ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 червня 2006 року                                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого                                     Цуркана М.І.

судді-доповідача                               Гуріна М.І.

суддів                                                 Ліпського Д.В.

                                                           Амєліна С.Є.

                                                           Юрченка В.В.

секретар судового засідання            Проценко О.О.

у відсутності сторін та їх представників,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 25.11.2004 року та на ухвалу апеляційного суду Волинської області від 23.02.2005 року у справі № 2-7196/06 за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Волинського обласного військового комісара щодо перерахунку призначеної пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії військового комісара Волинського ОВК про перерахунок раніше призначеної пенсії з врахуванням надбавки за безперервну службу, передбаченої Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389 та 100% надбавки, введеної Указом Президента України від 23.02.2002 року № 173.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 25.11.2004 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії військового комісара Волинського ОВК відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 23.02.2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить змінити рішення Луцького міськрайонного суду від 25.11.2004 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 23.02.2005 року, мотивуючи тим, що судами не правильно застосовані норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач проходив військову службу і після звільнення з неї в запас в 1999 році отримує пенсію за вислугу років.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди керувалися Законом України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ” та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей”, відповідно до норм яких при обчисленні пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби, розмір яких визначається (за вибором тих, хто звернувся за пенсією) за 24 останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарні місяці служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією.

Судами зроблено правильний висновок про те, що якщо позивач під час проходження служби не отримував надбавок, введених зазначеними указами Президента України, то підстав для їх включення в грошове забезпечення при обчисленні пенсії не має.

Обґрунтованість відмови у задоволенні позову підтверджується і іншими зібраними по справі доказами, яким суди дали правильну оцінку і вірно дійшли до висновку про те, що відповідачем здійснено нарахування пенсії та проводиться її перерахунок відповідно до вимог пенсійного законодавства.

Отже, при ухваленні рішення суди дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

 Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 25.11.2004 року та на ухвалу апеляційного суду Волинської області від 23.02.2005 року у справі № 2-7196/06 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду від 25.11.2004 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 23.02.2005 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                                              М.І. Гурін