У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 березня 2015 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Шимківа С.С., Василевича В.С., секретар судового засідання: Пиляй І.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя, визнання права власності на нерухоме майно,
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2015 року визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (загальною площею 62,5 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м.)
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 243,6 грн.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з'ясування всіх істотних обставин даної справи.
Зазначає, що спірна квартира була придбана в період шлюбу, проте виключно за його особисті кошти, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ЖБК "Комунальник-2" № 15 від 19.01.1992 року та правовстановлюючими документами на квартиру.
Висновки суду і доводи позивачки про те, що кошти сплачені за спірну квартиру були їх спільними коштами, як і те, що частину коштів надала їм мати позивачки ОСОБА_3, не підтверджено жодними належними доказами
Також, покликається на те, що всі платежі по утриманню спірної квартири, як в період шлюбу з позивачкою, так і станом на сьогоднішній день сплачував виключно він.
Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, який почався після розірвання шлюбу 4.03.2008 року, оскільки останній було відомо, що спірна квартира з 1988 року оформлена виключно на нього.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_2 відмовити.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що сторони під час шлюбу набули у власність кооперативну квартиру № 64 в м.Рівне по вул.Чебишева, 16, що стверджується реєстраційним посвідченням Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації від 20 березня 1992 року, згідно якого вказана квартира зареєстрована за ОСОБА_1
Повторно квартира була перереєстрована за відповідачем 21 лютого 2007 року на підставі Розпорядження міського голови від 20 лютого 2007 року №243-р.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що кооперативна квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю сторін, як така, що придбана в період шлюбу, тому підлягає поділу між ними.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах законодавства, який діяв на час набуття майна, зокрема ч.1 ст.17 Закону України «Про власність» та ст.22 КЗпШС України.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, тому обов'язок доведення того, що майно, придбане у шлюбі є особистою власністю одного з подружжя, покладений на останнього.(ст.60 ЦПК України)
Відповідачем будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів про придбання спірної квартири за його особисті кошти суду надано не було, а тому його доводи про те, що спірна квартира є його особистою власністю не ґрунтується на законі.
Крім цього, ОСОБА_1, заперечуючи позовні вимоги, у заяві про застосування строків позовної давності на підставі ч.2 ст.72 СК України (а.с.56-57) та в апеляційній скарзі,- фактично визнає, що це майно є спільною сумісною власністю його та бувшої дружини, оскільки вказана норма регулює застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Не заслуговують на увагу покликання відповідача на те, що всі платежі по утриманню спірної квартири, як в період шлюбу, так і станом на сьогоднішній день сплачував виключно він, так як вказані обставини не впливають на режим набуття позивачкою права власності на частку у нерухомому майні.
Безпідставними є твердження скарги про пропуск позивачкою строку позовної давності, який, на його думку ОСОБА_1, розпочався після розірвання шлюбу, оскільки у відповідності до ч.2 ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, яка обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Про порушення свого права позивачка дізналася у 2014році, після отримання відмови від ОСОБА_1 про розподіл квартири та отримання відповіді з КП «Рівненське МБТІ».
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам і постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,315,317,319,325 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2015 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: Бондаренко Н.В.
Василевич В.С. Шимків С.С.