ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № К-15871/06                                                                              

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2006 року                                                                                                             м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. - головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

при секретарі  Проценко О.О.

з участю позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Сміла Черкаської області на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2005 року та на ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області від 15 лютого 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сміла Черкаської області про визнання дій нечинними та зобов'язання призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника,

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач ставить питання про скасування постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2005 року та ухвали судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області від 15 лютого 2006 року, якими задоволені позовні вимоги й визнані нечинними дії та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Сміла Черкаської області провести нарахування пенсії неповнолітній дочці позивачки - ОСОБА_2. у зв'язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу». Просить постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивачка касаційну скаргу не визнала, просила її відхилити посилаючись на те, що судові рішення відповідають вимогам законодавства.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що чоловік позивачки  був суддею у відставці й отримував довічне грошове утримання на підставі Закону України «Про статус суддів».

Після його смерті, яка настала в червні 2005 року, неповнолітній дочці ОСОБА_2. призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника на підставі розділу V Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 312,02 грн. Позивачка зверталася до Управління Пенсійного фонду України в місті Сміла Черкаської області із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу», але 08 листопада 2005 року отримала відмову.

Позивачка вважала дії відповідача неправомірними і в листопаді 2005 року звернулася в суд за захистом порушених прав неповнолітньої дитини щодо належного пенсійного забезпечення з урахуванням статусу годувальника. 

На процесуальні порушення при встановлені фактичних обставин справи в касаційній скарзі не вказується.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Належне матеріальне і соціального забезпечення судді та членів його сім'ї захищено Конституцією України, законами  України "Про статус суддів",  "Про судоустрій України" й Рішеннями Конституційного Суду України, зокрема,  Рішеннями Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року та від 11 жовтня 2005 року.

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника, що призначена неповнолітній дочці ОСОБА_2., батько якої був суддею у відставці, не відповідає його високому статусу і є меншою, ніж пенсія у зв'язку з втратою годувальника, яка була би призначена непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, що мав статус державного службовця.

При вирішенні справи за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України  (конституційності) положень абзацу третього пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року, абзацу четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25 березня 2005 року та офіційного тлумачення положень частини третьої статті 11, статей 42, 43, 44, 45 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року у рішенні від 11 жовтня 2005 року встановив, що статтею 126 Конституції України закріплено основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.

Конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості.

Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності.

Кожна держава, як зазначається в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" від 13 жовтня 1994 року, має "забезпечити те, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе".

Особливий статус судді, гарантії його незалежності визначаються Конституцією України і законами, зокрема Законом України "Про статус суддів", що виключає в процесі його конкретизації та розвитку обмеження законодавчо встановлених гарантій статусу судді або зниження їх рівня. Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя і права громадян на захист прав і свобод незалежним судом.

При прийнятті рішення суди мали підстави виходити з того, що відповідно до вимог частини 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів», яка надає суді при виході у відставку право вибору отримання пенсії на підставі Закону України «Про державну службу» чи щомісячного довічного грошового утримання на підставі Закону України «Про статус суддів», грошове утримання судді є різновидом державного пенсійного забезпечення, а тому члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника не нижчою ніж це передбачено Законом України «Про державну службу».

Оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування та ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

 у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Сміла Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2005 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області від 15 лютого 2006 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.