У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Франтовської Т.І.,
суддів:Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,
при секретарі за участю прокурора захисника засудженого Мельник Г.А., Опанасюка О.В., ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013220140000501, за обвинуваченням
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 296 КК України,
в с т а н о в и л а:
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 порушує питання про скасування вироку районного суду та ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції. Посилається при цьому на неповноту та однобічність слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону. Вказує також, що органами досудового слідства не було доведено участі ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за які його засуджено, а суд в порушення вимог закону поклав в основу обвинувального вироку суперечливі показання свідків. Крім того захисник зазначає, що при ухваленні рішення апеляційним судом було порушено право ОСОБА_7 на захист.
У касаційній скарзі, засуджений ОСОБА_7 порушує питання про скасування вироку районного суду та ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції. Посилається при цьому на неповноту та однобічність слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону. Вказує також, що органами досудового слідства не було доведено його участі у вчиненні кримінальних правопорушень за які його засуджено.
В запереченнях на касаційні скарги захисника та засудженого потерпілий ОСОБА_8 зазначає, що вважає судові рішення по справі законними та обґрунтованими, а тому просить їх залишити без зміни, а касаційні скарги без задоволення. Потерпілий вважає доводи касаційних скарг надуманим та такими, що не відповідають дійсності.
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2013 року ОСОБА_7 визнано винним та засуджено:
- за ч.1 ст. 296 КК України до 2 років обмеження волі;
- за ч. 2ст. 15, п.7 ч.2 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_7 призначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_8, задоволено частково, стягнуто на його користь з ОСОБА_7 20000 (двадцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, в інший частині в задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 3 квітня 2014 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині відмови в задоволенні цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди - скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до того ж самого суду в іншому складу суду в порядку цивільного судочинства.
В частині вимог про відшкодування моральної шкоди вказаний вирок змінено, збільшено суму стягнення на відшкодування моральної шкоди с ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 до 100 тис. грн. В решті вирок районного суду щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він що 14 грудня 2011 року у проміжок часу з 02.00 до 03.00, перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, знаходячись у дворі будинку, у якому мешкає його тітка ОСОБА_9, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, підійшов до першого під'їзду вказаного будинку, де на проїжджій частині дороги знаходилися припарковані автомобілі. Далі, діючи з хуліганських спонукань, ОСОБА_7 вирішив пошкодити їх заздалегідь пристосованим до цього предметом, а саме фрагментом металевої труби.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7, використовуючи фрагмент металевої труби, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особою зухвалістю, завдав ним множинні удари по автомобілю «Audi 80», д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_10, та по автомобілю ВАЗ-2107, д.н. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_11 При цьому ОСОБА_7, нехтуючи правилами суспільної поведінки, порушив спокійний відпочинок громадян, які проживають у зазначеному будинку, внаслідок чого останні прокинулися від створюваного ОСОБА_7 шуму.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 сів у салон автомобіля «Audi 80», д.н. НОМЕР_1 та, ігноруючи загальноприйняті норми моралі, став безпідставно викидати на вулицю речі ОСОБА_10
Крім того, ОСОБА_7, не бажаючи припиняти свої хуліганські дії , знайшовши у салоні пошкодженого ним автомобіля Audi ніж, маючи умисел направлений на протиправне позбавлення життя людини, вирішив знайти будь-яку особу та вбити її знайденим ножем. При цьому ОСОБА_7 усвідомлював, що від нанесених ним за допомогою ножа тілесних ушкоджень може настати смерть потерпілого, та бажав настання таких наслідків, тобто смерті людини.
Взявши з собою ніж, тим самим заздалегідь приготувавши його для заподіяння смерті іншій особі, ОСОБА_7 з метою пошуку особи для умисного вбивства, увійшов до під'їзду № 1 вказаного будинку. Однак, піднявшись сходами до 3-го поверху ОСОБА_7 не зустрів нікого з громадян. Приблизно о 03.00 год., ОСОБА_7, ігноруючи загальноприйняті норми поведінки, подзвонив у двері квартири № 14, де проживають ОСОБА_8, ОСОБА_12 та їх малолітній син ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, порушивши при цьому нічний відпочинок останніх.
Побачивши ОСОБА_8, який відчинив двері тамбура, ОСОБА_7 нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, демонструючи грубу силу, жорстокість та зухвалість, без будь-якої на те причини, маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_8 навмисно завдав останньому один удар ножем в область шиї, заподіявши потерпілому колото-різане поранення шиї ліворуч з ушкодженням по ходу раннього каналу м'яких тканин, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Однак, ОСОБА_7 довести свій злочинний намір, направлений на позбавлення життя потерпілого з хуліганських спонукань, до кінця не зміг, з причин, що не залежали від його волі, тому що ОСОБА_8, не розуміючи, що трапилося, побоюючись за своє життя та здоров'я, а також своєї сім'ї, зачинив двері тамбуру та забіг до своєї квартири, а ОСОБА_7 з місця скоєння злочину втік.
Заслухавши доповідь судді, думку засудженого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника ОСОБА_6, які підтримали свої касаційні скарги, пояснення прокурора Опанасюка О.В., який не підтримав касаційні скарги та просила залишити їх без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що такі не підлягають задоволенню.
