ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року Справа № 905/2905/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Прокопанич Г.К., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: Демчука О.В. дов. №14-94 від18.04.14

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2015

у справі №905/2905/14 Господарського суду Донецької області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа"

про стягнення 50 088 077, 45 грн,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" про стягнення 50 088 077,45 грн., в тому числі: заборгованість в сумі 41646963,41 грн. за договором купівлі-продажу природного газу №02/0602/12-БО від 02.02.2012 та нарахованих на неї 3354684,82 грн. пені, 3581041,36 грн. штрафу, 80783,44 грн. інфляційних втрат та 1424 604,43 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11 червня 2014 року (суддя Зекунова Е.В.) позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 1 677 3428,41 грн. пені, 1 790 520, 68 грн штрафу, 783,44 грн інфляційних втрат та 1424604,43 грн. 3% річних. У задоволенні решти позовних вимоги відмовлено. Судове рішення обґрунтоване тим, що станом на 25.11.2013 у відповідача відсутня основна заборгованість по договору купівлі-продажу природного газу, а розмір заявлених до стягнення пені та штрафу не відповідають наслідкам порушення відповідачем своїх зобов'язань та є надмірно великі порівняно зі збитками позивача, тому підлягають зменшенню.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 (судді: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у стягненні 41646963,41 грн. основного боргу та прийнято нове рішення, яким позов в цій частині задоволено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням та постановою в частині відмови у стягненні 1677342,41 грн. пені та 1790520,68 грн. штрафу, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 233 Господарського суду України, ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України та процесуального права ст.ст. 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення зазначених сум пені та штрафу задовольнити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник вказує на те, що при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не були враховані всі обставини справи, зокрема щодо правового статусу Позивача та його скрутного матеріального становища.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач Комунальне комерційне підприємство "Маріупольтепломережа" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції у справі - без змін, як законну та обґрунтовану.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

06.02.2012 між позивачем - Публічним Акціонерним товариством Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріупольтепломережа" (Покупець) був укладений Договір про закупівлю природного газу №02/0602/12 БО.

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язався поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ в обсязі, зазначеному у п.1.2. цього договору.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що Продавець передає Покупцю в період з 01.01.2012 по 31.12.2012 природний газ в обсязі до 36 450,00 тис. куб. м.

Ціна за 1000 куб. м. газу визначена у розділі 3 Договору.

Згідно з пунктом 4.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 5.1. встановлено термін поставки газу - з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Згідно з пунктом 7.3 договору у разі невиконання Покупцем умов п. 4.1 договору покупець зобов'язується сплатити продавцю (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7 % відсотків від суми простроченого платежу.

Пунктом 9.3 договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється у 5 (п'ять) років.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків - до повного здійснення (п.10.1. Договору).

На виконання умов Договору за відповідними актами приймання-передачі протягом лютого-липня 2012 року, позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 51 819 157, 81 грн.

Вартість поставленого газу відповідач сплачував частково, а саме: на суму 10172194,40 грн. та на суму 5000 грн, в результаті чого виник борг у розмірі 41641963,41 грн. На вказану суму боргу позивачем було нараховано 3354684,82 грн. пені, 3581041,36 грн. штрафу, 80783,44 грн. інфляційних втрат та 424 604,43 грн. - 3% річних.

Господарські суди перевірили наданий позивачем розрахунок вказаних сум та визнали його правильним.

Відповідачем було заявлене клопотання про зменшення заявлених до стягнення сум пені та штрафу на 95%.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарські суди дослідили наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій та правомірно зменшили заявлені до стягнення розмір пені до 1 677 342,41 грн. та штрафу до 1 790 520,68 грн, з чим погоджується і судова колегія касаційної інстанції.

З огляду на встановлені обставини та норми наведеного законодавства, суд апеляційної інстанції правильно вирішив спір у даній справі.

В силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Оскільки доводи касаційної скарги щодо скасування оскаржених судових рішень в частині зменшення розміру пені та штрафу потребують додаткової оцінки та переоцінки доказів у справі, то такі доводи не можуть розглядатися судом касаційної інстанції.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої постанови.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 у справі №905/2905/14 - без змін.

Головуючий суддя Коробенко Г.П.

Судді Прокопанич Г.К.

Шаргало В.І.