповідача відшкодувати збитки в порядку регресу в розмірі 8 498 грн. 00 коп.
Сплативши страхове відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю HYUNDAI TUCSON до позивача надійшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 вказаного Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до полісу №АЕ/0506310 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за яким застрахована винна особа в ДТП франшиза становить суму в розмірі 0,00 грн.
Таким чином, сума відшкодування збитків в порядку регресу повинна становити суму у розмірі заявлених позовних вимог що становить 8 498 грн. 00 коп.
Згідно до ст. 6 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язанні поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.
Крім того, ст. 7 вказаного кодексу встановлено, що претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії та, підприємства та організації, що одержали претензію, зобов'язанні задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.
Як встановлено чинним законодавством України, зокрема ст. 36 Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання Страховиком визначених у ст. 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Відповідачем не було надано доказів проведення виплати страхового відшкодування у повному обсязі, отже порушено вимоги ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст.27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а тому до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтями 1166 та 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, та в разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, з аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що позивач після виплати застрахованій ним особі страхового відшкодування, може звернутися з відповідною вимогою стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу саме до страховика за наявності певних підстав.
Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Порядок виплати страхового відшкодування визначений ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема, у п. 37.4 якої встановлено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди.
Відповідач, не здійснював виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілому, який отримав таке страхове відшкодування за Договором №385.30-126.217 від 08.02.2013 р.
Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено підстави для подачі регресного позову. Приписами вказаної правової норми встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Приймаючи рішення по даній справі суд першої інстанції повністю задовольнив позовні вимоги виходячи з того, що висновок експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлюваного ремонту та ринкової вартості за № 94, який складений 10.04.2013 р., та за яким встановлена вартість відновлюваного ремонту автомобіля HYUNDAI TUCSON в розмірі 8 970 грн. не містить розрахунку з урахуванням ПДВ, частина оплати в сумі 4 274 грн. 25 коп. відбулася по рахунку СТО за № 6 від 24.04.2013 р. на суму 8 900 горн., який не включав суму ПДВ, а інша сума 4 223 грн. 75 коп. була зарахована в рахунок сплати страхового платежу згідно Акту про взаємозалік боргів від 21.05.2013 р. (а.с. 29), шляхом проведення частини страхового відшкодування взаємозаліком в оплаті частини страхового платежу (п.10.6 загальної частини договору страхування).
Скаржник не погодився з таким висновком суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що в калькуляції № 04/94/2013, яка є невід'ємною частиною Висновку, зазначено, що « цены + 20 % » (внизу сторінки 2 калькуляції). Отже скаржник вважає, що усі ціни, які наводяться в калькуляції, містять 20 % ПДВ, ці доводи скаржника колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не відповідають дійсності і вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2015 р. у справі № 904/9324/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили, до Вищого Господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови виготовлено 05.03.2015 р.
Головуючий Р.М. Бахмат
Судді О.С. Євстигнеєв
І.М. Кощеєв