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_7 та в його інтересах захисник ОСОБА_6 порушують питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового розслідування та судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої і апеляційної інстанцій і їм була дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 438 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.
Вина засудженого ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у встановленому законом порядку доказами, які досліджувались судом. Так, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувачення, визнаного судом доведеним, показання потерпілого ОСОБА_8, який як на досудовому розслідуванні так і в суді показав, що в ніч з 13 на 14 грудня 2011 року він зі своєю сім'єю знаходився вдома в АДРЕСА_1, і близько 3-ї години ночі в квартиру подзвонили і він пішов відкривати двері. Коли він відкрив двері то побачив молодого хлопця, як надалі з'ясувалося це був ОСОБА_7 Хлопець нічого не кажучи наніс йому один удар ножем в шию; аналогічні показання дала дружина потерпілого - ОСОБА_12; показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які є працівниками міліції та які показали, що 14 грудня 2011 року близько 3-х годин вони виїхали у двір будинку АДРЕСА_1. По прибуттю в зазначений двір побачили кілька розбитих автомобілів. З одного автомобіля вибіг незнайомий чоловік, як надалі з'ясувалося це був ОСОБА_7 якого вони затримали; показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20; даними протоколу проведення очної ставки між потерпілим та засудженим, під час якої потерпілий ОСОБА_8 підтвердив свої свідчення (т. 1 а.к.п. 210-214); дані протоколу відтворення обстановки та обставин події, під час якого ОСОБА_7 показав на місці про обставини скоєних ним кримінальних правопорушень і вказав механізм заподіяння ним ножового поранення потерпілому; дані протоколу впізнання, під час якого потерпілий ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_7, як особу яка завдала йому
ножове поранення; висновки судово-імунологічної експертизи №240-І/12 від 19.03.2012 року про те, що на куртці, яка належить ОСОБА_7 виявлено кров, походження якої від ОСОБА_8 виключити не можна, а самому ОСОБА_7 ця кров належити не могла; протоколом пред'явлення предметів для впізнання, згідно якого при пред'явленні ОСОБА_7 шапки, останній впізнав шапку, яку він упустив у дворі за зазначених у вироку обставин; висновки додаткової судово-медичної експертизи від 28.03.2012 року №605-А/12, щодо механізму утворення ушкоджень, наявних у потерпілого ОСОБА_8; висновки комісійної судово-медичної експертизи від 12.06.2013 року № 165-КЕ/2013 яким підтверджується, що колото-різане поранення шиї у потерпілого відноситься до легких тілесних ушкоджень, які заподіяли короткочасний розлад здоров'я. (т.4 а.к.п. 168-181), які узгоджуються між собою, які суд дослідив у відповідності до вимог процесуального закону.
Зазначені обставини органами досудового слідства і судом були встановлені з належною повнотою.
У зв'язку з наведеним, суд касаційної інстанції вважає, що за встановлених судом фактичних обставин дії засудженого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 296 КК України кваліфіковано правильно.
Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінального процесуального закону, що призвело до неправильної кваліфікації дій засудженого, колегією суддів не встановлено.
Також на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу доводи касаційних скарг засудженого та захисника про порушення ОСОБА_7 права на захист.
Статтею 59 та пунктом 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено конституційне право громадян на захист від обвинувачення.
Згідно зі статтями 43 і 44 КПК України (1960 року) це право обвинувачений реалізує як особисто, так і за допомогою захисника. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 47 КПК України (1960 року) захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засудженим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого. Тому за клопотанням особи, яка тримається під вартою, суд зобов'язаний надати їй допомогу в установленні зв'язку із захисником або з особами, які можуть його запросити, і вжити інших необхідних заходів, спрямованих на реалізацією цією особою права на захист.
Як убачається з матеріалів справи, зазначені вимоги закону місцевим судом були дотримані.
Так, інтереси ОСОБА_7, як на стадії досудового розслідування, під час проведення слідчих дій так і в судах першої та апеляційної інстанцій, представляли захисники, про що є відповідні документи в матеріалах кримінального провадження, а тому доводи касаційних скарг про порушення права на захист засудженого, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу. Крім того, в суді апеляційної інстанції приймав участь захисник ОСОБА_6, який як і його підзахисний ОСОБА_7 не заявляли клопотань про відкладення розгляду кримінального провадження у зв'язку з відсутністю захисника ОСОБА_21
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обираючи покарання ОСОБА_7 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував суспільну небезпеку та ступінь тяжкості вчинених засудженим кримінальних правопорушень, обставини справи, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, характеризується формально позитивно, а також враховано, як обставину, що обтяжує покарання засудженого, вчинення злочину в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння. Крім того, судом враховано відсутність обставин, що пом'якшуть покарання засудженого.
Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень щодо ОСОБА_7, колегією суддів не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційних скарг немає.
Керуючись статтями 433, 434, 442, 436 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 3 квітня 2014 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ ________________ ________________
Т.І. Франтовська І.Г. Тельнікова А.В. Суржок