Справа № 344/18097/14-ц

Провадження № 22-ц/779/564/2015

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

УХВАЛА

03 березня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Васильковського В.М., Меленко О.Є.,

секретаря Яковин М.Я.,

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

позивача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення 1/2 вартості майна, яке являється спільною сумісною власністю подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03 лютого 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 03 лютого 2015 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль, по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення 1/2 вартості майна, яке являється спільною сумісною власністю подружжя.

Не погоджуючись із даною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм процесуального права. Зокрема зазначає, що судом не враховано того, що автомобіль марки Opel Tigra, 1999 року випуску, являється спільною сумісною власністю подружжя і про його відчуження ОСОБА_4 йому не було відомо та згоди на таке відчуження він не давав. Крім того вказує, що транспортні засоби, на які було накладено арешт в якості забезпечення позову ОСОБА_4 йому не належать і в ДАІ за ним не зареєстровані. Посилаючись на те, що відмова у забезпеченні позову за його заявою утруднить чи може зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, просив ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу по накладення арешту на автомобіль марки Opel Tigra, 1999 року випуску, кузов НОМЕР_1.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_4 доводи скарги заперечила та пояснила, що названу вище автомашину марки Opel Tigra бувшим чоловіком було пошкоджено в автоаварії, після чого цю автомашину з відома та згоди ОСОБА_2 у 2005 році було продано, і отримані за неї кошти відповідачем було використано для придбання іншого транспортного засобу. У зв'язку із цим просить ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову залишити без змін.

Вислухавши доповідача, пояснення представника відповідача та позивачки, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявником не доведено наявність реальної небезпеки того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи неможливості в подальшому виконати судове рішення, а також те, що автомобіль, на який ОСОБА_2 просить накласти арешт у власності ОСОБА_4 не перебуває у її власності та не є предметом спору. Колегія суддів з таким висновком погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 151,152,153 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі вправі вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Апеляційним судом встановлено, що в провадженні Івано-Франківського міського суду перебуває справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення 1/2 вартості майна, яке являється спільною сумісною власністю подружжя. У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просить відшкодувати йому половину вартості спільного сумісного майна подружжя, до складу якого останній включив згадану вище автомашину (копія зустрічного позову на а.с.29-33).

Із змісту заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 вбачається, що останній обґрунтовує накладення арешту на автомобіль марки Opel Tigra, 1999 року випуску, тим, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення його зустрічного позову про відшкодування 1/2 вартості майна, яке являється спільною сумісною власністю подружжя.

Суд першої інстанції правильно вважав, що даний автомобіль не підлягає арешту, оскільки перебував у власності ОСОБА_4 тільки до 09.06.2005 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа УДАІ в Івано-Франківській області від 19.12.2014 року (а.с.42). На даний час згаданий транспортний засіб перебуває у власності іншої особи, чого представником ОСОБА_2 не заперечується, однак позову про витребування даного автомобіля із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 не пред'являв.

Посилання апелянта на те, що транспортні засоби, на які було накладено арешт в якості забезпечення позову ОСОБА_4 йому не належать і в ДАІ за ним не зареєстровані, не може бути прийняте до уваги, оскільки дане питання було вирішене ухвалою Івано-Франківського міського суду від 21.11.2014 року, на яку він вправі був подати апеляційну скаргу окремо.

Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову є законною і обгрунтованою. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженої ухвали немає.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317, 324 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03 лютого 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Васильковський

О.Є. Меленко