УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

26 лютого 2015 року Справа № 2а/0370/3859/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Мартинюк О.П.,

за участю представника позивача Гречіна В.О.,

представників відповідачів Стецюка Р.С., Гейзера С.А.,

третьої особи ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до Виконавчого комітету Луцької міської ради, Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «КСЮНІАН», фізична особа - підприємець ОСОБА_4 про визнання нечинними та скасування рішень, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

19.11.2012 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернулося з адміністративним позовом до виконавчого комітету Луцької міської ради, Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «КСЮНІАН», фізична особа - підприємець ОСОБА_4 про визнання нечинними та скасування рішень, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Волинської області від 20.12.2011 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2012 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 102/06Р від 03.11.2006 року, укладеним між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_4, звернуто стягнення на майно оціночною вартістю 1355876 грн., яке є предметом договору іпотеки № 47/06Р/1 від 03.11.2006 року, укладеного між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та підприємцем ОСОБА_4, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - нежитлове приміщення, літера - «А-5», загальною площею 93,5 кв. м. шляхом набуття ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» права власності на нього. 20.03.2012 року позивач звернувся до Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» із заявою про реєстрацію права власності на вказане приміщення, однак листом від 28.03.2012 року було відмовлено в проведенні такої реєстрації з мотивів реєстрації даного приміщення на праві власності за іншою особою та наявності арешту на все майно, належне ОСОБА_4 Крім того, листом від 21.05.2012 року за № 12/2-2636 УМВС України у Волинській області повідомило позивача про те, що нежитлове приміщення /А-5/ площею 93,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, 28.12.2010 року передано ОСОБА_4 в статутний фонд ТзОВ «КСЮНІАН», в результаті чого 04.01.2011 року виконкомом Луцької міської ради на підставі рішення від 29.12.2010 року № 906-1 видано свідоцтво про право власності, а 14.01.2011 року Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» здійснено державну реєстрацію права власності ТзОВ «КСЮНІАН» на вказане приміщення. Позивач вважає, що саме він є єдиним законним власником вищезгаданого нежитлового приміщення, відтак реєстрація права власності за іншою особою, а саме ТзОВ "КСЮНІАН", вчинена на підставі нікчемного правочину, з огляду на що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання нечинним та скасування свідоцтва про право власності, виданого 04.01.2011 року на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.12.2010 року № 906-1 (т. 2, а. с. 6-8).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року (т. 2, а. с. 83-89), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014 року (т. 2, а. с. 195-201), адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.12.2010 року № 906-1 «Про оформлення права власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1», визнано протиправним рішення Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» від 14.01.2011 року про державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення, що розташоване у АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «КСЮНІАН», скасовано державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «КСЮНІАН» на нежитлове приміщення (приміщення з № 69-1 по 69-3) /літер А-5/, загальною площею 93,5 кв. м, що розташоване в АДРЕСА_1, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2014 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014 року у даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2, а. с. 286-289).

З ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.12.2014 року слідує, зокрема, що судами не було взято до уваги, що спірні правовідносини про визнання протиправними та скасування рішень відповідача як суб'єкта владних повноважень є публічно-правовими, а тому під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду з таким позовом суди мали керуватися нормами статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). Суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи частково позов, не звернули уваги на зазначені вище приписи закону та розглянули справу по суті позовних вимог, не дослідивши факт пропуску позивачем строку звернення до суду та наслідків пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, встановлених статтею 100 КАС України (т. 2, а. с. 289).

Відповідно до частини п'ятої статті 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

В судовому засіданні представники відповідачів та третьої особи, третя особа ОСОБА_4 заявили усні та письмові клопотання (т. 3, а. с. 126, 146) про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском звернення до суду з цим позовом.

