УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«14» червня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Декайла П.В. Судців - Римар Т.М., Коструби Г.І. з участю прокурора Бурлаки Г.В. адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 та помічника прокурора Зборівського району, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Зборівського районного суду від 11 квітня 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, судимий: 12 травня 2005 р. Козівським районним судом за ст.ст. 185 ч.2, 289 ч.2, 15-289 ч.2 КК України на 5 років 6 міс. із застосуванням ст.70,71 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі,-
засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі; - за ч.2 ст.289 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України до вироку частково приєднано
Справа № 11-195 Головуючий у І інстанції -Іваницький О.Р.
Категорія ст. 185ч.2, 289 ч.2 КК України Доповідач - Римар Т.М.
невідбуте покарання за вироком Козівського районного суду від 12 травня 2005 року строком 7 місяців позбавлення волі і остаточно покарання призначено 5 років 7 місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 12 травня 2005 року .
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 3827 грн.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 2 листопада 2003 року біля 2 години ночі у АДРЕСА_1 незаконно заволодів автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_2, номерний знак НОМЕР_1, належний ОСОБА_3, яким поїхав у напрямку смт.Козова. В АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не справився з керуванням, з»їхав з дороги та допустив наїзд на дерев»яну огорожу . Від зіткнення автомобіль отримав механічні пошкодження, які складають 3270 грн.
Переконавшись, що автомобіль далі рухатись не може, ОСОБА_2 викрав з автомобіля автомагнітолу «Ріоnnеr», вартістю 550 грн. та аудіокасету вартістю 7 грн., належні ОСОБА_3
В апеляції захисник засудженого - адвокат ОСОБА_1 просить пом»якшити покарання призначене ОСОБА_2, посилаючись на те, що суд першої інстанції не врахував те, що Радь позитивно характеризується, його мати померла, виховувався без належного батьківського нагляду.
В апеляції помічника прокурора Зборівського району, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушується питання про зміну вироку в частині призначення покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України - призначення остаточного покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, подану старшим помічником прокурора Зборівського району, щодо апеляції захисника засудженого вважає, що вона задоволенню не підлягає, адвоката ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, розглянувши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція старшого помічника прокурора Зборівського р-ну підлягає задоволенню, а апеляція адвоката ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Із матеріалів справи вбачається, що під час її розгляду суд відповідно до ч.3 ст.299 КПК України визнав за недоцільне досліджувати докази, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорювались, у тому числі й підсудним, який повністю визнав себе винним, а тому в апеляціях висновки суду щодо фактичних обставин справи та кваліфікація дій засудженого не оспорюються.
Щодо покарання , то як вбачається з вироку, суд першої інстанції врахував пом»якшуючі обставини і призначив ОСОБА_2 мінімальне покарання за ч.2 ст.289 КК України та близьке до мінімального покарання за ч.2 ст. 185 КК України, а остаточне покарання за сукупністю цих злочинів призначив на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. А тому підстав для пом»якшення покарання, як про це порушується питання в апеляції захисника засудженого - адвоката ОСОБА_1, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим колегія суддів вважає, що вироок суду підлягає зміні, оскільки при призначенні покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України суд допустився помилки.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 був раніше судимий , а саме: 12 травня 2005 року Козівським районним судом за ст.ст. 185 ч.2, 289 ч.2, 15-289 ч.2 КК України з застосуванням ст. 71 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Після цього було встановлено, що ОСОБА_2 винний ще в двох злочинах , передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст.289 КК України, які вчинив до постановлення вищевказаного вироку.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення цього вироку, то покарання йому призначається за правилами, передбаченими в частинах 1-3 ст.70 КК України, а саме: при сукупності злочинів суд, призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання за принципом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання покарань.
Суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_2 покарання за нові злочини, передбачені ч.2 ст. 185, ч.2 ст.289 КК України, та за їх сукупністю, зіславшись на ч.4 ст.70 КК України, а фактично керуючись положеннями ч.1 ст.71 КК України частково приєднав до цього покарання невідбуте ним покарання за попереднім вироком Козівського районного суду від 12 травня 2005 року у вигляді 7 місяців позбавлення волі і остаточне покарання визначив 5 років 7 місяців позбавлення волі, тоді як ст.70 КК України не передбачає принципу повного чи часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання .
Отже, при призначенні покарання ОСОБА_2 за другим вироком суду слід було не тільки зіслатись на ч.4 ст.70 КК України, а і застосувати її положення.
У зв»язку з наведеним, колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_2 слід змінити - застосувати ч.4 ст.70 КК України і у відповідності до її вимог остаточне покарання останньому за сукупністю вчинених злочинів , передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України ( за вироком від 11 квітня 2006 року) і ч.2 ст.185, ч.2 ст.289, 15-289 ч.2 КК України ( за вироком від 12 травня 2005 року) , визначити за принципом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365-366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляцію помічника прокурора Зборівського району - задовольнити. Вирок Зборівського районного суду від 11 квітня 2006 року щодо ОСОБА_2 змінити. Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.2 ст.185 КК
України на 2 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.289 КК України на 5 років позбавлення волі та на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів -на 5 років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України ( за вироком Зборівського районного суду від 11 квітня 2006 року) і ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 , 15-289 ч.2 КК України ( за вироком Козівського районного суду від 12 травня 2005 року) визначити ОСОБА_2 покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбуття цього покарання рахувати з 12 травня 2005 року.
В решті вирок щодо ОСОБА_2 залишити без змін.