Справа № 694/186/15-к Провадження №1-кп/694/33/15

Вирок

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

04.03.2015 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої - судді Нестерук Т.М.,

при секретарі Некречій Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi кримінальне провадження № 12014250140000872 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Цибулів Монастирищенського району Черкаської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,

з участю прокурора Шевченко В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

в с т а н о в и в:

Приблизно о 02 год. 00 хв. 10 квітня 2014 року ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою власного збагачення, впевнившись у відсутності сторонніх осіб та власника, через незачинені на замок вхідні двері проник до приміщення сараю ОСОБА_2, за адресою АДРЕСА_2, звідки таємно викрав належне останньому майно, а саме алюмінієвий бідон вартістю 264 грн., задавши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

Крім того, приблизно о 07 год. 00 хв. 13 грудня 2014 року, повторно, перебуваючи по АДРЕСА_2, з метою крадіжки чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів та метою власного збагачення, впевнившись у відсутності сторонніх осіб та власника, шляхом вільного доступу, таємно викрав із не зачиненого автомобіля марки "Москвич" набір автомобільних ключів вартістю 292 грн. та автомобільний домкрат вартістю 180 грн., що належить ОСОБА_2, після чого з викраденим з місця злочину зник, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 472 грн.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні як обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів визнав повністю. Дав показання про те, що вночі 10 квітня 2014 року він перебував за місцем свого проживання. Вийшовши з будинку на подвір'я загального користування, підійшов до приміщення сараю свого сусіда ОСОБА_2 та помітив, що вхідні двері не зачинені на навісний замок. Зайшов всередину сараю, де помітив алюмінієвий бідон ємкістю 40 л. Він взяв бідон та відніс його до приймального пункту металобрухту. Отримав за нього 100 грн., які витратив на власні потреби. Потім, вранці 13 грудня 2014 року, вийшовши на подвір'я, він вирішив підійти до автомобіля "Москвич", який більше року стоїть у не робочому стані та належить його сусідові ОСОБА_2 Помітивши, що багажник не зачинений, він відкрив його та побачив всередині домкрат і сумку з автомобільними ключами, які вирішив вкрасти. Взявши вказані речі, він знову відніс їх на пункт приймання металобрухту та отримав за них 40 грн., які знову витратив на власні потреби.

ОСОБА_1 щиро розкаюється в скоєному та просив суворо не карати його, призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі. Пообіцяв виправитися та не вчиняти нових злочинів.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів доведена повністю та кваліфікує його дії:

- за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням в інше приміщення;

- за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, особу винного, який ніде не працює, вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 покарання в межах санкцій ч. 2 та ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі. При цьому необхідно застосувати положення ч. 1 ст. 70 КК України та призначити покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. З урахуванням тяжкості злочинів та особи винного, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання та вважає за доцільне призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України та покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, а тому алюмінієвий бідон ємкістю 40 л. та автомобільний домкрат, передані під розписку потерпілому ОСОБА_2, необхідно залишити йому, як законному володільцю (а.с. 41,82).

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді двох років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку один рік.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Речові докази, а саме алюмінієвий бідон ємкістю 40 л та автомобільний домкрат, передані під розписку потерпілому ОСОБА_2, залишити йому, як законному володільцю.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги через Звенигородський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Т.М. Нестерук