Представник позивача в судовому засіданні проти вказаних клопотань заперечив з огляду на те, що про порушення своїх прав позивачу стало відомо з 21.05.2012 року після отримання відповіді від СУ УМВС України у Волинській області.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що клопотання підлягають до задоволення, позовну заяву слід залишити без розгляду з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 03.11.2006 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 102/06Р, відповідно до якого ОСОБА_4, із врахуванням додаткового договору № 1 від 27.11.2007 року, отримала кредит в сумі 260000,00 доларів США (т.1, а. с. 23-32). З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_4 03.11.2006 року був укладений договір іпотеки № 47/06Р/І, за яким ОСОБА_4 передала в іпотеку належне їй нежитлове приміщення, літера «А-5», загальною площею 93,5 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 (т.1, а. с. 13-22). У Державний реєстр іпотек приватним нотаріусом ОСОБА_8 03.11.2006 року внесено реєстраційний запис про обтяження нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 іпотекою (т.1, а. с. 34-35).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 20.12.2011 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2012 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 102/06Р від 03.11.2006 року, укладеним між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_4, звернуто стягнення на майно оціночною вартістю 1355876 грн., яке є предметом договору іпотеки № 47/06Р/1 від 03.11.2006 року, укладеного між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та підприємцем ОСОБА_4, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - нежитлове приміщення, літера - «А-5», загальною площею 93,5 кв. м. шляхом набуття ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» права власності на нього (т. 1, а. с. 41-63).

20.03.2012 року позивач звернувся до Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» із заявою про проведення за ним державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, проте, рішенням від 28.03.2012 року № 2258 було відмовлено в державній реєстрації з тих підстав, що право власності зареєстровано за іншою особою (т. 1, а. с. 37).

Судом також встановлено, що 28.12.2010 року відповідно до протоколу № 2 установчих зборів засновників ТзОВ «КСЮНІАН» ОСОБА_4 була включена до складу учасників даного товариства та за цим же протоколом нею передано у статутний фонд ТзОВ «КСЮНІАН» приміщення за адресою: АДРЕСА_1, а також затверджено статут ТзОВ «КСЮНІАН» у новій редакції (т. 2, а. с. 28, 41-47). Актом прийому-передачі приміщення від 28.12.2010 року засвідчено факт передачі ОСОБА_4 приміщення по АДРЕСА_1 ТзОВ «КСЮНІАН» (т. 2, а. с. 27).

28.12.2010 року ТзОВ «КСЮНІАН» звернулося до Департаменту містобудування Луцької міської ради із заявою про оформлення права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, до заяви були додані копія статуту товариства, копія акту прийому-передачі, копія протоколу (т. 1, а. с. 49).

29.12.2010 року виконком Луцької міської ради прийняв рішення № 906-1 «Про оформлення права власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1», відповідно до якого оформлено ТзОВ «КСЮНІАН» право приватної власності на нежитлове приміщення (приміщення з № 69-1 по № 69-3, літер А-5) загальною площею 93,5 кв. м на АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 26). На підставі вказаного рішення виконком Луцької міської ради 04.01.2011 року видав ТзОВ «КСЮНІАН» свідоцтво про право власності на вищевказане приміщення (т. 2, а. с. 25).

14.01.2011 року реєстратором Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» прийняте рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що розташоване у АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 252) та цього ж дня видано витяг про державну реєстрацію прав № 28678476, згідно з яким на підставі свідоцтва про право власності за ТзОВ «КСЮНІАН» зареєстроване право власності на нежитлове приміщення загальною площею 93,5 кв. м на АДРЕСА_1 в м. Луцьку (т. 1, а. с. 253).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно із частиною другою статті 99 КАС України (із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, згідно із частиною другою статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду із взаємопов'язаними позовними вимогами про визнання нечинним та скасування рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.12.2010 року № 906-1, визнання нечинним рішення Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» від 14.01.2011 року про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, скасування державної реєстрації права власності за ТзОВ «КСЮНІАН» на спірне нежитлове приміщення та зобов'язання Комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» прийняти рішення про державну реєстрацію права власності з видачею свідоцтва встановлено шестимісячний строк, який слід обчислювати з дня, коли позивач дізнався про порушення його прав.

