Справа № 345/3411/14-ц

Провадження № 22-ц/779/350/2015

Категорія 44

Головуючий у 1 інстанції Галущак Л.О.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Вакарук В.М.,

секретаря Гавриляк Є.М.,

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діє в своїх та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Калуської районної державної адміністрації, про виселення за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Калуського міськрайонного суду від 17 грудня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

18.08.2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діє в своїх та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Калуської районної державної адміністрації, про виселення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань по кредитному договору №ІFI0GA0000000049, укладеного між сторонами 11.09.2008 року на суму 115987,63 доларів США зі строком дії до 11.09.2018 року та сплатою 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості утворилася заборгованість, яка станом на 22.09.2011 року становила 250904,57 доларів США.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 30.10.2013 року в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту звернуто стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння по АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що відповідачі у добровільному порядку відмовляються звільнити зазначене домоволодіння, позивач просив задовольнити позов.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 17 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на незаконність рішення суду.

Судом невірно застосовано до спірних правовідносин ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки положення зазначеного Закону не скасовують та не зупиняють дію законів, які встановлюють підстави звернення стягнення, а застосовуються на стадії примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст.1 протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.

Однак, судом не було враховано того, що предметом позову у даній справі є вимоги не про звернення стягнення на предмет іпотеки, а про виселення.

Апелянт також вважає, що дія вказаного Закону не поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами до набрання чинності цього Закону і випливають з кредитного договору від 11.09.2008 року.

Крім того, для застосування вищезгаданого Закону суду слід було встановити, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Суд не дав належної оцінки і тому, що ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_4 є власниками кожен по 1/4 частині квартири в АДРЕСА_2, що свідчить про наявність іншого житла у відповідачів.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній.

Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діє в своїх та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Калуської районної державної адміністрації про виселення, посилаючись на те, що відповідачі відмовляються у добровільному порядку звільнити житловий будинок, на який звернуто стягнення за договором іпотеки.

Встановлено, що згідно договору кредиту №ІFI0GA0000000049 від 11.09.2008 року ОСОБА_3 отримала кредит на суму 115987,63 доларів США зі строком дії до 11.09.2018 року та сплатою 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості.

Для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту 12.09.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку житловий будинок загальною площею 180,5 кв.м., житловою площею 96,3 кв.м., та господарські споруди по АДРЕСА_1.

Станом на 22.09.2011 року заборгованість по кредиту становила 250904,57 доларів США.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 30.10.2013 року в рахунок погашення заборгованості в сумі 250904,57 доларів США за договором кредиту звернуто стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння по АДРЕСА_1.

Відповідно до ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Згідно довідки Студінської сільської ради від 27.05.2014 року відповідачі разом з неповнолітніми дітьми зареєстровані та проживають в будинку АДРЕСА_1.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказаний вище закон поширюється на спірні правовідносини, оскільки кредит наданий в іноземній валюті, загальна площа будинку, який є предметом іпотеки, не перевищує 240 кв. м. і є місцем постійного проживання майнового поручителя та членів сім'ї, та з урахуванням того, що вимога про виселення є похідною від вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Така відмова має лише тимчасове правове значення і банк може звернутися із вказаним позовом після закінчення дії мораторію.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» відхилити, а рішення Калуського міськрайонного суду від 17 грудня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

І.В. Бойчук

В.М. Вакарук