ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № К-15810/06                                                                              

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2006 року                                                                                                             м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. - головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Гуріна  М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Міненко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 26 жовтня 2005 року та на ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області від 22 грудня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького обласного військового комісаріату про зобов'язання провести перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 26 жовтня 2005 року та ухвали судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області від 22 грудня 2005 року, якими частково задоволені позовні вимоги: зобов'язано Вінницький обласний військовий комісаріат з 01 січня 2002 року провести перерахунок пенсії військовослужбовця у бік збільшення з урахуванням отриманої позивачем під час проходження військової служби премії в розмірі 33,3% грошового забезпечення, встановленої Указом Президента України від 14 липня 1995 року №615 «Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України»; відмовлено в задоволенні позовних вимог про перерахунок за минулий час пенсії військовослужбовця у бік збільшення з урахуванням 100% надбавки, встановленої Указом Президента України від 23 лютого 2002 року №173 “Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ” та 90% надбавки за безперервну службу, що встановлена Указом Президента України від 05 травня 2003 року №389 “Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу”. Просить постановити нове рішення про задоволення позову.

Учасники справи в судове засідання не з'явилися.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з грудня 1995 року є пенсіонером із числа військовослужбовців, одержує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» та вимагає перерахувати пенсію з урахуванням щомісячної премії, яка під час проходження служби була встановлена Указом Президента України від 14 липня 1995 року №615 «Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України», але не була врахована відповідачем при призначенні пенсії, а також з урахуванням надбавок, що збільшили грошове утримання військовослужбовців вже після звільнення позивача з військової служби.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

            Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», в редакції, що була чинною на час виникнення спору,  для обчислення пенсій військовослужбовцям враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісячно (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

Законодавством, чинним на час виникнення спору, премії не відносилися до додаткових видів грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні пенсії.

Інші надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, що вказані позивачем, відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час проходження служби та були звільнені зі служби після їх запровадження.

Тому відповідно до вимог статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”, в редакції, яка була чинною на час вирішення справи, та пунктів 7 й 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей”, немає правових підстав для висновку про порушення відповідачем прав позивача при обчисленні пенсії військовослужбовця.

При прийнятті рішень суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до постановлення незаконного рішення про перерахунок пенсії позивача у бік збільшення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 26 жовтня 2005 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області від 22 грудня 2005 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницького обласного військового комісаріату про зобов'язання провести перерахунок пенсії.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.