Судом також встановлено, що листом від 01.02.2011 року ОСОБА_4 повідомила позивача про те, що змінився власник приміщення на АДРЕСА_1 в м. Луцьку, 14.01.2011 року проведено державну реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення за ТзОВ «КСЮНІАН» (т. 3, а. с. 117), а листом від 01.04.2011 року ОСОБА_4 направила поштовим зв'язком на адресу позивача свідоцтво від 04.01.2011 року про право власності ТзОВ «КСЮНІАН» на нежитлове приміщення, витяг про реєстрацію права власності за ТзОВ «КСЮНІАН» від 14.01.2011 року та рішення виконкому Луцької міської ради № 906-1 від 29.12.2010 року (т. 3, а. с. 113). Вказані листи були вручені позивачу відповідно 02.02.2011 року та 04.04.2011 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення разом із описом вкладання (т. 3, а. с. 114-116). Крім того, про вказані фактичні обставини також зазначено у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року у справі № 5504/1353/12 (т. 1, а. с. 235 зворот). Під час розгляду цієї справи зазначені фактичні обставини представником позивача належними та допустимими доказами спростовані не були.

Отже, про оскаржуване рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.12.2010 року № 906-1, рішення Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» від 14.01.2011 року про державну реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення за ТзОВ «КСЮНІАН», а, відтак, і про порушення своїх прав (яке полягає в тому, що мало місце відчуження спірного нежитлового приміщення без згоди банку), позивач дізнався 04.04.2011 року після отримання від ОСОБА_4 листа від 01.04.2011 року з копіями оскаржуваних рішень та правовстановлюючих документів, і саме з цього дня, на думку суду, слід обчислювати шестимісячний строк для звернення до суду з позовними вимогами про визнання нечинним та скасування рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.12.2010 року № 906-1, визнання нечинним рішення Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» від 14.01.2011 року про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, скасування державної реєстрації права власності за ТзОВ «КСЮНІАН» на спірне нежитлове приміщення.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання Комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» прийняти рішення про державну реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення з видачею свідоцтва, то строк звернення до суду слід обчислювати з дня прийняття рішення реєстратора про відмову в державній реєстрації прав від 28.03.2012 року № 2258.

Проте, позовну заяву подано до суду лише 19.11.2012 року, тобто, з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

При цьому, суд не бере до уваги пояснення представника позивача про те, що про порушення своїх прав позивач дізнався з 21.05.2012 року після отримання відповіді від СУ УМВС України у Волинській області, оскільки це спростовується наведеними вище доказами.

Суд не бере покликання представника позивача на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 року у даній справі (т. 1, а. с. 174-177), оскільки на момент ухвалення вказаного судового рішення в матеріалах справи були відсутні докази того, що позивачу стало відомо про порушення його прав в квітні 2011 року. Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.12.2014 року у даній справі прямо вказано на те, що під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду з таким позовом суди мали керуватися нормами статті 99 КАС України, при новому розгляді справи слід дослідити факт пропуску позивачем строку звернення до суду та застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, встановлених статтею 100 КАС України (т. 2, а. с. 289), а відповідно до частини п'ятої статті 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Суд також не бере до уваги заперечення представника позивача про те, що листи від 01.02.2011 року та від 01.04.2011 року ОСОБА_4 направила на неналежну адресу банку, оскільки ОСОБА_4 скерувала вказані листи поштовим зв'язком на адресу, що зазначена в довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 275749 від 20.05.2010 року (т. 1, а. с. 38-39) та в позовній заяві (т. 1, а. с. 3).

Таким чином, слід прийти до висновку, що позивач пропустив передбачений частиною другою статті 99 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з усіма зазначеними вище позовними вимогами.

Згідно із частинами першою, другою статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Частиною третьою статті 162 КАС України передбачено, що якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

Отже, враховуючи, що провадження у цій справі було відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, а на підставі позовної заяви, доданих до неї матеріалів та наданих у судовому засіданні пояснень не знайдено підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом поважними, тому позовну заяву слід залишити без розгляду.

Керуючись частиною другою статті 99, статтею 100, пунктом 9 частини першої статті 155, частиною третьою, пунктом 16 частини четвертої, частиною сьомою статті 160, статтею 165 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Позовну заяву залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Валюх

Ухвала складена у повному обсязі 03 березня 2015 року