№ 201/501/15-ц

провадження 2-з/201/71/2015

УХВАЛА

02 березня 2015 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Центр міста”, приватного підприємства “Візит – Дніпро”, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і товариства з обмеженою відповідністю “Дельмар Арена”, треті особи: приватне підприємство “Созидатель 2000” та реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності на майно та визнання майнових прав на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16 січня 2015 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ТОВ “Центр міста”, ПП “ВІЗИТ-ДНІПРО”, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, треті особи: ПП “Созидатель 2000” та реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності на майно та визнання майнових прав на нерухоме майно.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2015 року позовну заяву залишено без руху і надано позивачу строк для усунення недоліків в позовній заяві, які ним було усунуто та подано позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ “Центр міста”, ПП “Візит – Дніпро”, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ТОВ “Дельмар Арена”, треті особи: ПП “Созидатель 2000” та реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, ПН ДМНО ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності на майно та визнання майнових прав на нерухоме майно.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2015 року провадження по цій справі було відкрито та призначено дату судового засідання.

Представником ОСОБА_1 – ОСОБА_2 27 лютого 2015 року до суду було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на нерухоме майно, а саме: на приміщення ІХ-7 загальною площею 48,2 кв.м., що знаходиться на ІХ поверсі, комерційно-торгівельного комплексу літ. А-8, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 82 Д, які належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також заборонити останім будь-яким чином відчужувати приміщення ІХ-7 загальною площею 48,2 кв.м., що знаходиться на ІХ поверсі, комерційно-торгівельного комплексу літ. А-8, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 82 Д, оскільки відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають можливість розпоряджатися спірним майном, а тому на думку позивача невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення по справі.

У частині 2 статті 151 ЦПК України вказано, що повинно бути зазначено у заяві про забезпечення позову.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову в ній не обґрунтовано необхідність застосування саме таких видів забезпечення позову, які зазначено у заяві; не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказані види забезпечення позову; не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; не вказано інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ідентифікаційний номери фізичної особи (позивача відповідачів) та код ЄДРПОУ (відповідачів – юридичних осіб), оскільки згідно ч. 3 ст. 210 ЦПК України якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, така ухвала оформлюється з урахуванням вимог, встановлених Законом України “Про виконавче провадження”, яким визначено вимоги до виконавчого документа (ухвала суду) та зазначено, що він повинний містити також індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків).

Частиною 8 статті 153 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, вважаю необхідним вказане клопотання повернути позивачу, оскільки його була подано без додержання вимог ч. 2 ст. 151 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 151, ч. 8 ст. 153 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Повернути представнику ОСОБА_1 – ОСОБА_2 заяву про забезпечення позову по справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя