РІШЕННЯ ІМЕНЕМ      УК РАЇНИ

"1" червня 2006 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого- Зварича С.Б.

суддів - Шевчук Г.М., Ходоровського М.В.

при секретарі - Стець І.В.

з участю - сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на  1/2 частину квартири та вселення,

Встановила:

У травні 2005 року позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом про визнання права власності на 1/2 частину квартири, що по АДРЕСА_1 та вселення в неї, посилаючись на те, що спірна квартира була придбана ним та відповідачкою під час шлюбу, є їх спільним майном, проте остання перешкоджає йому в проживанні в квартирі.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 13 квітня 2006 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири, що по АДРЕСА_1, вселивши його у вищевказану квартиру.

В апеляційній скарзі представник відповідачки - ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові,   оскільки судом порушено норми матеріального права, не взято до уваги, що спірна квартира є подарована їй і не може вважатися спільним майном подружжя.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Справа №22а-649   2006 р.                                        Головуючий у 1 інстанції - Шміло В.І.

Категорія - визнання права власності                                    Доповідач - Зварич С.Б.

Відповідно до вимог ст.57 Сімейного кодексу України, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ними під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них.

Встановлено і це не заперечує сам позивач ОСОБА_3, що спірна квартира належить відповідачці ОСОБА_1 на праві особистої власності і отримане нею в дар, про що свідчить договір дарування від 18 травня 2001 року.

Позову про визнання вказаного договору дарування недійсним позивачем не заявлялось.

За таких обставин висновок суду про визнання за позивачем права власності на спірну квартиру є безпідставним, а тому рішення суду в цій частині підлягає до скасування з постановленням нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Оскільки позивач ОСОБА_3 поселився в спірну квартиру як член сім"ї і в даний час відповідачка перешкоджає йому в проживанні в ній, а тому позов про його вселення в квартиру є підставним і суд 1-ї інстанції вірно прийшов до висновку про його задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 305, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,-

Вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 -задоволити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13 квітня 2006 року в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину квартири, що по АДРЕСА_1 скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом 2-х місяців.