ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

при секретарі : Якименко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Дубенського міського суду від 29 липня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 1 жовтня 2003 року у справі за позовом ОСОБА_1до Дубенської міжрайонної прокуратури про захист порушених прав і свобод, -

                                                        в с т а н о в и л а :

         В червні 2003 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дубенської міжрайонної прокуратуру про визнання її дій незаконними та стягнення моральної шкоди.

В позові вказувала, що 29 травня 2003 року працівники міліції Дубенського МРВ УМВС в Рівненській області під керівництвом слідчого Дубенської міжрайонної прокуратури незаконно, зломивши вхідні двері проникли в її житло та силоміць, без законних на те підстав доставили її в райвідділ міліції.

Крім того, при зазначених обставинах працівники міліції їй завдали тілесних ушкоджень, чим спричинили моральні страждання.

Посилаючись на викладене, просила суд визнати дії прокуратури незаконними та стягнути на її користь моральну шкоду в сумі 9000 грн.

Ухвалою Дубенського міського суду від 05 червня 2003 р. судом було надано ОСОБА_1 строк для виправлення недоліків скарги.

Ухвалою Дубенського міського суду від 29 липня 2003 року, залишеною без змін ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 1 жовтня 2003 року, позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною.

         У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове -  про направлення справи на новий судовий розгляд.

         Касаційна скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав .

         Залишаючи без руху  позовну заяву  ОСОБА_1, суддя  як недолік вказав несплату  позивачкою  державного мита в розмірі 5% від ціни позову ,  що становить  450 гривень.

         При цьому суддя посилався на   п.п ж  п.1 ст..3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

         Вказана вище норма передбачає,  що із позовних заяв про розгляд питань захисту честі і гідності та  в тому числі  відшкодування моральної шкоди з ціною позову від 100 до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян справляється  державне мито  в розмірі 5% ціни позову.

         Як вбачається з позову ОСОБА_1 вона просить  визнати незаконними дії Дубенської міжрайонної прокуратури  по  несанкціонованому  проникненню в її житло, нанесенні їй тілесних ушкоджень та примусовій доставці  у прокуратуру.  Також просила стягнути з відповідача моральну шкоду, яка заподіяна  їй  внаслідок фізичних  страждань  та  приниження її честі і гідності.

         За наведеного предметом позову ОСОБА_1 є  оскарження незаконних дій прокуратури та стягнення моральної шкоди, заподіяної цими діями.  Тобто вимоги  позивачки не стосуються захисту честі і гідності і в контексті  способу захисту, передбаченого ст.. 7 ЦК УРСР 1963 року (який діяв на час виникнення спірних правовідносин та вирішення питання про прийняття позову).

         Відповідно до ст.. 7 ЦК УРСР громадянин або організація вправі вимагати  по суду спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені  неправдиво  , порочать їх честь, гідність  чи ділову репутацію або  завдають шкоди їх інтересам, якщо той хто поширив ці відомості не доведе , що вони не відповідають дійсності.

         У пп..ж п.1 ст. 3 Декрету  «Про державне мито»  передбачено ставку  справляння мита саме за вимоги такого характеру .

         Суддя суду першої інстанції  не визначив правильно суть позовних вимог  ОСОБА_1,  необґрунтовано залишив  позовну заяву без руху, а відтак повернув її, а апеляційний суд не звернув увагу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права і погодився з незаконним судовим рішенням.

         Таким чином , оскаржені судові рішення суду першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання  про прийняття позовної заяви, оскільки  позовна заява повинна бути оплачена митом відповідно до  пп.. «г» і  «д» п.1 ст.3 Декрету Кабінету міністрів України.

             Керуючись наведеним,  ст.ст. 220, 221, 227, 230 КАС України, колегія суддів,

                                                        у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дубенського міського суду від 29 липня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 1 жовтня 2003 року скасувати. А матеріали позовної заяви повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позову.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

Судді: