Р І Ш Е Н Н Я Справа № 200/10638/14-ц

Ім’ям України Провадження № 2/200/128/15

27 січня 2015 року м. Дніпропетровськ

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого – судді Литвиненка І.Ю.

при секретарі - Пеньківській А.О,

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності договору у вигляді стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 у червні 2014 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідача – ОСОБА_2 прохаючи суд застосувати наслідки недійсності (нікчемності) правочину та стягнути з відповідачки на його користь грошові кошти у сумі 11500 доларів США , що станом на 13 червня 2014 року еквівалентно 134881 гривні 63 копійкам (а.с. 2-5). У ході розгляду справи надав заяву про зміну позовних вимог, прохаючи суд визнати договір-доручення про довірче управління фінансовими коштами від 10 травня 2011 року, укладений між ним та відповідачкою, недійсним; застосувати наслідки недійсності (нікчемності) правочину та стягнути з відповідачки на його користь грошові кошти у сумі 11500 доларів США, що в гривневому еквіваленті на курсом НБ України складає 181299 гривень 80 копійок (а.с. 100-103).

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 10 травня 2011 року уклав із відповідачем договір – доручення про довірче управління його коштами з боку відповідача. Вона є сертифікованим спеціалістом - трейдером міжнародного фінансового ринку, так як пройшла навчання відповідно до угоди про підготовку спеціаліста по замовленню, за освітою – юрист. Згідно з умовами договору, відповідач прийняла від нього, як від інвестора, його фінанси за актом прийому-передачі, ключі та паролі, для управління цими фінансами, що знаходяться на торговому рахунку; зобов’язалася забезпечити роботу з цим рахунком на фінансовому ринку «Форекс». На виконання умов цього договору він передав ОСОБА_2 торговий рахунок № 425653 для управління ним у рамках фінансового ринку «Форекс». Також на підставі акту прийому передачі від 10 травня 2011 року, вона прийняла від нього усю необхідну документацію для управління цим рахунком – пароль трейдера, ключі, паролі доступу до вказаного торгівельного рахунку і з 15 травня 2011 року почала здійснювати управління торговим рахунком. Згідно з умовами договору, відповідач, як трейдер, зобов’язалася управляти його торговим рахунком з найбільшою користю для нього, як до інвестора, не перевищувати зону потенційного ризику, що є у розмірі 2% від суми начального депозиту. Однак, у порушенням умов договору, вона не тільки перевищила зону потенційного ризику визначену у 2% від суми депозиту, але і через її дії було втрачено його грошові кошти у сумі 11500 гривень. Після того, як йому стало відомо про те, що відповідач, керуючи його коштами, перейшла зону ризику і почала втрачати його грошові кошти, 13 липня 2011 року вони уклали додаткову угоду, згідно з умовами якої, строк дії договору від 10 травня 2011 року закінчується 16 серпня 2011 року. Відповідач зобов’язувалася до цієї дати повернути йому усі його грошові кошти – 11500 доларів США. Однак, його грошові кошти у вказаній сумі було повністю втрачено відповідачкою 31 серпня 2011 року. До цього часу вона йому втрачені нею кошти не повернула.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2013 року його позов до відповідачки по стягнення з неї втрачених нею грошових коштів задоволено. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року вказане рішення скасовано, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Підставою для скасування рішення першої інстанції та відмови у позові апеляційний суд вказав те, що відповідач не була суб’єктом підприємницької діяльності, а тому не мала права на прийняття в управління грошових коштів. Цим же судом встановлено, що на підставі вимог ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 1030 ЦК України, договір від 10 травня 2011 року, укладений між ним та відповідачкою, є нікчемним. З тих підстав, що цей договір є нікчемним, вважає за можливе застосувати до нього наслідки недійсності (нікчемності) договору. Внаслідок його нікчемності з відповідачки, яка не мала права укладати договір, так як не була суб’єктом підприємницької діяльності, слід стягнути отримані нею від нього кошти у сумі 11500 доларів США, що по курсу Національного банку України в еквіваленті становить 181299 гривень 80 копійок.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, прохав задовольнити позов у повному обсязі. Надав пояснення аналогічні тексту позовної заяви. Додатково пояснив, що раніше, коли відповідач, тільки втратила його кошти, вона визнавала свою вину у їх втраті та погоджувалася на їх повернення у повному обсязі. Однак, у подальшому, порушила свою обіцянку і гроші не повертає. Її вина у втраті його коштів пряма - вона не мала права укладати договір на довірче управління його грошима, так як не зареєструвалася, як суб’єкт підприємницької діяльності, однак, знаючи це, тому що має юридичну освіту, такий договір уклала. Крім того, її вина у втраті його коштів є прямою і безпосередньою, так як саме вона продавала на фінансових ринках, через ринок «Форекс» його гроші, не дотримуючись умов договору. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 216 ЦК України, через те, що укладений з відповідачкою договір є недійсним (нікчемним), вона повинна повернути йому усі кошти, отримані від нього, а у разі неможливості це зробити, відшкодувати їх.

Відповідач позов не визнала у повному обсязі. Пояснила, що між нею та ОСОБА_1 ніякого правочину не укладалося, оскільки вони не досягли з ним усіх істотних умов договору. Недійсність договору, про який каже ОСОБА_1, встановлена рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року. Цим же рішенням встановлено, що ОСОБА_1 укладав договір із компанією Телетрейд, а не з нею, на відкриття та обслуговування маржинального торгівельного рахунку. Вона особисто у нього ніяких коштів не брала, а ОСОБА_1 не надавав і наразі не може надати ніяких доказів того, що вона отримала від нього ті грошові кошти, про стягнення яких він прохає суд, так як неналежність таких доказів теж встановлена зазначеним рішенням апеляційного суду. Реституція, як спосіб захисту цивільного права, може застосовуватися лише до сторін правочину. Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, пред’являється лише стороні правочину. Через те, що вона від ОСОБА_1 ніяких коштів не отримувала, то вимога до неї про повернення грошей у сумі 11500 доларів США не може бути застосована, а ОСОБА_1 звернувся із вимогою до неналежного відповідача. Сама та програма, яку застосовувала компанія «Телетрейд» у якій вона пройшла навчання та отримала документ, що на думку компанії надає їй право працювати на фінансовому ринку «Форекс», є комп’ютерною фальсифікацією дійсного ринку «Форекс». Так як вона працювала на комп’ютерному обладнанні, які їй надала ця компанія, то через те, що ця програма є фальшивкою, заробити якихось коштів не могла в принципі. Самій же компанії «Телетрейд», за повідомленнями Національного банку України, Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг та Національної комісії з цінних паперів та фінансового ринку, ліцензій та інших дозволів на здійснення фінансових послуг не надавалося. Вона звернулася до ГУБОЗу у Дніпропетровській області із відповідною заявою щодо компанії «Телетрейд», але перевірка законності діяльності компанії здійснюється і досі.

Заслухавши пояснення сторін та перевіривши фактичні обставини справи наданими ними письмовими доказами, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 10 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір довірчого управління фінансовими коштами, згідно з яким остання узяла на себе обов’язок управляти грошима ОСОБА_1 у сумі 11500 доларів США за грошову винагороду у розмірі 25% від прибутку, шляхом здійснення торгівельних операцій з купівлі-продажу грошових коштів на ринку «Форекс» (а.с. 6-7). Згідно з актом прийому-передачі, який є невід’ємною частиною вказаного договору, 10 травня 2011 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 торгівельний рахунок № 425653 на якому знаходилися кошти у сумі 11500 доларів США та пароль трейдера (а.с. 8). У цей же день, на підставі додаткової угоди, ОСОБА_2 зобов’язалася забезпечити управління грішми ОСОБА_1 на рівні не менше, ніж 20% прибутку від суми отриманих нею коштів, здійснюючі не менше 30 правочинів щомісяця (а.с. 9). 13 липня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали додаткову угоду, з якою визначили останній день дії угоди від 10 травня 2011 року на 16 серпня 2011 року; ОСОБА_2 зобов’язалася, у випадку утворення, погасити заборгованість, а ОСОБА_1 зобов’язався сплатити їй кошти у випадку утворення додаткового прибутку (а.с. 10). Згідно з заявкою на ввід грошових коштів від 28 квітня 2011 року, роздруківки з рахунку № 425653, перекладу цього рахунку з англійської на українську, на цьому рахунку знаходилися грошові кошти у сумі 11500 доларів США (внесок у сумі 10000 та кредитні кошти у сумі 1500) (а.с. 11-13, 50-52). Згідно з розпискою від 01 червня 2011 року, ОСОБА_2 зобов’язалася зробити наступне: «… до 10.07.2011 р. виконати наступні умови: розімкнути «замок» і напрацювати 2-4 тис. доларів США» (а.с. 48). Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2013 року, яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти у загальній сумі 91613 гривень 83 копійки за порушення нею умов договору доручення про управління фінансовими коштами від 10 травня 2011 року, постановлено нове рішення, яким у позові відмовлено у повному обсязі (а.с. 17-20). У цьому рішенні суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що договір довірчого управління фінансовими коштами від 10 травня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, є нікчемним, так як ОСОБА_2 не є суб’єктом підприємницької діяльності, а докази, на які посилається ОСОБА_1 у вигляді торгового рахунку № 425653 – є недопустимими. Судові витрати становлять 1934 гривні 80 копійок (а.с. 1, 21, 135).

Згідно з вимогами п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину, кожна сторона зобов’язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

З наведених норм чинного цивільного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Сторони 10 травня 2011 року уклали між собою договір про довірче управління фінансовими коштами, на виконання якого довіритель (інвестор) ОСОБА_1 передав довіреній особі ОСОБА_2 у керування грошові кошти, які знаходилися на його рахунку на загальну сумі 11500 доларів США (10000 доларів США у вигляді депозитних коштів і 1500 доларів США у вигляді кредитних коштів). Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року цей договір визнано нікчемним. Згідно з вимогами чинного законодавства України - ч. 2 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину, кожна сторона зобов’язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Апеляційний суд не застосував наслідків недійсності нікчемного правочину. Грошових коштів, отриманих від ОСОБА_1 в управління, повернути в натурі йому ОСОБА_2 не може. Внаслідок нікчемності цього правочину, суд приходить до висновку про можливість застосування таких наслідків у обраний позивачем спосіб – окремим рішенням суду, шляхом стягнення отриманих за цим правочином коштів з відповідача, який відповідає нормам ст. 16, ч. 2 ст. 216 ЦК України. Суду надані докази, які він вважає належними внаслідок здійснення перекладу з англійської на українську фінансового документу (а.с. 51-52), на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 дійсно мав депозит на суму 10000 доларів США та кредит у сумі 1500 доларів США, право користування якими передав ОСОБА_2 Сума стягнення відповідає офіційному курсу долара США до національної валюти України – гривні на час подачі позову. Стягненню з відповідача підлягають судові витрати у понесеній позивачем сумі - 1934 гривні 80 копійок.

З тих підстав, що недійсність правочину – договору довірчого управління фінансовими коштами від 10 травня 2011 року, який укладено між сторонами, визнано недійсним рішенням апеляційного суду, яке є чинним на момент розгляду справи, повторне визнання його недійсним неможливе. З цих підстав у задоволенні позовних вимог у цій частині позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10-11, 15, 30, 36, 61, 74-76, 88, 208, 212-215, 218, 293 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 181299 гривень 80 копійок, отримані нею за договором про довірче управління грошовими кошами від 10 травня 2011 року, судові витрати у сумі 1934 гривні 80 копійок, а всього стягнути грошових коштів на загальну суму 183234 гривні 60 копійок.

У задоволенні позовних вимог у іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом 10 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні – протягом 10 днів зо дня отримання ними копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, або протягом 10 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя І.Ю. Литвиненко